Документальна стрічка "Іван і Марта" режисера Сергія Буковського закриває 20 міжнародний фестиваль Docudays UA.
Історію кохання двох інтелігентів глядач чує з уст Марти – дружини Івана Дзюби, яка розповідає про життя свого чоловіка – літературознавця, публіциста, письменника та визначну постать покоління шістдесятників.
Спеціально для Суспільне Культура Альона Шилова розпитала Сергія Буковського про фільм "Іван та Марта".
Текст побудовано на коментарях режисера та його авторських нотатках, наданих Суспільне Культура.
Історія, розказана жінкою: яким був Іван та Марта Дзюби
"Скажу вам, що кажу часто своїм студентам: ніколи не треба "заштовхувати" в життя свій "неповторний" задум. Знімаєш документальне кіно – все може статися, кардинально змінитися і в житті героїв, і в тобі теж. Не вірив, що почнеться страшна війна, що так швидко не стане Івана Михайловича Дзюби… І, зрозуміло, вийшов зовсім інший фільм, і пані Марта взяла на себе основне сюжетне навантаження", – зазначає Сергій Буковський.
Глядач все ж таки може побачити Івана Дзюбу у фільмі – письменник з’являється у декількох сценах, зокрема на початку стрічки та у її заключних епізодах.
"Кілька днів бесіди з Іваном Михайловичем Дзюбою зафільмовано. І це дуже класне інтервʼю, як на мене. Але у фільмі глядачі побачать лише коротенький уривок – у фіналі. На початку фільму Іван Михайлович лягає відпочивати. А наприкінці зʼявляється, виходить до гостей. На мій погляд, це – вдале рішення… Сподіваюся, це залишиться в архіві. Власне, це останнє інтерв’ю Івана Дзюби.
До того ж у нас з пані Мартою була домовленість щодо морально-етичних кордонів нашої стрічки. І було б нечесно їх порушувати", – ділиться Буковський.
Про риси Івана Дзюби
Івана Дзюбу називали "прапором шістдесятництва" – його книжку "Інтернаціоналізм чи русифікація?" влада СРСР оголосила антирадянським твором, а її читання, зберігання чи поширення – кримінальним злочином. Також Дзюба разом з Василем Стусом і В’ячеславом Чорноволом влаштували акцію протесту проти масових арештів українських інтелектуалів на прем’єрі фільму Параджанова "Тіні забутих предків".
"В Івана Дзюби було багато визначних рис: чесність, достоїнство, глибина думок. Нам пощастило – майже весь цей час наш герой був з нами. У липні 2021 року ми встигли зняти його ювілей – 90-річчя. Трагічно-символічна новина сталася за день до початку агресії Росії в Україну.
22 лютого вранці уві сні Іван Дзюба покинув цей світ. Нині магнітна відеоплівка випромінює додаткові сенси – і життя дисидента-шістдесятника, і нашого ставлення до матеріалу", – пояснює режисер.
Від ідеї до задуму та про відсутні гроші від Держкіно
Зйомки стрічки розпочалися у 2018 році, але цьому передував довгий процес.
"Повертаючись назад, у довоєнні часи, згадую найсумніше. Держкіно разом з поважною комісією невігласів довго не могли зрозуміти, хто такий Іван Дзюба і чи варто довіряти гроші українських податківців режисеру Буковському. Вчетверте за роки нової історії України я подав свій задум фільму для підтримки Держкіно і вперше від мене попросили диплом про вищу освіту. Дякувати долі, не треба подавати додаток з оцінками, бо я мав "трояк" – з історії КПРС".
Режисер зазначає, що лише з другої спроби їм з командою вдалося пройти конкурс і набрали необхідні бали. Але "час ішов, гроші не надходили, а ми знімали самотужки", – додав він.
Про знімальний процес та режисерський підхід
"Івана Михайловича ми почали знімати у 2018 році. Спочатку було багато зустрічей, з паузами. Момент звикання і довіри до мене був нешвидким.
Навіть маючи благородні цілі, документалісти втручаються в чуже життя, порушують його звичний режим.
Іван і Марта – люди, я б сказав, музейної інтелігентності. До того ж я не великий прихильник "прямого кіно", хоча ціную їхні революційні відкриття в естетиці кіно. Я люблю змістовний кадр, точну композицію, словом, те, що сьогодні називають old school.
Професія документаліста вимагає від режисера не декларацій і тлумачень, а насамперед можливості надавати слово людям і фактам. Ось, чому я зробив цей важливий для мене самого фільм", – говорить Сергій Буковський.
Про співпрацю з композитором Сандро ді Стефано
Сандро ді Стефано – італійський композитор і диригент, вважається одним із представників "нової європейської школи кіномузики" та має понад 50 нагород по всьому світу.
Буковський розповідає:
"Сандро знайшов мене на сайті Європейської кіноакадемії. Там була інформація, що я працюю над фільмом "Іван і Марта". Він написав мені листа і запропонував створити до фільму музику. Безкоштовно! На знак солідарності з Україною у боротьбі з російською навалою. І – почали працювати. Допоміг wi-fi. Ми сиділи у нашій сільській хатинці Черкаської області і щодня спілкувалися. Першою була написана тема Івана і Марти. Щось додавали, щось змінювали. Він не тільки надсилав саундтрек, а й у себе дома за роялем награвав нам мелодії. Робота з європейським композитором – новий для мене досвід. Підписали не памʼятаю скільки різноманітних паперів, що регламентували, захищали авторські права композитора і виконавців. А вже потім по затверджених партитурах Сандро записав музику у своїх друзів на студії, запросивши ще й віолончеліста. Усе було зроблено безкоштовно".
Про вплив повномасштабного вторгнення на структуру фільму та його сенси
У 2022 році команда фільму все ще закінчувала зйомки.
"Війна суттєво змінила акценти. У серпні 2022-го ми зафільмували ще один великий епізод. Я би сказав: не могли не зняти!
Ми досі не відрефлексували наше нещодавнє минуле – ані добу "відлиги", ані брежнєвський "застій", ані "лихі" дев’яності. Тому, певно, молодь сприймає ці часи, як епоху повстання Спартака або битву зі шведами під Полтавою…
Мені довелося фільмувати Кетеван Абуладзе, дочку великого грузинського режисера Тенгіза Абуладзе, автора культової кінострічки "Покаяння". Вона говорила, що батько сподівався, що покаяння відбудеться, але так і пішов до іншого світу, не дочекавшись. Те ж саме й у нас...
Івана Дзюбу примусили підписати "покаянного листа" і він, хворий на руйнуючий його життя туберкульоз, це зробив. А кати досі не покаялися.
Досі кати й жертви ходять тими самими вулицями, катів нагороджують державними відзнаками. Вони стали заслуженими суддями, успішними адвокатами, заможними бізнесменами. Не буду згадувати тут їхні імена, вони цього не варті. КДБ (нині СБУ) їх не відкриє – прізвища своїх "стукачів".
Покаяння не відбулося", – зазначив режисер.
Режисер розповів, що на сьогодні пані Марта опікується творчою спадщиною чоловіка. Усі його рукописи, записники, щоденники та фотографії – це величезний архів, який треба зібрати докупи та розкласти за датами. Цей архів планують передати до Музею літератури і мистецтва, в Академію наук України.
Що українці мають запам’ятати про Івана та Марту Дзюбу
"Сьогодні при перетині кордону України без віз прикордонники усіх країн дивляться з повагою на паспорт громадянина Незалежної України. І я хочу, щоби кожен із нас памʼятав: це сталося завдяки тим, кому ми віддаємовіддаєм шану у нашому фільмі. У тому числі Івану та Марті Дзюбам", – каже Сергій Буковський.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
