46-річний боєць куп'янського батальйону тероборони з позивним "Балу" до початку повномасштабного вторгнення працював зламувачем замків, а до цього — служив в армії. Після того, як він вивіз сестру та племінників з Башкирівки до безпечного регіону, пішов до військкомату. Його підрозділ воював поблизу Чугуєва, Дворічної, Часового Яру та Бахмута. Нині бійці куп'янської тероборони несуть службу на сході Харківщини.
Про бабаків на шевронах, допомогу комарів, бої у Бахмуті та побут окупантів Балу розповів Суспільне Харків.
"Вже майстерню невеличку організували"
Бійці укріпили вогневу точку на позиції за допомогою дощок з кинутих бліндажів окупантів, щоб не рубати ліс, розповідає Балу.
"Нам ще працювати й працювати. Ще треба робити окопи. Ми вже маємо певні навички заняття оборонних рубежів, утримання оборонних рубежів, тому солдати розуміють, що якщо ти не закопаєшся, то потім тебе закопають", — каже він.
Для укріплення позиції військові облаштували майстерню: "Ось вже майстерню невеличку організували. Як у старому мультику казали: відчинена в нас у лісі майстерня, лісні іграшки вона виготовляє".
"У нас стоять сили підтримки та засоби, які нас прикриють на цьому напрямку. Такої підтримки у 2022 році не було. У 2022 році ми на 10 російських влучань могли відповісти одним-двома. Зараз на певних напрямках вони тільки один-два кидають", — розказує Балу про службу.
"Комарі за нас автомати носять"
На позиціях найчастіше тероборонівці їдять армійські сухпайки та ковбасу, говорить 46-річний військовий: "Їмо сухпаї, які видають, а взагалі — те, що приготували, те і їмо. На сніданок, обід і вечерю — ковбаса".
У лісі військові часто зустрічають диких тварин, зокрема, зайців та лисиць.
"Є навіть вже улюблені. Сьогодні лисиці розірвали пакет з їжею, то ми трошки на них посварилися", — каже Балу.
Військовим "допомагають" навіть комарі, жартує військовий.
"У нас тут помічники цілодобові є. Ввечері, вночі й зранку комарі за нас і автомати носять, і лопати прибирають. Вночі, якщо комарі не дзижчать — значить, хтось лізе. Якщо комарі дзижчать — значить все добре".
На шевроні підрозділу також зображена тварина — бабак: "Я не знаю, звідки це пішло. Мабуть, ми, як байбаки, можемо закопуватися, окопуватися і для нас немає ніяких перешкод для досягнення своєї мети. А мета в нас одна — перемога. Копаємо, що робити? Ми взагалі тільки у Бахмуті не копали, бо там до нас все перекопали".
"Після Бахмута воно все тихо"
"Ми були під Чугуєвом, наш рубіж на Гнилицю, потім був наступ ми дійшли до кордону з "рашкою", там повоювали. Потім нас відвели на Дворічну. Потім була Донеччина: Іванівське, Часів Яр, Кліщіївка, а потім Бахмут", — розказує Балу про бойовий шлях підрозділу.
Під час служби у Бахмуті обстріли не припинялися, згадує військовослужбовець: "Після Бахмута воно все тихо. Ми там недовго були, особисто я там трохи поранення отримав. Наш підрозділ там був 17 чи 18 діб. Стрілянина постійна".
У підрозділі за час служби у Бахмуті було двоє поранених: "У мене в підрозділі ми виходили з позицій, коли будівля була вже вщент зруйнована і хлопців з-під завалів діставали. Слава Богу, що навчилися воювати й в моєму підрозділі двоє "300-х", один з них — я".
"Росіяни де живуть — там і гадять"
За словами Балу, порядок та організований побут на позиціях — надзвичайно важливі: це те, що відрізняє український військових від окупантів.
"Щоб це зрозуміти, треба побачити їх побут, як вони живуть, як там тхне. Особистість людини починається з особистої гігієни. Якщо ви поживите в окопі, ви почнете стригтися і голитися. Коли потрапляєш на позиції до росіян, в них відхоже місце в бліндажу, вони де живуть — там і гадять. Вони не нехтують нічим", — говорить боєць.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
