Півтора мільйона дітей в Україні, за оцінками ЮНІСЕФ, ризикують отримати психологічні розлади через війну. Агресія РФ позначилась прямо або опосередковано і на фізичному здоров’ї багатьох. Це створило цілу низку інших проблем, про які давно застерігали медики. Про те, як зберегти здоров’я дитини, Суспільне поговорило з кандидатом медичних наук та директором одеської дитячої міської поліклініки №6 Сергієм Горіщаком.
Давайте розпочнемо нашу розмову з того, що спробуємо пояснити, чи є пряма залежність між стресом дитини через війну та її фізичним здоров’ям?
Давно вже вчені прийшли до висновку, що точно є кореляція між цими станами. Є випадки, коли дитина заїкається, і є розуміння, що коли вона хвилюється, оці всі симптоми наростають, як куля. Іноді людина майже не може розмовляти і тільки, коли заспокоюється, — все добре. Це приклад для розуміння. Всі хронічні захворювання загострюється, коли є домінанта психологічного дратування. Це дуже важливо, бо не тільки дитина, але і вся родина відчуває цей тиск. Вже майже рік ми бачимо, що деякі родини потребують дуже серйозної психологічної підтримки.
Зараз багато дітей з сім’ями вимушено покинули Україну та перебувають за кордоном і вимушені пристосуватися до медичних систем інших країн. Можете розказати, з якими проблемами люди зіштовхнулися, які проблеми існують? Що варто знати тим, хто планує переїзд?
По-перше, я всім дуже раджу мати в медичній системі свого "провайдера" — це може бути ваш сімейний лікар або педіатр. Де би ти не знаходився, через месенджери можна зв’язатися і запитати, що вам робити.
Коли люди зараз повертаються із закордону, то вони обожнюють українську медицину. Розповідають, що в нас все круто, а в них — не так. Скрізь є свої питання: питання черги, листів очікування до вузьких фахівців. Інколи до фахівців можна стояти в очікуванні місяцями. Зробити кардіограму — це десь інколи доведеться чекати два місяці. Це якщо безкоштовно. Можна зробити прямо тут і зараз — це коштуватиме 400 євро. І тут наша людина вже задумується, чи настільки їй кардіограма потрібна.
Люди іноді плутають доступність там домедичної допомоги з якістю. З якістю медицини за кордоном, судячи по протоколам лікування і документам, що нам показують — все добре. Об’єктивно, там є брак кадрів, бо існує міграція лікарів. Лікарі Польщі їдуть до Німеччини, з Німеччини лікарі їдуть в Америку. Люди просто шукають де їм краще буде. Тому є брак кадрів, особливо, якщо ми кажемо про дитячу медицини. Приклад з Чорногорії: є історія дитячого кардіолога, який практично єдиний працює на три міста і потрапити до цього — це той же досвід.
Там теж класні лікарі і якщо вони бачать, що ваша проблема може почекати, то це може почекати. Не варто лякатися. Важливо, вам треба брати з собою медичну документацію. Вам потрібна буде завірена довідка про щеплення. Деякі виписки з амбулаторної картки – вони також вам потрібні. Це вас може виручити за кордоном.
Була інформація, що зараз є медичний туризм цих сімей назад, попри всі небезпеки, які реально існують. Це дійсно так?
Медичний туризм трохи видозмінився. Раніше люди із закордону приїжджали за допомогою в Україну. Зараз українські сім’ї з Європи їдуть сюди, повертаються на тиждень-два, аби щось швиденько зробити, аби пройти всіх лікарів. Пройти лікарів і повернутися туди, бо в нас доступніше, інколи дешевше і є якась довіра своїм. Є комунікація. Люди повертаються, аби піти до стоматолога, гастроентеролога. Всіх пройти і потім повернутися.
Чи існує зараз дефіцит педіатрів в Одесі і в Україні в цілому? Що знаєте про цю ситуацію?
Якщо брати цифри по нашій поліклініці, то в нас по штату 320 людей, але 200 людей — це саме медичний персонал. У перші тижні після початку повномасштабної війни виїхали близько 60 людей, але приблизно через місяць-два повернулися майже всі. Зараз лише, здається, п’ять людей, що виїхали і, мабуть, не повернуться. Це боляче, але не критично і ми знайшли способи, аби система працювала.
Я також точно знаю, що в Одесі жоден керівник медзакдалу не поїхав в найважчий час, нікуди не виїхали. Бо кажуть так, що коли поїхав директор, значить він щось знав. Якщо директор десь їхав, то і співробітники за 50% могли виїхати теж. У нас всі згуртувалися в департаменті і зберегли колективи, і це було круто.
Читайте також: "Пацієнта залишити не можемо". Одеський лікар-анестезіолог розповів про роботу під час війни
Що з медикаментами для дітей? Чи був на початку повномасштабного вторгнення дефіцит і чи змінилася ця ситуація зараз?
Найбільший виклик був на окупованих територіях, бо просто логістичні маршрути раз і перервалися. Загалом проблема була для всіх інших одна — заводи фармацевтичні знаходились під Харковом та Києвом і через війну багато з них були пошкоджені або розграбовані. На цей період був дефіцит для дітей з орфаннимивроджені або набуті захворювання, які трапляються вкрай рідко, мають тяжкий і хронічний перебіг. захворюваннями. Міністерство охорони здоров’я змогло швидко підлаштуватись і забезпечити необхідні речі. Також діти з рідкими захворювання майже в перші дні були вивезені з України в безпечні міста. Деякі заклади мали стратегічний запас в цьому питанні.
Знаємо, що ви особисто не дуже любите це питання, але не можемо не поставити. Що в нас зараз з ситуацією з вакцинації дітей? Наскільки гостро стоїть проблема?
При тому, що вакцини всі є в наявності. Педіатр завжди в контакті з батьками, але іноді викликати родину на щеплення вкрай тяжко. Як це пояснити — не знаю. Можливо, через те, що школа зараз дистанційно і не завжди питають про якусь форму документа, і це вже третій рік поспіль.
Ми бачимо, що цифри стали нижчими. З початку війни близько 20% дітей з нашого закладу виїхали за кордон — це також важливий фактор. Там все просто: не зробив щеплення — не відвідуєш дитячий садок, і ніхто там не чинить супротив. Вони приїздять сюди і знову зупиняється календар щеплень і це не зрозуміла така тема. Нам потрібна краща комунікація, треба пояснювати краще. Ще раз кажу, що дефіциту вакцини немає.
Наскільки реальна ця небезпека? Люди не зробили щеплення, але багатьом не видно, чим це може обернутися. Давайте нагадаємо про це?
Якщо ви хочете, не воюючи, зробити істотний вклад у нашу перемогу — вакцинуйте своїх дітей. Бо захворівший військовий від кору — це мінус солдат. І ось якщо ми кажемо про кір, то достатньо всього одного випадку, аби рота, наприклад, вийшла з поля бою. Тож це дуже важливо, щоб через вакцинацію захистити себе, дитину і всіх навколо.
Коли ти спілкуєшся з деякими військовими і питаєш, чи робили вам вакцинацію від дифтерії, правця і гепатиту, вони часто відповідають, що "ні" і це просто жах. Починаючи з дитинства і дотримуючись сезонності, через 10 років потрібно робити повторення. Я всіх закликаю звертатися до сімейного лікаря і без всяких проблем отримати захист, бо якщо ми кажемо про правець — це може бути і летальний випадок, я вже не кажу про гепатити Б.
Бували історії, коли дитину рятували від кровотечі. Особливо у немовлят гепатит протікає так, що він призводить до летальних ускладнень. У підсумку, дитину від втрати крові врятували переливанням, але дитина померла вже від гепатиту Б, який виявили. Батьки свого часу відмовились від щеплення, коли це потрібно було. І таких прикрих випадків дуже багато і не тільки в Україні, воно по світу так. Кожен етап, в тому числі і календар щеплень, всі протоколи — це знання і теми, які вибудовувались на крові. Це не просто так щось вигадано.
Після початку повномасштабної війни склалося враження, що начебто всі забули про коронавірус і його небезпеку. Начебто загроза зникла. Чому це не так?
Коли всі кордони були перекриті, коли транспортні і логістичні ланцюги порушені, то і захворюваність впала. Тож не було суттєвого збільшення людей, хворих на коронавірус. Але вже через пів року це пішло нанівець, коли почалися переміщення людей з деокупованих територій, коли люди сиділи в бомбосховищах, де не дуже працювала вентиляція. Почалася передача інфекції і не тільки коронавірусної. Дуже зросла кількість заражених туберкульозом і це теж через скупченість, порушення вакцинації і таке інше.
Коли ми кажемо про коронавірусну хворобу, то дуже дивуються люди, що заходять до нашої поліклініки, що в нас не відмінився режим масок. І вони кажуть, що вже ж ніде не потрібно, а у вас потрібно носити. А їм кажуть, що наказ не відмінявся взагалі і ми хочемо зберегти ваше здоров’я. Всі мають бути захищеними і прошу, аби надягли маску. Така комунікація іноді призводить до зміни, але деякі кажуть: "Та нє, це і тоді було дурня, і зараз дурня, і я взагалі вакцинуватися не буду". Люди такі іноді бувають.
Читайте також: "Госпіталізації кожного дня є": репортаж з ковідної лікарні в Одесі
Давайте спробуємо прямо зараз дати декілька коротких порад для сімей, у яких є діти і вони живуть в Україні в умовах повномасштабної війни. Аби зберегти їхнє здоров’я, чого робити точно не потрібно?
Найголовніше для кожної родини — це мати "провайдера" в медицині. Це має бути ваш педіатр. Адекватний педіатр дасть відповідь на всі ваші питання, навіть, якщо ви задали їх вже в сотий раз. Не подобається вам педіатр — змініть його. Система сьогодні це дозволяє, але зв'язок з педіатром — це запорука того, що все по життю у вашої дитини в медичному плані буде зроблено вчасно, безпечно та на основі доказової медицини. Ви отримаєте здорову дитину і щасливу родину.
Читайте також
- Вплив стресу на жіноче здоров'я, діагностика онкології та проблеми безпліддя. Інтерв'ю з гінекологинею з Одеси
- Про зраду росіян і мистецтво під час війни: інтерв’ю з одеським скульптором Михайлом Ревою
- "Декілька десятків знешкодив цих нелюдів": інтерв'ю з морпіхом ЗСУ про війну, поранення та американську зброю
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
