Щомісяця з початку повномасштабної війни волонтерка зі Словаччини Іванна П’ятакова приїздить в Україну. Жінка у своїй країні збирає та привозить гуманітарну допомогу жителям прифронтових районів та військовим на фронт. Іванна розповіла Суспільному, що тут, на Хмельниччині, познайомилася з місцевими волонтерами, які також передають нею допомогу захисникам.
Іванна П’ятакова - волонтерка зі Словаччини. Коли почалася повномасштабна війна в Україні, її діти були тут на лікуванні. Іванни в той час не було поруч. Каже, пережила великий страх за рідних. Після того вирішила допомагати українцям в цій війні. Розповідає: "Я добровільно сама збирала допомогу, також мені допомагали мої знайомі, мої колеги, люди зі Словаччини та Німеччини. Загалом, люди з чотирьох країн надавали допомогу, щоб я її передавала далі".
Рідних в Україні не має, каже жінка. Попри це, щомісяця, а то й частіше, везе сюди мікроавтобусом допомогу з-за кордону. Каже, збирає її для цивільних українців та військових: "Їжа, спецодяг, прилади нічного бачення, дрони, а головне – збори на автомобілі, які дуже важливі. Це полегшує життя військових".
Іванна П’ятакова бувала із допомогою в прифронтових та деокупованих містах України: Бучі, Бахмуті, Херсоні, Ямполі, Краматорську, Слов’янську. Жінка пригадує: "Найгірший жаль був у самому Бахмуті, коли люди підходили і запитували: "А коли ви ще приїдете?". А я бачила, що за тиждень-два буде важко туди приїхати".
Жінка розповідає історію про бабусю з Бахмута: "Ми роздали гуманітарну допомогу, їжу. Були там і ваші люди, які передавали фрукти. Залишилися там зіпсовані мандаринки. Бабця прийшла і ту мандаринку взяла. Ми кажемо: "Пані, то вже мандаринка згнила". А вона: "Ні, ні". Вона цінувала ту мандаринку".
Іванна П’ятакова розповідає, що також спілкувалась з пораненими українськими військовими: "Він радів, що живий, що його звідти вивезли. Так потрібна та техніка, потрібно, щоб збирали на ті авто".
На Хмельниччині Іванна познайомилася з місцевими волонтерами, які також передають нею допомогу захисникам.
"Мені телефонують, скажуть, що треба трохи їжі хлопцям нашим. Ми приготували. І вони забрали і відвезли. Вони раді, що у нас такі люди, що ми шкарпетки в’яжемо, і килимки на армію. Кажуть, що ми дуже дружні", - розповідає волонтерка.
Іванна П’ятакова каже: допомагатиме українцям доки є сили й доки Україні буде потрібна допомога.
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram та Facebook.
