Медіація в Україні та світі. Що це таке і для чого вона потрібна

Медіація в Україні та світі. Що це таке і для чого вона потрібна

У чому суть

В останній пленарний тиждень перед канікулами, 15 липня, Верховна Рада в першому читанні прийняла законопроєкт №3504 "Про медіацію" ініційований прем'єр-міністром Денисом Шмигалем. Документ підтримали 339 народних депутатів.

"У нас черговий крок до нової перемоги", – прокоментував прийняття законопроєкту про медіацію міністр юстиції Денис Малюська та додав, що "альтернативне врегулювання спорів – стратегічний напрям діяльності" для міністерства.

Що таке медіація

Медіація – це один із видів альтернативного врегулювання суперечок. Основна його відмінність – наявність посередника, медіатора, який допомагає сторонам проаналізувати конфліктну ситуацію і дійти згоди.

Медіатор не приймає рішення, а лише модерує діалог. Він підтримує сторони, доки вони самі намагаються порозумітися. Мета – враховувати інтереси всіх учасників конфлікту. У деяких випадках медіатор може на підставі аналізу суперечки надати сторонам свою оцінку, проте його висновок не зобов’язує учасників до будь-яких кроків.

Медіація – процедура добровільна. Сторони можуть за власним бажанням продовжувати або ж припинити медіацію. Однією з важливих умов медіації є її конфіденційність.

Де та для чого використовується

Медіація як метод врегулювання суперечок може використовуватися в особистому житті, бізнесі, навчальних закладах (зокрема у школах), а також для вирішення конфліктів замість судового врегулювання.

Сама процедура досить гнучка, тому її можна підлаштувати під різні ситуації та потреби сторін.

Звісно, цей метод не ідеальний. Наприклад, він не підійде для створення прецеденту* або коли одна зі сторін прагне публічної реабілітації. Також це не варіант для ситуацій, коли одна зі сторін хоче отримати незалежну (правову) оцінку спору.

*Судовий прецедент – в англо-саксонській правовій сім’ї є правилом, встановленим у попередній юридичній справі, яке є обов'язковим чи переконливим для суду при вирішенні подальших справ зі схожими питаннями або фактами. В Україні ж використовується романо-германська правова сім'я, де прецеденти грають набагато меншу роль.
Як відбувається медіація

Медіатор – людина, яка керує дискусією, але не представляє жодну зі сторін. Він розробляє модель питань кожній зі сторін, попередньо опрацювавши сценарій розмови й пояснивши учасникам техніку постановки питань.

Основна мета – спонукати сторони до самостійного аналізу конфліктної ситуації, яка між ними відбулася. Від того, наскільки правильно будуть сформульовані питання та в якому порядку вони ставитимуться, напряму залежить, чи досягнуть сторони результату.

Медіатор потрібен для модерації бесіди, оскільки при спробі вирішити конфлікт самостійно сторони можуть не чути одна одну, виявляти агресію, звинувачувати один одного. Для продуктивного діалогу необхідна людина, яка знизить градус розмови.

Є й інший варіант, за якого медіатор бере мінімальну участь в спілкуванні. Його основне завдання в такому випадку – уважно слухати та перефразовувати деякі моменти, почуті від опонентів й робити це таким чином, щоб роз’яснювати учасникам суперечливі моменти й уточнювати деталі, важливі для досягнення результату.

Медіація в Україні

"У грудні 2019 року спільнота медіаторів відзначала 25 річницю медіації в Україні. Ми працюємо в Україні навіть попри відсутність закону, але закон потрібен для того, щоб з'явилася можливість працювати в правовому полі", – розповіла Суспільному міжнародна медіаторка, голова Центру права та посередництва, членкиня правління Національної асоціації медіаторів України Світлана Петрова.

За її словами, медіація в Україні активно використовується для вирішення бізнес-суперечок, сімейних конфліктів, зокрема щодо визначення місця проживання дитини.

У шести пілотних регіонах України триває робота над використанням медіації в кримінальних справах.

Медіація замість суду

Медіація має певні переваги перед вирішенням суперечок у судовому порядку:

  • Під час суду вирішуються тільки ті питання, які зазначені в позовних вимогах. У процесі медіації ж немає обмежень, тому враховується ширше коло інтересів і потреб сторін конфлікту.
  • Медіація – добровільна процедура, на відміну від суду, де обов’язки сторін визначені законом.
  • Суд – це здебільшого відкритий процес, а медіація передбачає повну конфіденційність.
  • Якщо сторони готові до діалогу, то розв'язання проблеми шляхом медіації займе кілька годин, тоді як судовий процес може тривати роками.
  • Витрати на медіацію значно нижчі, ніж судові витрати.

Крім того, медіація не передбачає наявність переможця та переможеного, головна мета полягає в тому, щоб обидві сторони були задоволені рішенням.

Що передбачає законопроєкт
  • Застосовувати медіацію у будь-яких конфліктах, зокрема з цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних правовідносинах, а також у кримінальних провадженнях при укладенні угод про примирення між потерпілим і підозрюваним та в інших сферах.
  • Фізичні та юридичні особи зможуть звернутись до медіатора для проведення медіації до звернення до суду, під час судового провадження або навіть під час виконання рішення. Це також стосується справ, які розглядаються третейським судом і міжнародним комерційним арбітражем.
  • Медіація проводитиметься за взаємною згодою сторін. Основні принципи – добровільність, конфіденційність; незалежність, нейтральність і неупередженість медіатора; рівність прав сторін медіації.
  • Набути статус медіатора зможе будь-яка фізична особа, яка має вищу освіту та пройшла базову підготовку у сфері медіації в Україні або за кордоном. Навчання має тривати не менше ніж 90 годин, зокрема 45 годин практичного навчання.
  • Підготовку зможуть здійснювати заклади освіти, організації, які забезпечують проведення медіації, об’єднання медіаторів, а також юридичні особи будь-якої форми власності, якщо вони мають право надавати послуги у сфері медіації або організовувати їх надання.
Закордонний досвід

Першою країною, що узаконила інститут медіації, стали Сполучені Штати Америки. Крім цього, 1991 року в штаті Каліфорнія вперше було запропоновано використовувати медіацію для вирішення суперечок, які стосуються опіки над дітьми.

Конфіденційність – важливий аспект медіації. У США є кілька сотень різних правил у різних штатах, що регулюють, яка інформація може бути розголошена, а яка ні. Тобто те, що в одному штаті вважають конфіденційною інформацією, в іншому – ні. Аби врегулювати всі ці питання, був розроблений Уніфікований закон про медіацію (The Uniform Mediation Act).

Також медіація поширена в європейських країнах, зокрема в Австрії, Бельгії, Великій Британії, Норвегії, Німеччині, Фінляндії, Польщі, а також в Австралії та Новій Зеландії.

У 2008 році була затверджена Директива 2008/52/ЄC Європейського Парламенту та Ради з певних аспектів медіації у цивільних і комерційних справах. Документ закріплює основні принципи проведення та запровадження процедури медіації в національне законодавство країн-членів ЄС.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди