Пасічники-сусіди із деокупованих Циркунів на Харківщині, Борис Юрчук і Олександр Паріка, втратили три десятки вуликів з бджолами та приладдя на два мільйони гривень. Після звільнення села бджолярі повернулися на пасіку, зібрали мед, відправили його до Європи на виставку і вибороли срібну нагороду.
Втратили бджолярське приладдя на 2 млн грн
В перший день повномасштабного вторгнення діти пенсіонера-пасічника Бориса Юрчука вирішила приїхати з Харкова до батька в Циркуни.
"Ми думали, що росіян тут не буде. Але так сталося, що снаряди, ракети літали над головою. Наступного дня ми машину мою вигнали з гаража, але морози вдарили, і машина не завелася. Сіли в машину зятя й виїхали. Я встиг схопити документи на житло. А так усе залишалося вдома: і гроші, і закордонні паспорти. Росіяни 26 чи 27 лютого знайшли й повністю пограбували повністю, і одяг позабирали, і взуття", — згадує Борис.
В одному з будиночків у Циркунах пасічник зберігав бджолярське приладдя на понад два мільйони гривень. Воно зайнялося під час окупації села навесні минулого року — коли російські військові вирішили попаритися, переповідали Борисові сусіди. Він будував приміщення як лазню.
"Але як було паритися, якщо тут бджоли були? Тут темно було, ні світла, ні води. Яке паріння? І щось зробили, що воно все загорілося, добу горіло. Росіяни вискочили в трусах, стояли перелякані, дебіли. Буряти сюди зайшли, це вони таке творили", — згадує Борис.
Згоріли майже три десятки вуликів
27 вуликів із бджолами, які чоловік заносив на зиму, згоріли. Пасіка в пенсіонера, який займається бджолярством впродовж 20 років, спільна із сусідом Олександром Парикою. Обидва того року повернулися до села після деокупації й почали оновлювати бджолині сім’ї у вцілілих вуликах.
"На пасіці була розруха. Сім’ї манюсінькі були, не розширені. Ніхто ж з ними не працював. Природно, що інстинкт роїння йде. Місця мало, і вони відлітають. У мене до вторгнення було 50 вуликів, а в Сашка — 70. Тепер їх майже удвічі менше", — говорить Борис.
На його ділянці лишилася ракета від "Граду", присипана землею.
"Це коли наші 7 вересня пішли в наступ, росіяни влупили по нас. Ракета дуже глибоко, на три метри, і вона пуста, не вибухне. Хай залишається для нащадків. Може, археологи розкопуватимуть і знайдуть. Скажуть: от придурки воювали", — каже пасічник.
Ще шість влучань на своїй території нарахував напарник Олександр.
Господарі позаклеювали вулики, посічені уламками снарядів, також почали виготовляти нові — із синтетики.
"Вони дуже теплі, бджоли не скупчуються й не вивалюються сюди бородою, як у дерев’яних вуликах", — говорить про переваги нових вуликів Борис.
"Деякі вулики довелося збирати зі вцілілих частин кількох вуликів, тому вони вийшли різноколірні. Купити вулики зараз 2-2,5 тисячі гривень, плюс сім’я — стільки ж. Поступово все будемо відновлювати", — каже Олександр, він займається бджолярством впродовж восьми років.
Вдома у чоловіка росте липа та павловнія, з яких через кілька років бджоли зможуть збирати нектар.
"Липі три роки. Вона стане деревом, з якого бджоли братимуть нектар, і буде липовий мед. Але липа довго росте. Ще є павловнія, вона швидко росте, але нектар дає на третій чи четвертий рік. При цьому вона перемерзла 2022 року, були заморозки. Зараз поступово відновлюється. Через кілька років буде велике дерево. Тож десь чотири-п'ять років від цих дерев користі для бджіл ще не буде", — зазначає Олександр.
Міжнародна відзнака пасічників з Циркунів
Зібраним торік медом пасічники годували військових на блокпостах і дітей-переселенців. Відправили продукт і на міжнародну виставку меду в Лондоні, де виграли срібну нагороду.
"Для Бориса Олександровича пасіка — це його життя. Я йому допомагаю, переймаю вміння. Це більше його заслуга, ця нагорода. Я як його помічник. Наступного року теж плануємо відправити мед на конкурс, може, буде вже золота нагорода", — говорить сусід Олександр Парика.
У бджолярстві Борис Юрчук також знаходить відраду.
"З бабусею як погризешся, пішов на пасіку — і вже спокійний. Любо й дорого подивитися, як бджоли трудяться", — каже пасічник.
У 20 разів менше меду: втрати бджолярів
Цього року врожай бджолярі зібрали врожай на 150 кілограмів, майже вдвадцятеро менший, ніж до повномасштабної війни.
"Але тоді були засіяні поля, зараз туди всі бояться заходити, вони не розміновані. У нас кормів немає. Все погоріло. Труїли ж й хімікатами нас, вибухали снаряди, тумани такі йшли влітку. А може, ще й шок був від того, що поряд "Гради" вибухали, міни. Може, на бджолу це теж вплинуло", — говорить Борис.
Чи засіють аграрії навколишні поля, пасічники не знають. Наступного літа планують повезти своїх бджіл збирати нектар у поля в інших громадах області — для цього роблять причіп із платформою для вуликів.
"По обидва боки стане по 10 вуликів і по центру ще 10. У Циркунах взятка для бджіл немає, а бджіл тримати заради любування — так собі, потрібно й товар якийсь мати. . Соняшник віддає нектар два тижні, не більше, от на такий період можемо виїхати. Думаємо повезти бджіл або кудись за Дергачі, або у Валки. Ми ще поїздимо пошукаємо", — ділиться планами Борис.
Виїзд планують на середину липня наступного року.
"Зараз, щоправда, багато хто засіває самозапильним соняшником, де бджола не бере нічого. Треба знайти поле, де бджола буде працювати й приносити нектар. Якщо ми цього всього не зробимо, меду не буде. На цей момент надії на покращення немає, це ще років два-три так з полями в Циркунах буде", — говорить пасічник.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
