Тернополянка Любов Атласюк з перших днів повномасштабної війни допомагає Збройним силам України. Коли у соцмережі жінка побачила пост свого знайомого, який пішов воювати добровольцем, вирішила допомогти. З того часу вона волонтерить, забезпечуючи захисників необхідним.
За її словами, зараз вона зосередилася на підтримці 105 окремої бригади тероборони ЗСУ. Серед потреб бійців був навіть екскаватор – волонтерці вдалося придбати і його.
"Волонтерство почалося з часу повномасштабного вторгнення, з війни, зі страху, з того, що я просто не знала, що робити. Мене охопило якесь почуття невизначеності".
Волонтерка розповідає, коли розпочалася повномасштабна війна, хотіла бути чимось корисною.
"Починала з найпростішого. Закуповувала продукти, возила на штаби. Приходила в штаб і питала: "Вам треба продукти?" — "Треба".
Згодом, каже Любов, до неї почали телефонувати друзі та знайомі з інших країн і пропонувати допомогу.
"В один момент я зрозуміла, що в мене вже від тих друзів забагато коштів і продуктів. І я подумала, що куплю бронежилети на ту суму. У соцмережі побачила пост знайомого, який пішов добровольцем в 10 бригаду. І я думаю, чимось їм допоможу".
"Був перший місяць війни, солдати, коли бачили, що в мене виходить, вони були здивовані. А я просто від цього починала кайфувати, надихатися тим, що я буду допомагати ТРО, що я зроблю все для них".
Потреби військових збільшувалися, однак росла йкількість тих, хто хотів допомогти, — каже Любов.
"До мого кола доєднувалися родичі і друзі тих солдатів. І, разом об’єднавшись, нам вдавалося неймовірне. Вдалося придбати дрони, автомобілі, різні приціли, старлінки, екскаватор, навіть був екскаватор. Якщо чесно, не вважаю себе волонтером, а частинкою їхньої команди".
За словами військовослужбовця 105 бригади тероборони ЗСУ Богдана Брича, волонтерку бійці називали своїм ангелом-охоронцем.
Волонтерка розповідає, щодня відчуває підтримку багатьох українців.
"Стикаєшся з чудом, стикаєшся і щирістю людей і це, насправді, так окриляє і надихає, що ти розумієш: твоя країна заслуговує жити гарно, заслуговує жити вільно".
Допомога волонтерів потрібна цілодобово. Попри втому і труднощі, розповідає Любов, працюватиме до перемоги.
"Зараз потрібні гроші на ремонт авто, які понищені, потрібні генератори, бо вони ламаються. Також необхідні старлінки. Автомобіль, звичайно, також не буває зайвим, бо машини ламаються. Дрони потрібні".
"Відчуваю, що суспільство уже замучилося, я це розумію, бо чесно, я втомилась також. Але мені соромно казати, що я втомилася, бо моя втома, порівняно з втомою хлопців — це смішно. Тому, втомлюватися ми не маємо права".
