До повномасштабного вторгнення РФ в Україну, херсонка Аліна працювала держслужбовцем в апеляційному суді. З початком війни, вона почала займатись волонтерством: збирала речі і ліки та розвозила літнім людям їжу. Аліна пробула в окупації 10 місяців. Після визволення Херсона, дівчина вступила до лав ЗСУ.
Історію дівчини опублікували на сторінці у Facebook 122 бригади тероборони Збройних Сил України.
Про початок війни
О п’ятій ранку 24 лютого 2022 року Аліні зателефонувала подруга з Нової Каховки і сказала, що почалась війна і вони вже ховаються від обстрілів у підвалі. Дівчина увімкнула телевізор та побачила звернення президента. Далі авіація РФ почала бомбити Чорнобаївку, все літало та палало.
Разом з родиною вони вирішили зібратись в батьківській хаті. Аліна зібрала документи, гроші, речі, свого кота "Нельсона" та вийшла до автівки. Але там вже зрозуміла, що не зможе сама їхати за кермом. Зустрівши знайомого, який рухався в тому ж напрямку, вона поїхала з ним.
Одразу приїхавши до мами родиною почали готувати підвал будинку та купували все необхідне. Тоді вже у магазинах була паніка та величезні черги.
Наступного дня вже йшли бої за місто. Зброю роздавали всім хто міг її тримати та був готовий давати відсіч росіянам. Хлопці, які й не думали, та не хотіли служити в армії, всі побігли отримувати зброю, бо війна прийшла в наш дім.
Аліна з сусідами створили групу в месенджерах і повідомляли один одному новини. Також чати були потрібні на випадок якщо хтось не вийде на зв’язок та якщо снаряд влучить в будинок.
Всі розуміли якщо не ми, то нас.
В сестри Аліни була знайома з двома дітками. Одній дитині на той час було гість років, а інша тільки народилась. В їх будинку не було де сховатись, тому їх вирішили забрати до будинку, де ховалися самі. Два тижні всі не виходили з підвалу та моніторили ситуацію.
Про життя в окупації та волонтерство
Військові РФ вбивали цивільних, грабували магазини, квартири, людей. Коли почали закінчуватись продукти, Аліна з мамою виходили в місто: одягались як можна простіше і не фарбувалися, щоб менше привертати увагу.
В той час, росіяни забрали всі продукти в магазинах, а потім почали завозити продукти з Криму. Привозили все найдешевше та не якісне, йдеться у публікації.
Російські окупанти відчували себе хазяями, брали та робили все, що їм хотілося.
Ціни були завищені, в перші дні російські окупанти встановили курс гривні до рубля один до одного. Колишній магазин АТБ перейменували в АБЦ, але там робили покупки основному російські військові і приїжджали туди прямо на БТРах.
Дівчина й досі пам'ятає, як російські окупанти вкрали херсонські маршрутні автобуси та повитягали з них сидіння, щоб було більше місця для викраденого майна.
Згодом Аліна почала займатись волонтерством: збирали речі, ліки та везли до медзакладів. Місцева приватна пекарня давала нам 50 хлібин, які ми розносили людям.
В одну мить хліб перетворився на дуже цінну річ, про яку раніше не замислювались.
У людей були гроші, але купити щось не було можливості, їжі було взагалі мало, а більшість магазинів не працювали.
Про рішення вступити до ЗСУ
Одного дня під час обстрілів російські снаряди пошкодили будинок Аліни. Тоді вона дала обіцянку, зробити все, щоб вони відчули те саме, йдеться у дописі.
Насправді за весь час херсонці настільки звикли до постійних обстрілів та вибухів, що навіть очікували їх, бо розуміли — українські військові борються за нас, а ми чекаємо на них.
Після визволення Херсону згодом Аліна долучилася до ЗСУ: опанувала зброю, постійно навчається та допомає відділенню морально-психологічного забезпечення, загартовувати стійкість бійців, які прибувають.
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Підписуйтесь на Суспільне Херсон у Viber
