У червні 2019 року команда вчених запустила сайт medRxiv, на якому дослідники в галузі медицини могли розміщувати свої наукові роботи. Мета команди полягала в тому, щоб допомогти медичній спільноті швидше обмінюватися результатами досліджень і вчитися одне в одного. До кінця року команда отримувала близько 75 заявок на тиждень. Потім почалася пандемія COVID-19 – і така кількість досліджень почала надходити щодня.
Подібно до того, як пандемія вплинула на наше повсякденне життя, вона вплинула і на наукову спільноту. Вченим довелося у рекордні терміни досягати результатів – таким чином усього через місяць їм вдалося розшифрувати геном нового вірусу. У березні єдиними варіантами лікування госпіталізованих пацієнтів були кисень і вентиляція легенів, але незабаром завдяки дослідженням лікарі додали у свій арсенал плазмотерапію, ремдезивір і дексаметазон.
Така швидкість не типова для наукових досліджень, які є методичним і вельми повільним процесом. Процес переходу від гіпотези до консенсусу може зайняти роки, тому одним із найбільш доступних розв'язань проблеми залишаються такі от сайти для публікації препринтів (наукових робіт, які поки що не пройшли рецензування), як вище зазначений medRxiv, що дозволяє обійти такі процеси як експертна оцінка, якій зазвичай передує публікація наукового дослідження.
Оцінка якості нових досліджень – складне завдання. Деякі з них виявляються зовсім локальними й анекдотичними. Інші ґрунтуються на неперевірених даних або недоречних припущеннях. Увага до третіх підігрівається гучними, втім, поспішними заголовками в ЗМІ, а коли вчені нарешті перевіряють дослідження – іноді результати виявляються не такими революційними. Так було, наприклад, з гідроксихлорохіном, який здавався перспективним на перший погляд.
Читайте також: "Негативний вплив 5G: міф чи реальна загроза людству"
Тобто публікація препринтів – це необхідність, яка допомагає науковцям і медикам з усього світу в боротьбі проти коронавірусу і в порятунку життів. Але кількість публікацій обмежує можливість слідкувати за цим нескінченним потоком інформації. Що робити читачам без медичної освіти, які просто хочуть знати, що відбувається і як залишатися здоровими? Як відрізнити гучний заголовок від справді важливого відкриття? Ми розповімо, на що слід звернути увагу при прочитанні наукових досліджень, пов'язаних з коронавірусом.
Перевіряйте джерело публікації
Ваш перший крок: подивитися, в якому науковому журналі було опубліковано дослідження. Зазвичай, процес від подачі роботи до його остаточної публікації займає близько року – неможлива розкіш у розпал пандемії. Щоб поділитися з колегами потенційно важливою та корисною інформацією, вчені вдаються до публікації роботи на сайтах для препринтів, таких як bioRxiv або medRxiv. Такі сайти призначені для швидкого доступу до інформації, а також дозволяють дослідникам отримувати зворотний зв'язок від членів наукового товариства.
Частково функції препринта полягають у тому, щоб попередити наукову спільноту про потенційно важливі нові дані, результати або можливості, які вони захочуть додатково дослідити. Запам'ятайте, одне дослідження на тему майже ніколи не є остаточним і не дає відповіді на всі питання – його результати повинні бути розглянуті іншими експертами та відтворені в різних умовах.
Якщо робота взагалі не публікується в журналі або на сайті препринтів, а відразу з'являється на персональному сайті або як пресреліз без будь-яких даних, то це поганий знак.
Довіряйте здоровому глузду
В Управління з продовольства і медикаментів США є добра ознака шарлатанства: якщо щось звучить занадто добре, щоб бути правдою – швидше за все, це неправда. Наприклад, якщо ви відчуваєте, що автор статті занадто розхвалює якийсь метод лікування і замовчує про недоліки, то це погано.
Читайте також: "Чим так небезпечне сонячне світло і як від нього правильно захиститися"
Багато вчених з абсолютно різних галузей починають займатися дослідженням коронавірусу, але роблять помилки, бо їм бракує знань. Тому якщо робота здається вам дивною, рекомендуємо упевнитися, що фах авторів відповідає темам, які висвітлені в дослідженні.
Зрозумійте, як читати дослідження
До прочитання наукового дослідження не варто підходити як до читання книги або новинної статті. Все-таки це специфічна література зі своїми, часто зрозумілими тільки іншим дослідникам правилами.
Типове дослідження складається з шести основних частин:
- Анотація, де коротко описується питання, на яке намагалися відповісти дослідники, які дані вони зібрали та якими виявились результати.
- Вступ + огляд літератури, де більше розповідається про ідеї, які досліджували автори, і про те, що виявили попередні дослідження на цю тему.
- Методи, де пояснюється, як саме проводилося дослідження – це дозволяє іншим вченим повторити експеримент, щоб побачити, чи отримають вони ті ж результати.
- За ними слідують розділи, присвячені результатам: їх обговоренню та висновкам. Автори підсумовують, що виявлено в процесі дослідження – і що це може означати. Тут же вони можуть розповісти про проблеми, з якими вони зіткнулись, і запропонувати подальші шляхи вивчення питання.
Читайте також: "Чому для всіх людей на планеті настав час почати стежити за змінами клімату"
Дослідження не призначені для того, щоб їх читали від початку до кінця – вони організовані за розділами, щоб полегшити іншим вченим пошук певної інформації. Звичайний читач може почати з анотації, щоб отримати уявлення про передумови дослідження, тоді перейти до результатів, а якщо й до них виникнуть питання, то зануритися в розділ "Методи". Це буде корисно, наприклад, якщо в дослідженні стверджується, що препарат буде відмінним засобом для лікування пацієнтів з COVID-19 – і ви захочете дізнатися, перевіряли його на молодих або літніх людях, чи перевірялися результати у лабораторних умовах або в "польових"? Також важливий масштаб дослідження: якщо науковці роблять висновки на основі даних від 10 осіб – це тривожний сигнал.
Перевіряйте дотримання стандартів
Важко встановити жорсткі золоті стандарти для досліджень на тему COVID-19, тому що хвороба вивчається в режимі реального часу фахівцями у найрізноманітніших дисциплінах – від медицини до соціології. Те, що працює в лабораторних умовах для дослідників, що тестують різні варіанти вакцин, не обов'язково буде застосовуватися до вчених, що вивчають не фармацевтичні втручання, такі як носіння масок. Але є кілька передових методів медичних досліджень, які показують, що методи дослідження суворі.
Один з них полягає в тому, що у дослідження є контрольна або плацебо-група, яка взагалі не отримує ні медикаменти, ні будь-яке інше лікування, і що її можна буде безпосередньо порівняти з іншими групами. Інший метод – дослідження є рандомізованим "подвійним сліпим" випробуванням, в якому ні випробовувані, ні вчені не знають, хто отримав плацебо, а хто – активні ліки. Але це не завжди можливо. Навіть обсерваційне дослідження (в якому дослідник збирає дані шляхом простого спостереження подій в їх природному перебігу, не втручаючись активно), якщо воно містить хороші дані та досить великий обсяг вибірки – може бути корисним та інформативним.
Якщо хочете залишатися в курсі останніх досліджень на тему коронавірусу – читайте наш регулярний огляд найважливіших наукових робіт.