Стрес є спусковим гачком багатьох захворювань у жінок. Під час війни, коли рівень навантаження на нервову систему зростає у рази, це особливо помітно, вважає Тетяна Старущенко, лікарка акушерка-гінекологиня вищої категорії.
Про рідкісну патологію, яка все частіше зустрічається у пацієнток, обов'язковість профілактичних оглядів, діагностику онкології та чи є безпліддя вироком, фахівчиня розповіла в інтерв'ю Суспільному.
Як часто потрібно приходити на огляд до гінеколога здоровій жінці та які основні правила підготовки до огляду?
Якщо це здорова жінка, у якої немає скарг, а огляд профілактичний, то одного разу на рік достатньо. Наголошую, якщо у жінки немає жодних хронічних захворювань репродуктивної системи, не була виявлена колись міома, не турбують якісь виділення, біль під час менструації. Тобто, якщо жінка собою і своїм самопочуттям задоволена.
Як підготуватися? Чи потрібно певні процедури проводити?
Жодної підготовки не треба. Сам процес: огляд жінки в кріслі, проведення забору виділень на звичайне мікроскопічне дослідження (мікроскопічний мазок) і ПАП-тестТест Папаніколау — зішкріб клітин, що вистилають канал шийки матки, для мікроскопічного дослідження з метою виявлення можливих змін, що свідчать про розвиток раку шийки матки.. Єдина умова, безумовно, індивідуальні звичайні міри ранкової гігієни.
У вас понад 20 років досвіду. Чи були випадки, коли пацієнтка приходила перший раз до гінеколога у 20 років, а потім, наприклад, вже у 40?
Було, коли пацієнтка приходила вперше до лікаря у 17 років, потім у 55. В історії її життя було 4 пологів. З них — три дівчинки, мої пацієнтки, які регулярно відвідують гінеколога. А у мами так склалося, на диво, це була здорова жінка. Безумовно, це фактор везіння.
Якщо говорити про інфекційні захворювання, як жінці себе убезпечити від цього?
Це старий-добрий метод – бар’єрна контрацепція. Зауважу, якщо розглядати ВІЛ-інфекцію, то бар’єрна контрацепція працює. Знову ж таки, при стандартних інтимних стосунках, дотримуючись бар’єрного методу. Якщо ми говоримо про вірус папіломи людини, який передається здебільшого статевим шляхом, бар’єрний метод, на жаль, не працює.
Презерватив не захищає?
Ні. Це пов’язано безпосередньо з “вмінням” вірусу, з його розмірами та властивостями проникати через певні матеріали.
Які можуть бути симптоми?
У захворювань, що передаються статевим шляхом? До інфекційних сьогодні відносять захворювання, що передаються статевим шляхом. Це переважно гонорея, викликана гонококом, трихомоніаз, хламідіоз, вірус папіломи людини. Частково, генітальний герпес. Якщо йдеться про генітальний герпес, можуть бути висипання, дискомфорт, біль. При гонореї — гострі неприємні виділення. Трихомоніаз, вірус папіломи людини, хламідіоз часто протікають безсимптомно. Про це можемо дізнатися під час профілактичного огляду або, якщо у пацієнтки виникла якась проблема.
Як щодо вакцинування? Чи потрібно до початку статевого життя робити якісь вакцини, аби убезпечити себе. Наприклад, є вакцина від вірусу папіломи людини. Чи допоможе це надалі?
Сьогодні у світі є декілька вакцин для щеплення дівчат, які не почали статеве життя. Це дівчата-підлітки 9-12 років. У нашій країні, наскільки я пам’ятаю, сертифікували дві вакцини. Але у світі є вакцини з ширшим аспектом дії на вірус папіломи людини. У світі є таке поняття медичних подій, як доказова медицина. Є перелік досліджень, які кажуть про те, що вакцинація знижує потенціал та ризик розвитку раку шийки матки, якщо вона проводиться регулярно й правильно.
Щоб підсумувати: перед початком статевого життя дівчатам у підлітковому віці варто робити вакцинацію. Під час статевого життя допоможуть бар’єрні контрацептиви, але не від всіх інфекцій.
Доповню. До мене часто приходять мами з доньками-підлітками, щоб я, наприклад, поговорила з ними про першу менструацію або, якщо дівчинка вже у такому віці, що вона скоро почне статеве життя, пояснити якісь моменти на прохання батьків. Діти зараз контактні, з ними можна спілкуватись про це.
Я не можу бути категоричною і говорити, що вакцина все вирішить. Однак європейська медична доказова база говорить про те, що вакцинація дівчат-підлітків до початку статевого життя виправдовує себе.
На своїй сторінці в Instagram ви писали, що з початку війни зросла кількість виявлень лейкоплакіїХронічна хвороба слизової оболонки порожнини рота і губ, яка виникає в результаті впливу на слизову факторів зовнішнього подразнення. Це захворювання проявляється зроговінням багатошарового плоского епітелію.вульви серед пацієнток від 18 років. Що це за хвороба? Та чому війна впливає на її розвиток?
Це патологія, категорія нейродермітів. Раніше вона була рідкісною. Від неї страждали жінки старшого віку: після 40 та навіть після 60. Природа лейкоплакії навіть сьогодні до кінця не вивчена. Після 24 лютого 2022 року в мене з’явилися пацієнтки, які приходили зі скаргами на свербіж, дискомфорт, печіння, яке в них то з’являлося, то зникало. Вони звертались до мене не одразу. Проходило 4-6 місяців. Їх лікували від всіх можливих інфекційних захворювань. Потім виявлялося, що це не інфекційне захворювання, а рідкісна патологія.
Сьогодні ця патологія зустрічається частіше і, на жаль, вражає дуже молодих жінок. Найменший вік пацієнтки з лейкоплакією вульви — 17 років. Буває, її можна побачити явно. В основному діагностую її спочатку клінічно – це повинне бути детальне опитування, огляд. Виключити підозри на інші захворювання. У нас використовують метод виключення або є ще не зовсім коректний вислів "набите око", розумієш, що це може бути. У таких випадках доказова медицина – це біопсія вульви. На жаль, такий відсоток пацієнток у мене зростає. На місяць 4-5 нових випадків, гістологічно підтверджених. Пацієнтки погоджуються на проведення біопсії. Лікування, яке було б регламентоване, на жаль, не існує. Однак захворювання лікується і можливо досягти комфортного життя.
Додам. У деяких пацієнток з лейкоплакією вульви були скарги на часте болісне сечовипускання.
З циститом можна переплутати?
Так. Часто бігають до вбиральні, "на холодному сиділа або щось з’їла", або була інфекція. Коли пацієнткам з лейкоплакією вульви проводили цистоскопію – це огляд за допомогою відеокамери слизової сечового міхура — у багатьох виявили лейкоплакію сечового міхура. Також підтверджували гістологічно. Цей діагноз “на око” не ставиться.
Ви пов’язуєте це зі стресом?
Безумовно, стрес впливає на виникнення цього нейродерміту. Той рівень стресу, з яким нині стикаються наші люди, не кожна нервова система витримає.
Як загалом стрес, який переживають сьогодні жінки в Україні, впливає на організм і статеві органи?
Все залежить від типу нервової системи самої жінки. Вміння організму адаптуватися до негативних моментів. Є категорія пацієнток, які поринають у стрес, і стають залежними від нього. Ба більше, частина з них відчувають задоволення від цього. Те, що їм погано, вони нещасні та потребують до себе уваги. Безумовно, стрес ніяк не може впливати на здоров’я жінки. Нервова система контролює і керує роботою ендокринної системи.
Є фраза — "всі захворювання від стресу".
Це не так, проте багато захворювань пов'язані з ендокринною системою. Тому що головний мозок – це центральна нервова система. У нього є відділи, які виробляють гормони, які своєю чергою керують роботою щитоподібної та підшлункової залоз, яєчників, наднирників. Стрес запускає викид ряду гормонів, активних біологічних речовин, які впливають на організм. Ось тут працює адаптація: пацієнтка пристосовується та повертається до початкового стану, або, є такий вираз, “злітає з котушок”. Тоді отримуємо патологію. У жінок це зазвичай порушення роботи яєчників і зміна менструального циклу. Розповім про один випадок. На огляд прийшла дівчина з Миколаєва, мала колись маленьку міому. Рік тому проходила обстеження у Миколаєві. Бачила її УЗД, все було добре. Я її оглянула й подумала, що вона вагітна. Тоді вже був пізній час, УЗД вже не працювало. Запропонувала їй зробити тест на вагітність. Результат негативний. Наступного дня відправила її на УЗД. Знайшли міоматозний вузол 10 см. Він виріс протягом року.
Думаю, тут безпосередньо вплинув стрес. Мої колеги можуть не погодитися: "А раптово там онкологія?” Але ні. Прооперували її, жодної онкології не було.
Аналізую картотеку своїх пацієнтів і фіксую взаємозалежність: у частини пацієнток ріст міоматозних вузлів відбувається на тлі активного стресу.
Тема безпліддя. Яка наразі тенденція: чи збільшилася кількість пар, які не можуть мати дітей?
Тут треба бути коректним. Думаю, у нас відсутня статистика безплідних шлюбів. Однак станом на 2014 рік, за інформацією МОЗ, кожна п’ята пара не мала дітей та мала проблеми з настанням вагітності. Впевнена, що цей відсоток набагато вищий.
По-перше, сьогодні зросла кількість пацієнток з нейроендокринними та з гормональними порушеннями. Останні змінюють клініку та поведінку. Діагностувати патологія стає важче.
По-друге, почастішало чоловіче безпліддя. Ймовірніше це пов’язано зі способом життя. У медицині існує така тенденція: будь-яке захворювання генетично детерміноване. Тобто, росту міоми не буде, якщо немає певних генів. Не буде ендометріозу, якщо немає певних генів. Можливо, тут така сама ситуація. Повторюсь, переконана, що сьогодні кількість безплідних пар набагато більша, ніж кожна п’ята.
Процес лікування довготривалий і потребує коштів. Що порадите парам, які тільки починають лікувати безпліддя?
Це делікатна тема як для лікарів, так і для пацієнтів. Але є нормативний протокол, де чітко говориться що і коли потрібно зробити парі, у якої проблеми з вагітністю. Повірте, якщо пара прийшла вчасно, за місяць-два можна встановити точну причину. Завжди є варіанти рішення. Найголовніше правило – не нашкодити. Ти повинен інформувати пацієнтку про ті чи інші методи, дослідження, які можуть нанести якусь травму організму. Зараз я говорю про хірургічні маніпуляції, тому що при безплідді часто направляють до хірургії. Треба це чітко обговорити з пацієнтом. Ці операції не мають бути нескінченними. На жаль, у своїй практиці стикалась з подібним.
Важливо: лікування обговорюється з парою, а не пацієнткою. Нехай це навіть буде проблема жінки, але чоловік бере участь. Він потенційний батько. Лікар повинен все пояснювати, щоб не нашкодити здоров’ю. Часто лікування зупиняють через брак коштів. У нас немає абсолютно державної програми, яка фінансує протокол безпліддя. Тільки відсутність маткових труб підпадає під цей протокол.
Якщо пари роками не можуть завагітніти, чи варто їм продовжувати лікування? Можливо краще звернутися до усиновлення або ЕКО?
Треба діагностувати причину. Тут існує тонка межа. Чоловіки та жінки дещо по-різному влаштовані. Коли ми, дівчата, перебуваємо у матері в утробі, Господь Бог або природа дає нам певну кількість яйцеклітин. З’явившись на світ, ми їх інтенсивно, з кожним менструальним циклом, витрачаємо. Це як банківська карта. І до певного віку, у репродуктології це зазвичай 32 роки, настає кризове положення. Яйцеклітини не просто втрачаються, вони ще починають втрачати свою фізіологію молодості. До 38 років здорове потомство може дати не кожна яйцеклітина. Тому лікар повинен чітко розуміти: показана ця процедура пацієнтці чи ні, чи є у неї час. Ми не маємо права витрачати ані її кошти, ані її стан душі. І найголовніше — ми не можемо розпоряджатися її майбутнім. Адже материнство – це головне заради чого жінка приходить і народжується на цей світ. Ми не маємо права виносити вердикт, щось обіцяти, виступати десь категорично.
У мене був випадок, коли жінка довго не могла завагітніти. Оданк вона категорично відмовилась від допоміжних репродуктивних технологій. Ми боролися вісім років. Зрештою вона народила двох дітей: сина у 38 років, доньку через рік.
Іноді ми чуємо фразу: "Що раніше, то краще народжувати". Або: “Я у твої роки вже четвертого народжувала”. Все таки природою визначений час, коли жінка готова народжувати. Який саме це вік?
Я з цим не згодна. По-перше, жінка повинна бути матір’ю тоді, коли вона цього хоче. Вона повинна бути готовою психологічно. Сьогодні це колосальна праця. Якщо порівнювати, як жили наші бабусі, навіть мами, цілковито інший соціум, зовсім інший потік інформації, матеріальні аспекти. Ми залежимо від кар’єри, роботи та багатьох інших факторів. Тому, якщо жінка хоче бути матір’ю у 40 років – це її вибір. Єдине, що може бути прив’язане до віку – це судинні ризики, тромбози. Тому що з віком відсоток інсультів та інфарктів збільшується. Знову ж таки, це спадкові моменти. Їх можна передбачити.
Поговоримо про онкологію. Чи можливо діагностувати та побачити пухлини на первинних стадіях?
Прогнозувати можна тільки патологію шийки матки. У перспективі, як ризик розвитку раку шейки матки. Це ПАП-тест, який профілактично проводиться раз на рік. Або, якщо у пацієнтки є обтяжений анамнез, вона знає, що хтось хворів раком органів репродуктивної системи, або в неї є папіломи. Тоді збір матеріалу на ПАП-тест роблять двічі на рік.
Якось я поставила запитання одному відомому онкогінекологу та хірургу, який врятував багатьох жінок: "Чи можливо?" Він сказав: “Ні”. Це дуже обізнана людина і я абсолютно згодна з ним. Серед моїх пацієнтів були випадки, коли я бачила рак молочної залози за три місяці, рак матки за дев'ять.
Поділюсь приголомшливим випадком. Пацієнтка, 44 роки, на жаль, загинула. Вона прийшла на гінекологічний огляд. Каже: "Тетяно Євгенівно, подивіться, у мене щось на животі. Я ходила до хірурга, мені видалили шишку якусь. Щось вона в мене довго не загоюється". Подивилася, вона у мене не викликала жодних сумнівів. Кажу: "Давай так. Ти отримаєш гістологію. Скинеш мені у вайбер”. Вона мені скидає гістологічний висновок: дослідження нічому не відповідає. Розумію, щось не так. Пропоную їй забрати матеріал і провести обстеження в іншій медицинській структурі. На жаль, це був метастаз при онкологічному захворюванні легень. Важка третя стадія.
Як ставитеся до пологів вдома?
Це ризик. Це як керування машиною із заплющеними очима, на швидкості. Мають спрацьовувати інстинкти самозбереження. Ще раз хочу сказати — у нас змінився соціум, змінилася кількість інформації. Наші бабусі та прабабусі жили в інший час. Ми інші. Це великий ризик.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
