Жителька Миколаєва Вероніка Гнатюк три роки на волонтерських засадах допомагає ветеранам та їх родинам вирішувати соціальні, медичні та юридичні проблеми.
Історією своєї волонтерської діяльності з кореспондентами Суспільного поділилася фахівчиня відділення соціальної адаптації Вероніка Гнатюк.
Людмила Резниченко, чий чоловік загинув на війні 8 березня 2022 року звернулася до Вероніки Гнатюк. Їй Вероніка Гнатюк допомогла жінці отримати "Статус члена сім’ї загиблого захисника України".
"Тіло, на жаль, його не доставили ще в Україну, тому що був щільний обстріл тоді, і не змогли евакуювати хлопців, які тоді загинули під час бою. Це дуже ускладнило процес збору і проходження оцих всіх необхідних дій для того, щоб отримати статус На сьогодні (6 вересня — ред.) ми досягли успіху. Дружина вже отримала статус у соціальному захисті населення", — говорить Вероніка Гнатюк.
Жінка працює у Миколаївському міському Центрі підтримки ветеранів війни з 2020 року. Говорить, що її основні посадові обов’язки — це працевлаштування і пристосування ветеранів до цивільного життя.
"Паралельно я допомагала ветеранам, членам родин загиблих, членам родин ветеранів займатися оформленням довідок, отриманням пільг, тобто розповідала і пояснювала алгоритм. Дуже швидко відбувалися події, хлопці гинули, і довелося просто допомагати за покликом серця", — каже фахівчиня.
У серпні 2023 року Вероніка Гнатюк пішла на тритижневі курси у новому проєкті "Інститут помічника ветерана". Отримала сертифікат фахівця із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб, розповідає жінка.
"Ветерани не дуже довірливо ставляться до посадовців, до усіх цих нововведень, бо багато ми їм розповідаємо, а за фактом, коли вони приходять за якоюсь допомогою або за тим, що їм гарантує держава, то чують багато відмов. І він вже не приходить наступного разу. То у навчанні були усі ці, знаєте, життєві аспекти, ми їх проговорювали", — розказує Вероніка Гнатюк.
Комунікація помічника ветерана з ветераном побудована за принципом "рівний — рівному", каже Вероніка Гнатюк.
"Ми на заняттях з тими, хто вже приходив, проговорили дорожню карту, щоб вони розуміли, що є помічники ветеранів, які супроводжують ветерана і що ми перші будемо їм телефонувати, а вже потім, після нашого дзвінка, буде приходити до них ветеран. І вони мають його гідно обслуговувати, з повагою, з усвідомленням того, що завдяки йому ми маємо змогу працювати та жити у місті Миколаєві", — каже фахівчиня відділення соціальної адаптації.
Чоловік Ганни, Дмитро, з першого дня повномасштабного вторгнення Росії пішов у військо, служив у 36-ї окремій бригаді морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. У березні 2022 року чоловіка поранили, від наслідків ветеран досі перебуває на реабілітації. Вероніка Гнатюк розповідає, Дмитро завжди підтримував її бажання допомагати колегам.
"Мій чоловік дуже пишається тим, чим я займаюсь. Я йому кажу: "Тобі пощастило, як нікому. У тебе з першого дня війни є особистий помічник ветерана". І завдяки моїй підтримці чоловік знав, що його головне завдання — пройти лікування, реабілітацію і повернутись до нормального, звичного життя, а все інше — це моя задача", — говорить Вероніка Гнатюк.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.
