“Мабуть, Сергіївка – це назавжди”: як родина ВПО із Донеччини створила молочну ферму на Полтавщині

“Мабуть, Сергіївка – це назавжди”: як родина ВПО із Донеччини створила молочну ферму на Полтавщині

“Мабуть, Сергіївка – це назавжди”: як родина ВПО із Донеччини створила молочну ферму на Полтавщині
Фото надані Сергіївською громадою

Олена Кириченко разом із родиною переїхала через обстріли у Полтавську область. На Донеччині утримували поголів’я, яке частково вдалося перевезти у Сергіївку, що у Миргородському районі. Тут і заснували бізнес. Про це власниця молочного господарства розповіла в ефірі Українського радіо “Полтава”.

До повномасштабного вторгнення Олена Кириченко разом із родиною проживала у Костянтинівській громаді на Донеччині. Там вона працювала помічницею вихователя у дитсадку.

У нас велика родина, і в кожного був свій окремий будинок. У кожного було своє господарство. Тримати корів в селі – це нормально, це додатковий заробіток. Основне поголів’я тримали батьки і середня — сестра. Загалом до 24 лютого в нас було 26 голів, це і дійні корови, і телята, і бики.
“Мабуть, Сергіївка – це назавжди”: як родина ВПО із Донеччини створила молочну ферму на Полтавщині
Родина ВПО із Донеччини створила молочну ферму на Полтавщині. Фото надані Сергіївською громадою

Та після першого обстрілу родина вирішила виїхати на Полтавщину у село Сергіївка, що у Миргородському районі. Напередодні частину телят, розповідає Олена, роздавали людям, основне поголів’я лишили місцевому фермеру на Донеччині на перетримку.

Через два тижні повернулися забирати поголів’я, а половину його вирізали. Залишилося шість голів молодняка і бик.

Розпочинати в Сергіївці довелося "з нуля". Втім вдалося не лише зберегти частково перевезене поголів’я корів, але і започаткувати власний бізнес.

Люди попросили евакуювати їхнє господарство, бо не було змоги утримувати. Тепер у нас чотирнадцять дійних корів і бик. На новому місці уже корови почали телитися, так що збираємо заново. У Сергіївці нам допомогли оформити сімейно-молочне господарство. Ми почали виробляти сири.

За словами власниці молочного господарства, за грантові кошти придбали обладнання для сироварні. Нині щодня переробляють близько 200 літрів молока.

Мабуть, Сергіївка – це назавжди. У нас велика родина: сімнадцять людей, з яких дев’ятеро дітей. Коли ми вирішили переїжджати, то хотіли зупинитися в сільській громаді, яка розвивається. Тому вибір зупинили на Сергіївці. Ми не очікували, що нас тут так зустрінуть. Коли ми приїхали – була ніч, дощ, світло не можна вмикати. Нам допомогли розвантажити машину, радо зустріли.

Родина переселенці планує залишитися на Полтавщині і надалі.

Інтерв’ю про життя ВПО в Сергіївській громаді та відновлену сімейну молочну ферму слухайте за посиланням.

Читайте також

На початок