Волонтер з Тернополя Володимир Мосейко свою діяльність розпочав у 2013 році. В інтерв’ю Суспільному він розповів, що відтоді зібрав та відправив понад 10 тисяч тонн допомоги українським військовим. Від початку повномасштабної війни відвіз на фронт майже сотню авто.
Як ви створили свій волонтерський центр?
"Волонтерський центр створювався в 2013 році, під час Революції Гідності, коли в цьому приміщенні облаштували пункт обігріву й харчування. Ми приймали тут продукти і возили їх на Майдан. Коли ми туди приїхали, то побачили, що волонтерської допомоги потребують усі. І було створено організацію "Козацько-десантний екологічний осередок імені Дмитра Байди-Вишневецького".
"Я був учасником революції 2004 року з першого до останнього дня, був у комендатурі Жовтневого Палацу, брав участь на Майдані. Тут уже треба було взятися розв'язувати організаційні питання, мене вибрали в штаб Тернопільського майдану, і в нас з ректоратом нашого технічного університету виникла ідея зробити пункт обігріву та харчування. З того часу я займаюся волонтерством".
"Страшно повертати матері тіло сина"
"Коли я їздив на схід, батько питався, чи страшно? Страшно. Страшно воювати, страшно їхати, це зовсім інший страх. Для мене особисто було страшно, коли ми привозили тоді убитих хлопців. І от під’їжджаєш в село, заїжджаєш на подвір’я і чуєш ті крики... Матері, батька, родини… і коли мама летить, б’є тебе в груди і ти не знаєш, де себе подіти, провалитися – це найбільший страх, який існує тут, на цьому світі, я так вважаю з побратимами. Тому що не дай Боже той страх комусь пережити".
Як для вас почалася повномасштабна війна?
"Я ще на початку лютого їздив до наших хлопців на передові позиції, у них вже було відчуття, що росіяни почали стягувати війська і може бути повномасштабне вторгнення. 24 лютого вранці я був удома. Коли почалася війна, я зразу почав дзвонити до наших друзів, побратимів, ми всі зібрались і прийняли рішення про створення нашої організації "Десантно-козацький рій" волонтерського центру "Я волонтер". Люди вже на той момент самі знали, що куди привозити. Тут всі чогось зразу пироги ліпили, вареники, все привозили сюди. Ми не могли те все реалізовувати, бо скільки ви вареників з’їсте? П’ять – шість? Два – три відра не з’їсте, тож ми почали шукати бізнесменів, щоб закупити холодильники, заморожувати їжу. Все збільшувалось, збільшувалось, збільшувалось… Вже шість відділів у нас. Закордонний відділ є, який підтримує стосунки з закордонними партнерами, бо це і митниця, і виїзди, і багато документів треба. Тут так само дівчата все обліковують і видають. Співпрацюємо з органами влади, зі Службою безпеки, з поліцією, зі всіма, з ким можемо співпрацювати. Коли ми засновувались, в нас було всього 10 людей, а зараз у волонтерському центрі працює понад 360 осіб. В основному пенсіонери й жінки тут працюють".
"Всю допомогу обліковуємо"
Як волонтери координують роботу?
"За 9 років я познайомився з багатьма командирами, хлопцями, військовими частинами. Вони мали мої телефони, я їхні. Під час повномасштабного вторгнення ми налагодили логістику з бригадами. Також знаходили друзів за кордоном. Створили в Америці з нашою діаспорою "United support for Ukraine", спільно скоординували наші дії й вже співпрацюємо понад рік. В основному це вихідці з Тернопільської області. Військові частини присилають нам запит, наприклад, "Азов", там їм треба два автомобілі. Ми пересилаємо. Зараз багато отримали амуніції, яка теж їм потрібна, бо вони воюють, воно горить, псується на бойових позиціях, в окопах, треба це все поновлювати. Вся допомога йде через штаб, все обліковується".
Як збирають допомогу?
"Люди бачать в інтернеті, що у визначений день будуть відправляти волонтерську допомогу. Дівчата роблять мікси. Це такі сухпайки, вони дуже зарекомендували себе в Бахмуті, хлопці беруть їх собі, де можуть, там ховають, щоб не носити з собою. Потім повертаються, відкривають, шестеро людей може наїстися з одного пакунка. У ньому є все, щоби повноцінно харчуватися: кава, чай, капучино, шоколад, домашні закрутки. Домашня закрутка нагадує дім. Коли я був в Авдіївці, там солдат їв і сльози на очах витирав. Кажу: "Чого ти плачеш?" Він: "Мені нагадало дім". Також ми кладемо дитячі малюнки, вони підіймають бойовий дух, ті малюнки в БТР-ах, в танках, в бліндажах, де тільки можуть, вони їх вішають. Було багато випадків, що хлопці приїжджали до тих шкіл, де малювали ці малюнки та зустрічалися з тими дітками. За тиждень, коли були Великодні свята, ми відправили 14 бусів у сім областей України. За тиждень буває 2 – 3 поїздки, залежно від потреб військових".
"Допомагаємо всім, хто звертається у волонтерський центр"
З якими бригадами співпрацюєте?
"Ми зі всіма бригадами співпрацюємо. Хто йде з Тернополя – підходить до нас, ми вдягаємо, допомагаємо з бронежилетами та всім, чим можемо. Багато з технічного університету пішло служити. Співпрацюємо з київськими, хмельницькими, житомирськими волонтерами. Робимо графіки, щоб 2 – 3 поїздки за день були на певний напрямок".
Фронту допомагають ті ж, хто допомагав з 2014 року?
"Ні. Багато хто говорить, що волонтерський рух затихає. Навпаки, волонтерський рух збільшився. Багато людей хоче долучатись до перемоги й допомагати нашим Збройним силам. Коли люди щось передають, в них сльози. Коли я туди допомогу вожу, там теж сльози. Тобто, цей зв'язок – найважливіший. У мене в центрі є підписані прапори бригад, понад 60 подяк від командирів відділень, рот, бригад".
Чи допомагаєте цивільним?
"Я нещодавно був у Слов’янську, Краматорську, Костянтинівці, Дружківці, спілкувався там з місцевою владою. Вони кажуть нам, що потрібно. Також ми співпрацюємо майже зі всіма шпиталями, в основному, це Тернопільщина. Допомагаємо всім, чим можемо: колясками, медикаментами, медичним обладнанням. Також допомагаємо переселенцям, усім, хто до нас звертається".
"Ми створили найкращий перевізний музей України"
Розкажіть про патріотичне виховання дітей.
"Ми організували Подільсько-Волинську січ, торік понад тисяча дітей зі всіх регіонів України там відпочивала. Під час останньої поїздки я спілкувався з представниками відділу освіти Слов’янська, вони готові до нас відправляти дітей, а також з адміністрацією Лиману, вони теж мають бажання прислати до нас дітей на відпочинок. Ми захистили цю програму в Міністерстві сім’ї, молоді та спорту в Києві. Працюємо цікаво, показуємо замки Тернопілля, Хмельниччини, проводимо спортивно-масову роботу, культурну роботу, конкурс "Січ має таланти", ватри палимо. Діти не мають відчувати війни, вони мають жити своїм життям, щоб будувати майбутнє України".
Чим особливі ваші уроки мінної безпеки?
"Коли ми почали на початку їздити на схід, бійці давали нам гільзи, вистріляні патрони. Ми вирішили створити музей російсько-української війни. Цей музей визнаний найкращим перевізним музеєм України. Ми з ним їздимо всюди. Співпрацюємо з афганцями, які мають досвід ще тієї війни, проводимо уроки безпеки. Я хотів би, щоб повернули військовий вишкіл у школи. Кожен командир хоче брати до себе досвідченого воїна, який щось знає, вміє, який пройшов певну підготовку".
Чим будете займатися після перемоги?
"Ми вже закладаємо фундамент майбутнього України. Це наші діти. Також Подільсько-Волинська січ буде не тільки табором для дітей, а й реабілітаційним центром, тому що бійці будуть повертатися і їм буде потрібна допомога. Зокрема, психологічна. Вони мають відпочити, якраз у нас там природа, ліс, риболовля, відпочинок з родиною, з сім’єю, з дітьми, допомога нам у вихованні дітей. Це якраз і стане фундаментом, який зараз закладаємо для майбутнього України".
Що відомо
- Тернопільські волонтери отримали допомогу від української діаспори
- Два автомобілі, квадроцикл та амуніція: тернопільські волонтери отримали допомогу з Америки
- Українці в Америці передали тернопільським волонтерам два позашляховики для бійців
- "Великодній кошик для солдата": тернопільські волонтери відправили бійцям чергову допомогу
Читайте також
- У Тернополі волонтери готують випічку для ЗСУ
- Французи передали на Тернопільщину синьо-жовту тканину для пошиття прапорів
