Що робити, якщо ви опинилися в заручниках

У центрі Луцька вранці 21 липня чоловік забарикадувався в рейсовому автобусі "Богдан". Він здійснив два постріли в бік правоохоронців та кинув гранату, яка не здетонувала. Разом зі зловмисником в автобусі перебувають близько 20 заручників.

Суспільне пояснює, що робити в ситуації, коли вас взяли в заручники, як поводитись під час рятувальної операції та як емоційно відновитись після травматичного досвіду.

Нагадуємо, що захоплення або тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого, інших людей, підприємств чи організацій до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника – карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років (стаття 147 Кримінального кодексу України). Ті самі дії, якщо вони були вчинені щодо неповнолітнього чи організованою групою, були поєднані з погрозою вбивства або ж спричинили тяжкі наслідки — караються позбавленням волі на строк від 7 до 15 років.

Захоплення заручників традиційно відбувається за двома сценаріями. Перший, коли зловмисник використовує заручників як важіль тиску і впливу для переговорів. Другий - коли загарбник хоче "зробити заяву". Під час розвитку ситуації потенційний заручник повинен спробувати оцінити наміри зловмисника – перемовини або маніфестація.

Ситуація із заручниками, як правило, відбувається у три етапи: захоплення, інтернування і врегулювання.

Захоплення – найнебезпечніша фаза, під час якої зловмисник намагається взяти ситуацію під контроль. Жертвам необхідно швидко оцінити його наміри й не привертати до себе зайвої уваги. Якщо зловмисник має намір використовувати людей у переговорах, то жертви, швидше за все, пройдуть через другу і третю фази.

Інтернування (примусове затримання, переміщення або інше обмеження свободи) – це фаза, коли ведуться перемовини, тривати вона може кілька годин, днів або навіть тижнів. Налаштуйтеся психологічно, що вмить вас не звільнять, але пам'ятаєте, що з великою імовірністю це все ж станеться.

Врегулювання – третя, завершальна фаза захоплення заручників. Найчастіше події йдуть по одному з трьох сценаріїв: звільнення шляхом переговорів (найбезпечніший, але найтриваліший варіант, що вимагає терпіння і спокою від усіх залучених сторін); порятунок (як поводитися під час рятувальної операції, ми розповімо окремо) і втеча – найризикованіший варіант, але якщо вам випала така можливість без зайвого ризику, то скористайтеся нею.

Служба безпеки України радить дотримуватись наступних правил поведінки, якщо вас узяли в заручники:

1. Не допускайте дій, які можуть спровокувати терористів до застосування зброї. Таку реакцію можуть викликати навіть несподіваний рух або шум.

2. Будьте готові до застосування терористами пов'язок на очі, кляпів, наручників або мотузок.

3. Не дивіться злочинцям в очі (для нервово нестійкої людини це сигнал до агресії), не поводьтеся зухвало – це може спричинити ще більшу жорстокість.

4. Не намагайтеся чинити опір, не виявляйте непотрібного героїзму, намагаючись роззброїти бандита чи прорватися до виходу.

5. Якщо вам кажуть, що ви взяті в заручники, і примушують вийти з приміщення, не чиніть опір.

6. Якщо з вами є діти, знайдіть для них безпечне місце, спробуйте закрити їх від випадкових куль. Якщо це можливо, тримайтеся поруч.

7. Виконуйте вимоги злочинців, не намагайтеся сперечатися з ними, не ризикуйте власним життям і життям інших людей, намагайтеся не допускати істерики та паніки.

8. Якщо потрібна медична допомога, говоріть спокійно і коротко, не нервуючи злочинців, нічого не робіть, поки не отримаєте дозволу.

9. Будьте уважні, спробуйте запам'ятати прикмети терористів: одяг, імена, прізвиська, можливі шрами і татуювання, особливості мовлення й поведінки, тематику розмов тощо.

10. Намагайтеся зберігати спокій. Будьте насторожі. Зосередьтеся на звуках, рухах тощо.

11. Будьте готові пояснити наявність яких-небудь документів, номерів телефонів тощо.

12. Якщо утримання тривале, не давайте ослабнути своїй свідомості. Постійно тренуйте пам'ять: згадуйте історичні дати, прізвища знайомих людей, мобільні номери тощо. Виконуйте фізичні вправи, наскільки дозволяють умови й сили. Обов'язково ведіть відлік часу.

13. Якщо вам дали можливість поговорити з родичами по телефону, тримайте себе в руках, не плачте, не кричіть, говоріть коротко і по суті. Спробуйте встановити контакт із терористами.

14. Якщо вас замкнули у приміщенні, спробуйте привернути чиюсь увагу: розбийте шибку, покличте на допомогу, примусьте спрацювати пожежну сигналізацію тощо.

15. Пам'ятайте, що отримавши повідомлення про ваше захоплення, спецслужби вже почали діяти і зроблять усе необхідне для вашого звільнення.

Шанси, що вас викрадуть або візьмуть у заручники – невеликі, але щоб вийти з таких ситуацій цілим і неушкодженим, слід дотримуватись основних правил безпеки. Пам'ятайте, що ви представляєте цінність для викрадача, тільки якщо живі, тому найкращий захист – це пасивна співпраця.

Захоплення заручників може статися де завгодно – на вулиці, вдома, в готельному номері, літаку або автобусі. Найкраща можливість для втечі випадає на самому початку, коли ще не вляглася метушня. У разі, якщо ви вже захоплені, краще нічого не робити. Терористи, як правило, перебувають у стані сильного стресу. Вони теж бояться, і їхній страх виливається в агресію.

Не намагайтеся чинити опір, роззброїти бандита чи прорватися до виходу, якщо шанси на це малі. Постарайтеся за можливості дотримуватися наступного плану дій:

1. Перш, ніж приймати якесь рішення, проаналізуйте ситуацію, в якій ви опинилися.
2. Спробуйте, наскільки це можливо, оцінити супротивника, звернувши увагу на його фізичні і психічні дані, настрій та особливості поведінки.
3. Заспокойтеся, щоб мати змогу тверезо мислити.
4. Визначте тактику своєї поведінки залежно від усього обсягу інформації, що надійшла, і поводьтеся відповідно до неї.

Не переоцінюйте свої можливості й не занижуйте їх. І те, й інше зробить вас потенційною жертвою.

Постарайтеся не виказувати страху. Не чиніть терористам опір, не намагайтеся дискутувати з ними, не прагніть розжалобити їх або відмовити від виконання наміченого ними плану. Виконуйте їхні вимоги й не реагуйте на їхні дії стосовно інших заручників.

Сконцентруйтеся на виживанні. Будьте пасивними, але не покірними – між цими двома поняттями існує принципова різниця. Уявіть собі шкільного хулігана, який скористається вашою слабкістю. Аналогічно з агресією: якщо злочинці побачать когось надміру агресивного, то захочуть придушити це.

Психолог УДСНС України у Волинській області Роман Дейнека в ефірі Суспільного додає:

"У деяких випадках, коли людина стає заручником, може виникнути некерована реакція протесту проти скоєного насильства. У такому випадку людина може почати бігти, навіть коли це безглуздо, кидатися на терористів, намагатися вихопити зброю. Такого бунтівного заручника терорист може сильно побити, або вбити, навіть якщо не планували цього і розраховували тільки шантажувати владу.

Обов'язково виконуйте усі вимоги та не реагуйте на їхні дії щодо інших заручників. Не порушуйте встановлені терористами правила, щоб не спровокувати погіршення ситуації. Не слід намагатися зв'язатися з рідними та правоохоронцями. Якщо про це стане відомо вашим викрадачам – вони сприймуть це як непокору і зроблять режим утримання як мінімум ще жорсткішим".

Державна служба України з надзвичайних ситуацій рекомендує дотримуватись наступних правил поведінки, якщо вас захопили заручником у літаку чи автобусі:

• якщо ви виявилися в захопленому транспортному засобі, не привертайте до себе уваги терористів. Огляньте салон, визначте місця можливого укриття на випадок стрілянини;
• заспокойтеся, спробуйте відволіктися від того, що відбувається, читайте, розгадуйте кросворди;
• зніміть ювелірні прикраси;
• не дивіться в очі терористам, не пересувайтеся по салону та не відкривайте сумки без їхнього дозволу;
• не реагуйте на провокаційну або зухвалу поведінку;
• жінкам у мініспідницях бажано прикрити ноги;
• якщо представники влади почнуть спробу штурму – лягайте на підлогу між кріслами й залишайтеся там до закінчення штурму;
• після звільнення негайно залиште літак (автобус), тому що не виключена можливість його замінування терористами й вибуху парів бензину.

• якщо стрілянина заскочила вас на вулиці, відразу ж ляжте й озирніться, виберіть найближче укриття й проберіться до нього, не піднімаючись у повний зріст. Укриттям можуть слугувати виступи будинків, пам'ятники, бетонні стовпи або бордюри, канави. Пам’ятайте, що автомобіль – не найкращий захист, тому що його метал тонкий, а пальне – вибухонебезпечне. За першої нагоди сховайтеся в під'їзді будинку, підземному переході, дочекайтеся закінчення перестрілки;
• допоможіть врятуватися дітям, прикриваючи їх. За можливості повідомте про інцидент співробітників поліції;
• якщо під час перестрілки ви перебуваєте у будинку, зачиніться у ванній кімнаті й ляжте на підлогу, тому що перебувати у кімнаті небезпечно через можливість рикошету. Перебуваючи в укритті, стежте за можливим початком пожежі. Якщо спалахнув вогонь, а стрілянина не припинилася, залиште квартиру й сховайтеся в під'їзді, якомога далі від вікон.

Головне правило – не біжіть. У випадку штурму спецпідрозділами правоохоронних органів приміщення, в якому вас утримують, негайно ляжте на підлогу обличчям униз, якомога далі від вікон і дверей. У жодному разі не беріть до рук зброю, кинуту терористами, інакше вас можуть прийняти за одного з них.

Після затримання або знешкодження захоплювача дочекайтесь інструкцій від рятувальної команди. Не сперечайтеся і не робіть різких рухів, якщо рятувальники з першого погляду не змогли визначити вашу роль (заручник або терорист). Навіть якщо на вас надягли наручники і обшукали – не чиніть опір. Просто дочекайтеся, поки не проясниться плутанина.

Тримайтеся чимдалі від терористів, тому що при штурмі по них стрілятимуть снайпери. Якщо на вас повісили бомбу, треба без паніки голосом або нерізким рухом руки дати зрозуміти про це співробітникам спецслужб. Фіксуйте в пам'яті усі події, які супроводжують захоплення. Ця інформація буде дуже важливою для правоохоронних органів.

Свобода майже завжди дарує відчуття захоплення і полегшення. Однак пристосуватися до реального світу після того, як людина побувала в заручниках, може бути нелегко.

Після звільнення багато хто стикається з переходом від умов ізоляції та безпорадності до сенсорного перевантаження і свободи. Цей перехід часто призводить до значних труднощів адаптації.

Більшість колишніх заручників протягом тривалого часу потерпає від посттравматичного стресового розладу, симптомами якого можуть бути порушення сну, втрата апетиту, апатія, раптові спалахи гніву, труднощі у спілкуванні з близькими.

Тому в перші дні після звільнення варто звернутися по кваліфіковану психологічну допомогу.