"Закону немає, але ми працюємо". Експертка про медіацію в Україні

"Закону немає, але ми працюємо". Експертка про медіацію в Україні

Ексклюзивно
"Закону немає, але ми працюємо". Експертка про медіацію в Україні Колаж Суспільне

В останній пленарний тиждень перед канікулами, 15 липня, Верховна Рада в першому читанні прийняла законопроєкт №3504 "Про медіацію", ініційований прем'єр-міністром Денисом Шмигалем. Документ підтримали 339 народних депутатів.

Суспільне поспілкувалося з міжнародною медіаторкою, головою Центру права та посередництва, членкинею правління Національної асоціації медіаторів України, залученою експерткою з медіації та діалогу Програми ООН з відновлення та розбудови миру та Офісу Координатора проєктів ОБСЕ в Україні Світланою Петровою. Дізналися про те, як функціонує медіація в Україні без закону та які уточнення є щодо тексту законопроєкту до першого читання.

Про медіацію в Україні

У грудні 2019 року профільна спільнота медіаторів відзначала 25 річницю в Україні. Ми працюємо в Україні, навіть, попри відсутність закону, але закон потрібен для того, щоб з'явилася можливість працювати в правовому полі.

Наразі ж ми працюємо через різні громадські організації та об’єднання медіаторів. Наша організація (Центр права та посередництва – ред.), наприклад, впроваджує медіацію у кримінальних справах і з судовими органами. Через відсутність закону нині ми можемо співпрацювати виключно на безоплатній основі.

Цей законопроєкт, насправді, далеко не перший. Їх було вже фактично вісім, це дев'ятий-десятий. Якщо говорити про проєкт закону, прийнятий в першому читанні як основний, він напрацьовувався за ініціативи Міністерства юстиції, і до робочої групи входила, зокрема, й спільнота медіаторів. Цей варіант рамковий, щоб не було великого ризику зарегулювати цю професію.

Альтернативний же законопроєкт був більш зарегульованим. Він практично прописаний як закон України про адвокатуру, що точно поставило б великий хрест на професії медіатора. Тому спільнота радіє, що за основу прийнятий саме той проєкт, над яким усі ми працювали. 

Про практику медіації

Нині медіація доволі часто використовується при вирішенні бізнес-суперечок, практично в усіх регіонах України послугами медіаторів користуються торгово-промислові палати. При деяких з них вже працюють центри медіації, де вирішуються суперечки, зокрема й між юридичними особами.

Це дуже актуально в період карантинних заходів, оскільки в бізнесу було багато, з юридичної точки зору, порушень.

Наприклад, йдеться про невиконані договірні зобов’язання, коли хтось не встиг вчасно доставити якийсь товар чи продукт (і мав сплатити штраф, хоча обидві сторони розуміли, що причина в караннтинних обмеженнях, – ред). Якраз тут медіація стала в нагоді й допомогла знайти золоту середину для обох сторін.

Також останні вісім років в Україні стрімко розвивається сімейна медіація. Останні п'ять років медіатори на волонтерських засадах працюють з міськими та регіональними центрами сім’ї та молоді, де допомагають вирішувати сімейні конфлікти, зокрема й ті, що стосуються визначення місця проживання дитини (при розлученні батьків, – ред). Також медіатори беруть участь в опікунських радах. Бачите – закону немає, але ми працюємо.

Про медіацію у кримінальних справах

З 2019 року створена Єдина координаційна рада, до якої увійшли представники Верховного суду, Генеральної прокуратури, Міністерства юстиції, громадські організації. Cаме ця рада прийняла механізм, відповідно до якого суди першої інстанції мають право передавати кримінальні справи до медіації, і сьогодні цей механізм працює вже в шести областях.

Ця ж координаційна рада зовсім нещодавно допрацювала схожий механізм щодо неповнолітніх осіб, який вже поширюється на всю Україну.

Важливо уточнити, що це стосується виключно випадків, де немає важких наслідків, а також тільки тих справ, де сторони – фізичні особи.

Якщо говорити про те, як відбувається вся процедура в пілотних регіонах, то, наприклад, у Харківській області наш Центр права та посередництва співпрацює з усіма судами першої інстанції, апеляційним судом і прокуратурою. Якщо всі сторони згодні пройти процедуру медіації, то вони направляють людей нам до центру, і центр тоді вже розподіляє, які медіатори будуть цим займатися. Для всіх сторін це безкоштовна процедура.

Про питання до законопроєкту

У перехідних положеннях немає пункту, що всі медіатори, які пройшли навчання до моменту набуття законом чинності, можуть бути акредитованими як медіатори. У попередніх проєктах закону такі положення були.

Наразі ж складається така ситуація, що я як медіаторка, яка практикує вже 10 років та є тренеркою різних міжнародних організацій з медіації, повинна буду складати комусь іспити й буди кимось акредитованою. Тобто приймається закон, і ми всі в рівних умовах муситимемо якось проходити ці акредитаційні програми. 

Хорошим пунктом є відшкодування певного відсотка судового збору, якщо під час судового розгляду сторони вирішать вдатися до медіації. Цей пункт є хорошою популяризацією медіації, проте необхідно прописати чіткий механізм розрахунку. Я так розумію, для цього існуватимуть якісь інші підзаконні акти. 

Також хотілося б, щоб у проєкті був визначений "імунітет свідкаПраво особи не свідчити проти себе і своїх близьких родичів" та пояснено, хто такі об'єднання медіаторів, щоб розуміти вимоги до них.

Також не вистачає роз'яснень про те, що робити медіаторові, якщо він захоче практикувати одноособово: реєструватись як ФОП чи як самозайнята особа.

Читайте також: "Медіація в Україні та світі. Що це таке і для чого вона потрібна"
Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди