Майже десять місяців у Полтавському обласному мистецькому ліцеї живе переселенка із Донеччини Юлія Селіванова. Жінка вдруге тікає від війни. Юлія займається ручною та машинною вишивкою, для цього в навчальному закладі для неї облаштували майстерню.
Майже десять місяців у Полтавському обласному мистецькому ліцеї проживає Юлія Селіванова. Сюди приїхала зі Слов’янська, що на Донеччині.
"Я переселенка вже другий раз. Перший раз я виїхала в 2014 році із Донецька. Приїхала в Полтаву. Я взяла валізу, сина, і тут ми прожили рік. Їхали туди, де тебе готові прийняти, де тобі готові дати місце, де поспати.
2015-го до рідного Донецька жінка з сином повернутися не змогли. Тоді поїхали до Слов’янська.
Там мої друзі були. Я поїхала подивитись, погостювати, і ухвалила рішення, що ми будемо жити там тому, що це ближче додому, тому, що це було недороге житло. комп’ютерну.
Для роботи жінка отримала обладнання за грантові гроші. У мистецькому ліцеї Полтави їй облаштували майстерню, щоб могла й тут займатися своєю справою.
Обладнання зі Слов’янська Юлії допомогли перевезти волонтери.
Син уже на той момент виїхав, і нікого там не було. І в результаті, допомога від Господа, коли мені дали телефон людей, котрі займалися квартирними переїздами. Я вислала ключі, вони по дорозі забрали ключі. Вони самі із Святогірська. Вони вивозили просто під бомбардуванням речі.
У Полтаві жінка завдяки машинній вишивці створює одяг, екоторби та серветки.
Я намагаюсь не триматися за минуле. Раніше я поверталась додому, в Донецьк, у свою квартиру, на свою вулицю. Я розставляла свої машинки подумки, де це все буде. То зараз у мене там не болить тому, що я розумію, що цього може ніколи не бути. Краще жити тут, зараз, сьогодні.
Читайте також
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
