7 липня США оголосили про новий пакет допомоги Україні. Він, окрім іншого, включає касетні боєприпаси DPICM (Dual-purpose improved conventional munition, Удосконалений звичайний боєприпас подвійного призначення) для 155-мм гаубиць. Порівняно зі звичайними снарядами, DPICM складаються з контейнерів, які відкриваються у повітрі, розкидають велику кількість розривних суббоєприпасів та накривають значно більшу площу території, говорить військовий експерт, оглядач Defense Express Іван Киричевський. Україна надала письмові гарантії США, що використовуватиме касетні боєприпаси обережно та мінімізує ризики для цивільних.
Про те, що це за снаряди, як вони працюють та чим відрізняються від російських касетних боєприпасів Киричевський розповів Українському Радіо.
Про американські касетні боєприпаси
155-мм артилерійські снаряди DPICM призначені для знищення ворожої піхоти та бронетехніки. Є не тільки 155-міліметрові, але і 105-мм та 203-мм подібні артснаряди. Навіть до РСЗВ М270 або до HIMARS є реактивні снаряди типу М26 — некеровані, з дальністю стрільби всього 40 кілометрів, але принцип дії той же самий. Можемо сподіватись, коли ЗСУ покажуть себе відповідальними користувачами 155-мм касетних снарядів, нам можуть розширити номенклатуру.
Про роботу касетних боєприпасів
На американських снарядах DPICM стоїть не класична вибухівка, а кумулятивний заряд, який розкидає уламки. Це зброя проти ворожої піхоти й бронетехніки. Порівняно зі звичайним фугасним снарядом, касетні боєприпаси накривають значно більшу площу території. У російських окупантів буде менше часу на пошук укриття. Але буде досягненням, якщо ворогу навіть просто доведеться діяти або меншими групами для атак на наші позиції, або взагалі більше ховатися в укриттях. Тож йдеться не лише про те, щоб збільшити в кілька разів темпи нейтралізації військових загарбників.
З якою зброєю можна поєднувати ці снаряди
155-мм снаряди можуть використовуватися у будь-якій гаубиці калібру 155 міліметрів. Головне — навчити наших спеціалістів, як правильно їх взводити, щоб вони підривалися так, як треба, тобто з максимальним знищенням ворога.
Про відмінність DPICM від касетних боєприпасів РФ
Касетні снаряди, що є на озброєнні армії РФ, переважно радянських часів. Хоча Росія вже за часів Путіна виготовляла й нові боєприпаси такого типу. Могли бути касетні боєприпаси до артилерії, до систем БМ-21 "Град", "Смерч" і "Ураган" і навіть оперативно-тактичні ракети "Точка-У".
Але історія в тому, що порівняно з радянськими й російськими касетними снарядами ми отримуємо від США значно досконаліші. Щодо того, чи багато в Росії касетних боєприпасів — питання відкрите, тому що точних даних по снарядному арсеналу росіян немає ні в кого. Мало того, вони постійно намагаються його поповнювати.
Про політичний вимір передачі касетних боєприпасів
Це рівно та сама історія, коли, як в у інших випадках з передачею важливої для нас зброї, починають розповідати про політичні обмеження, одночасно вирішуючи технічні деталі. Навіть у випадку з гаубицями М777, які передавалися у квітні, маємо історію, що поки американці розповідали, що "це червона лінія і навіть не мрійте", вони просто мали проблему з тим, як ці гаубиці відремонтувати, а потім нам віддати. І виходить, що технічні проблеми вони прикривали розповідями про політичні моменти. Так само і з касетними снарядами.
Снаряди DPICM виготовлялися в 1970-90-х роках. Відповідно, справді є питання з рівнем їхньої технічної справності. І виходить, що поки люди, які займаються інформаційним протиборством в США, генерували білий шум, що "ці снаряди не дадуть, є технічні обмеження щодо того, що касетні боєприпаси можна використовувати тільки якщо там не більше 2% снарядів, що не спрацьовують", американські військові в цей час перебирали снаряди DPICM, які пролежали 20 років на складах. Рішення по передачі касетних снарядів для України визріло в той момент, коли порахували, скільки саме їх можна віддати. Виявилось, що декілька сотень тисяч.
Якщо згадувати фрази представників Пентагону або Білого дому, бачимо, що їх не турбує питання, як спрацьовують ці касетні боєприпаси, чи є в американському законодавстві ліміти на їхню передачу. Вони сформулювали думку просто: якщо цю зброю Україні не дати, населення постраждає в першу чергу від російських окупантів. Всі політичні мотиви зжалися у цю фразу. Це ще раз показує, що питання по касетних снарядах було технічним і стосувалося саме їхнього стану.
