Про вплив законопроєкту про статус англійської мови на кіноіндустрію — в інтерв'ю Суспільне Культура з українським кінопродюсером та кінодистриб'ютором Богданом Батрухом.
Нещодавно президент Володимир Зеленський запропонував закріпити статус англійської мови як однієї з мов міжнародного спілкування в Україні. Серед прописаних положень йдеться й про статус англійської мови у кіно. Зокрема президент пропонує кінотеатрам показувати фільми мовою оригіналу із субтитрами.
Це положення викликало негативну реакцію серед кіноспільноти, яка наголошує на ризиках: законопроєкт може вплинути на кіногалузь та знищити дубляж.
Про те, чи це дійсно так, та які ризики може нести за собою англійська мова у кіно, Суспільне Культура поговорило із Богданом Батрухом, засновником кінотеатральної мережі "Кінопалац", студії дублювання кінострічок Le Doyen Studio та кінодистриб'юторської компанії B&H Film Distribution.
Саме його компанія стала першою, яка запропонувала глядачам переглянути фільм українською мовою на широкому екрані — це була стрічка "Пірати Карибського моря" (2003).
Як ви оцінюєте законопроєкт президента Зеленського щодо впровадження англійської мови: як він може вплинути на кіноіндустрію?
Якщо говорити загально про законопроєкт, то я думаю, що він є важливим та вчасним. Адже потрібно вчити різні мови, зокрема англійську. А проте існує нюанс про англійську мову в кінотеатрах. Я дізнався про цей аспект з коментаря Володимира В’ятровича. І з того, що я розумію, йдеться про те, що всі фільми в Україні мають бути субтитровані оригінальною (українською — Ред.) мовою. І мене це трішки дивує. Адже аналогів такого закону немає ніде ані в Європі, ані в світі. В більшості країн це відбувається добровільно, за бажанням кінотеатрів. У країнах Європи лише у тому разі, коли немає коштів на дубляж, робляться субтитри.
Наприклад, візьмемо такий фільм як "Русалонька" (американський музичний фентезійний фільм режисера Роба Маршалла за сценарієм Джейн Голдман і Девіда Магі, в українському кінопрокаті з'явився 25 травня 2023 р. — Ред.), який щойно вийшов у прокат. Він існує у дубляжі на 46 мов світу, включно з польською, шведською, фінською, мовами країн Балтії та іншими.
За нових обставин та у разі прийняття закону було би неможливо уявити дубляж українською мовою. Крім того, український дубляж "Русалоньки" був визнаний одним із найкращих у світі — це якщо говорити про рівень нашого дубляжу. Ще один приклад: "Король лев" вийшов на 52 мовах, включно з африканською мовою зулу. Нагадаю, що президент України сам багато разів займався дубляжем, зокрема на нашій студії. І це були дуже вдалі ролі. Наприклад, одна з його успішних ролей дубляжу — Реда в «Angry Birds у кіно». Саме тому мені не дуже зрозуміле це рішення.
Очевидно, кіношний дубляж потребує більше коштів, аніж інше виробництво. І, відповідно, рівень дубляжу в кінотеатрі значно кращий, ніж, наприклад, дубляж на Netflix.
Тому теза про те, що індустрія може існувати на Netflix, не відповідатиме дійсності. Адже це буде не той рівень якості та обсягів виробництва. Крім того, на Netflix так само можна вибрати будь-яку мову або дивитись фільм мовою оригіналу із субтитрами чи без. Тож щодо цього законопроєкту існує багато міфів.
Ще один міф — про те, що, наприклад, Польща не дублює фільми, а показує їх із субтитрами. Це неправда. Коли я буваю у Варшаві, то бачу, що всі дитячі фільми виходять у дубляжі. Субтитрування — це насильство та знущання над дітьми, вони не зможуть його сприймати. Щодо фільмів для більш дорослої та сімейної аудиторії статистика така: 20 з 30 фільмів виходять у дубляжі. Всі країни йдуть у бік дубляжу.
Хочу зруйнувати ще один міф. Субтитри не допомагають у вивченні англійської мови з дуже простої причини: вони не відповідають тексту, котрий говорять актори. На екрані фільму немає стільки місця, щоб написати повний діалог, що відбувається між акторами. Ці репліки є скороченими, переписаними. Ви можете чути слово, бачити підпис, але це не відповідатиме реальному діалогу. Тому вчитися англійської мови у кіно неможливо. Натомість можна вчитися англійської мови у лектора, которий говорить повільніше, робить акценти на словах і має професійні освіту та підхід. У кіно такого не буває.
Окрім того, субтитри відвертають увагу від зображення. Ви не можете одночасно слухати мову, читати діалоги та водночас дивитися на зображення.
В Україні питання української мови завжди стояло гостро, і уявити, що знов будуть якісь проблеми, особливо під час війни, видається неможливо. Неможливо було уявити, що буде обмежено обсяг української мови і що англійська мова звучатиме постійно на екранах кінотеатрів. Але якщо це станеться, тоді бенефіціарами в нашій країні стануть сайти (зокрема російські), які показуватимуть піратські копії фільмів російською мовою й пропонуватимуть свій контент тим, чий інтерес не задовольнили.
Ще один важливий аспект про дубляж в Україні: його рішення було ухвалене на рівні Конституційного Суду (йдеться про рішення Конституційного Суду України щодо визнання конституційним Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", прийняте 14 липня 2021 року — Ред.), і тому ухвалення такого законопроєкту суперечить низці інших законів, які вже існують та діють в Україні.
Ви можете дізнатися в кінотеатрів, які отримують англомовні копії, чи є запит на субтитри. Вони скажуть, що такий запит не є поширеним. За останні півтора року збори у кінотеатрах впали. Спочатку збори становили 25-30 відсотків, зараз ситуація трохи покращилась і збільшилась до 45 відсотків. Тож ситуація з кінотеатрами є складною.
І фактично цей законопроєкт вводить заборону української мови, що трішки шокує, особливо під час війни. Бо інакше, за що саме відбувається ця війна? Невже за те, щоб забороняти мову у кінотеатрах?
Наскільки велика індустрія дубляжу в Україні?
Ми працюємо з 500 акторами, з деякими по 10-20 разів. Це дуже великі обсяги роботи, по-перше. По-друге, це прямі інвестиції західних студій, а не гроші, які видає уряд, не гроші українських податківців. Але факт у тому, що є заангажовані у цей процес актори, звукорежисери, режисери дубляжу — і це дійсно ціла індустрія, якою опікуються іноземні компанії, які розвивають українську культуру. Звісно, зараз ці обсяги трохи інші, кількість інвестицій впала.
Загалом мені дуже незручно говорити про індустрію, бо може здатися, що ми боронимо свої приватні інтереси як компанії. Але я закликаю вас подивитися на дослідження незалежних експертів щодо цього.
Повертаючись до питання мови: як вплине цей законопроєкт на статус української мови? Зараз багато людей переходять на українську і у професійній сфері, і у домашньому вжитку. Чи зможе законопроєкт маргіналізувати цей рух та позначитись на її використанні у повсякденні?
Абсолютно все так, як ви говорите. У кіно приходить до 30 млн глядачів, люди дивляться дуже професійно зроблений дубляж. Всі мовні копії та професійні стандарти перевірені через західні студії, і тому мають високий рівень якості. Тому це дуже важливий аспект. Давайте порівняємо з книжками: я не думаю, що десь знайдеться така книжка, яка вийде тиражем 20-30 млн і яку прочитають всі ці люди. Книжкова індустрія працює інакше і вона менша.
Ми протягом тридцяти років намагаємося навчити людей, зокрема урядовців, української мови. Успіхи є такими, якими вони є. Я не дуже розумію, як через три роки можна людей, у тому числі урядовців, навчити хорошої англійської.
Тому запропонований законопроєкт не підтримує ті цілі, за які люди віддають життя на лінії фронту. Їх можна запитати про те, що вони думають про це.
Коли ми говоримо про культуру кінотеатрів, переважно міркуємо контекстом великого міста: але як законопроєкт вплине на маленькі міста та містечка?
Це прекрасне питання, і ми знаємо статистику, бо вона будується на запитах кінотеатрів. Ми даємо їм те, що вони запитують. І коли вони час від часу запитують про фільми з субтитрами, ми їх надаємо. Можна побачити, що є лише два-три кінотеатри в Києві, які роблять такі запити. Спитайте їх, як багато людей відвідують такі сеанси.
Запитів із провінції на оригінальні та субтитровані фільми у нас немає взагалі. Тому я не знаю, як воно працюватиме. Це буде так, як ніби ми ламатимемо глядачів через коліно. Тому я запитую: чи хтось думав про ці наслідки та процеси, чи робить це спеціально? Яка користь від цього законопроєкту?
Як ви бачите розвиток кіноіндустрії сьогодні? Чи змінились стосунки локальних дистриб'юторів з великими кінокомпаніями за рік повномасштабного вторгнення?
Можна подивись, наприклад, на Росію. Від 24 лютого минулого року мейджори, тобто великі західні компанії, там не прокатують свої фільми. Офіційно збори впали на 50 відсотків. І офіційно Росія теж інвестує у кіногалузь значно менше, ніж робила це до вторгнення.
Ніде у світі немає такого, щоб кіногалузь вижила лише завдяки голлівудським блокбастерам. Якщо йдеться про хороше українське кіно, як наприклад "Мавка", не виникає проблем для локального ринку, адже воно є якісним і на нього ходять у кіно. "Мавка" має чудові перегляди. Тому не можна забрати щось одне і віддати цю частку іншому — так не буває. Потрібна підтримка українського кіно, але мені складно відповісти на це питання ширше, бо ми ніколи не брали ні копійки від українського уряду.
Як українська кіноспільнота може себе захистити? Що вона може зробити у цій ситуації?
Це, по-перше, не питання кіноіндустрії, а питання принципів: за яку країну ми б’ємося. За Україну, де є обмеження українського простору, чи за ту, де ми міняємо неоколоніальну російську мову на неоколоніальну англійську? Чи ми боремося за європейське майбутнє України, де англійська мова не є великим пріоритетом і кожна країна підтримує навіть найменші свої мови?
Ви згадали колоніальний контекст, тому наостанок я би запитала вас про вплив російського кіно на український кіноринок. Чи він існує досі, чи вагомий?
Я не слідкую за цим. Якщо ці зв’язки ще є, вони вже не мають такого впливу, який був.
Але знов-таки, наприклад, в Казахстані та Киргизстані не працюють мейджори, але там показують фільми обома мовами — казахською та російською. Це потреба локального глядача, а не продукт, створений через Москву. І якщо, наприклад, не буде українського дубляжу в Україні, є ризик, що російський дубляж прийде до нас через казахський та киргизький ринки.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
