24-річний старший лейтенант Мирослав Пилипчук з Ізяслава Хмельницької області ще до повномасштабного вторгнення встиг побувати на ротації в Краматорську. Після повномасштабного вторгнення РФ випускник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у складі Окремої президентської бригади брав участь в обороні Київщини, Сумщини та на початку травня потрапив до Харківської області, де отримав тяжке поранення.
Про звільнення Харківщини, допомогу місцевих та як воюють росіяни Мирослав розповів Суспільне Харків. Далі — пряма мова.
Штурм Циркунів
Після того, як ми потрапили на Харківщину, ми стояли спочатку у передмісті Харкова, тримали оборону західніше від Харкова. Після цього дали вказівку висуватися на інший напрямок, я там пробув буквально три дні.
Там вже ми організовували оборону.
Стояли на окружній дорозі, відбивали ДРГ противника. Співпрацювали з усіма родами військ, які брали участь в обороні Харкова.
7 травня був перший штурм Циркунів. Пробували заходити. Перший раз зайшли трохи не з тієї сторони, звідки хотіли. 8 числа знову під прикриттям артилерії, з розвідкою, з аеророзвідкою, саперами — залучені були усі роди військ — почали висування. Було складно, бо артилерійські обстріли були взаємними.
Треба було до самих Циркунів дійти пішки через непрохідні хащі — болото, рихлий ґрунт. Просувалися дуже повільно. На половині шляху нам допомагали сапери, а далі у них були трохи інші задачі й роль сапера довелось виконувати мені: вів за собою близько 80 людей.
Як тільки ми заходили — наша артилерія дуже добре відпрацювала — противник почав відступати, але залишав багато мін-пасток. Наприклад, росгвардія лишила по собі купу розтяжок. Окрім того, що займалися штурмом і зачисткою населеного пункту, доводилось ще організовувати виклик медиків — були поранені серед цивільного населення.
Евакуація поранених ускладнювалась тим, що основна асфальтована дорога була замінована. Окупанти тікали, як могли: у тому числі по городах жителів села, де і кидали свою зброю.
Як тільки ми заховали техніку та зупинились, по нас почала "працювати" російська артилерія, РСЗВ — "Ураган", "Смерч". Три будинки знищили вщент, дорогу. Слава Богу, ані техніка, ані люди не постраждали.
Росіяни у Циркунах, колаборанти та кинута техніка
У той день ми закріпилися і почали дізнаватися у місцевого населення — що, як, хто підтримував окупантів, де стояли росіяни. Ми мали відпрацювати всі аспекти. Був один чоловік, який щодня намагався нам в окупації передавати координати розташування росіян. Завдяки йому наша ствольна артилерія працювала точно. Ще один житель передав цілі списки колаборантів.
У Циркунах був контингент з росгвардії та з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей. Росгвардійці були з добрим спорядженням, а найманці з "Л/ДНР" — наприклад, з касками часів Другої світової.
Місцеві нам показали, де окупанти лишили техніку. У перервах між обстрілами ми її познаходили. Знайшли два легкі тягачі МТ-ЛБ. Один був навіть повністю заправлений. Це дві працездатні машини, які ми могли використовувати на нашу користь. Ще забрали зенітну установку ЗУ-23-2. За технікою росіяни дивилися погано: поки ми перевозили її, я весь був у мастилі.
Нам сказали швидко повернутися до району зосередження, бо тоді готувався штурм Питомника. 30 людей обліпили одну машину МТ-ЛБ, як потяг в Індії. Не доїжджаючи до точки, я бачу свого командира батальйону на виїзді з Циркунів, махає руками. Починаю гальмувати, аж машина носом "клюнула". Раптом побачив, що в трьох метрах покладені п'ять протитанкових мін, але якось проїхали.
В одному з великих будинків росіяни облаштували собі штаб. Зокрема, позносили українську гуманітарку, яку не віддавали місцевим жителям.
Читайте також: Правоохоронці оголосили підозру окупантам, які в Циркунах зняли свої злочини на викрадені гаджети
9 числа ми вже повернулись в розташування. І тут мені кажуть: "Ну, день відпочинь, а завтра знову штурмуємо".
Звільнення Питомника
Противник стріляв навіть по своїх підрозділах. Питомник "вибивав" підрозділ "Kraken", ми робили зачистку і закріплення. Вийшло так, що "Kraken" зробили часткову зачистку, росіяни ще не всі вийшли. Противник з вертольотів, некерованих ракет, РСЗВ накривав весь Питомник. Ми, коли заходили, шифер лежав усюди: мало де будинки були цілі, все розтрощено.
З 10 до 15 числа ми тримали оборону там. 15 числа була спроба штурму перехрестя на Питомник і Слатине. На цьому перехресті противник окопався під асфальт. Під асфальтом зробили прохід від однієї траншеї до другої через дорогу. Позиція була дуже укріплена. Тричі штурмували цю ділянку. Противник постійно прикривав опорний пункт танками: приїхав один на пагорб, відстріляв по наших підрозділах, їде на перезаряджання, приїжджає інший і так по колу.
Один з їхніх танків нам вдалося спалити. Мені довелося вибігати на перехрестя і стріляти по ньому з РПГ. Я в той момент думав, що він стоїть до мене "кормою", а вийшло так, що він їхав на мене. Я стріляю, кричу "Йди сюди, ти мій!". Він починає маневрувати, я ховаюсь в чагарники. Цей танк зупиняється у 20 метрах від перехрестя і стріляє уламково-фугасним снарядом в точку, де я був попередньо, але я вже був на 20 метрах правіше. Це мене врятувало. Снаряд потрапив в точку, де я був 15 секунд тому.
Відбиття російської атаки
Потім нам сказали: на вишці стоїть камера, яка бачить всі наші пересування. Їм навіть не потрібно було застосовувати БПЛа. Вони активно працювали зі радіолокаційними станціями для того, щоб "глушити" безпілотники. Ми не могли працювати БПЛа — я свій дрон втратив.
З ПТУРа ми збили камеру, чим дуже "насолили" росіянам. Вони вирішили штурмувати наші позиції. З правої позиції передають, що чують гул техніки в нашу сторону. Минає секунд 30 і я бачу, БТР та МТ-ЛБ повністю засаджений особовим складом. Вийшло так, що частина моїх хлопців були на штурмі цього перехрестя, інша частина — на позиціях, на обороні. Тобто третина особового складу залишилась у мене і тільки через те, що багато бійців приходили поповнювати БК, бо йшло дуже багато боєприпасів.
Виходить, співвідношення десь 1:5. Ухвалив рішення взяти із собою двох стрільців, одного "РПГшника". Ми зайшли росіянам з флангу. Я вже трохи вивчив місцевість на той момент, там було малесеньке кукурудзяне поле, трава тоді не дуже висока ще. Я бачу, що з трави стирчить довга палка. А потім придивляюсь: це не палка, а ствол снайперської гвинтівки. Ані голови, ані силуету видно не було. Із солдатом "відпрацювали" по снайперу: розбили йому оптику і влучили в голову. Потім я побачив, що це за гвинтівки й снаряди.
Це був калібр 12,7 мм, антиматеріальна гвинтівка. Якщо такий снаряд потрапить в людину, від неї може нічого не лишитись. Такі снаряди призначені для ураження повітряних цілей: уламки від неї мають "прошивати" фюзеляж вертольотів.
По рації чую, що противник вже заїжджає на наші позиції. Ми прискорились, побачили за бронею окупантів, "відпрацювали" по них.
Після цього вони вирішили, що нас тут багато. Виходить, що ми малою кількістю змусили відступити супротивника, який в декілька разів переважав.
Вночі окупанти поставили розтяжки поблизу місця, де ми запускали ракету по їхній камері. Наступного дня ми мали провести розвідку місцевості, щоб зайти в тил їхньому опорному пункту.
Поранення та лікування
Я йшов попереду групи, знайшов, де можна пройти в тил. Вирішив подивитися інший маршрут для відступу. Я йшов і тільки почув звук вибуху та спалах. П'ять секунд — і я впав. Пробую встати та розумію, що в мене перебита ліва нога. По рації кажу, що підірвався на розтяжці, надав першу домедичну допомогу. Всі речі були в решето. Виявилось, що це була розтяжка з двома мінами ОЗМ. Це найнебезпечніші міни для піхоти: після детонації вони стрибають на метр вгору, на 360° стріляючи маленькими циліндрами; радіус ураження — 25 метрів. Так вийшло, що я зачепив розтяжку на кордоні радіусів ураження, тому зачепило в більшості тільки ліву ногу: повиривало шматки.
Мене починають евакуйовувати, група проходить п'ять метрів і я бачу, що переді мною ще одна розтяжка: хлопці ногою стали перед самою проволокою.
У харківському шпиталі лікарі боролись за моє життя шість годин. Робили операцію на нозі: вени та артерії були порвані. У мене були масивні кровотечі, на той момент лишилось десь 10% моєї крові, все інше — донорська. Ще день я був не у свідомості. Потім їздив на процедури очищення крові, бо нирки не могли впоратись із зараженням, яке йшло через ногу.
За тиждень мене відправили у київський шпиталь. Лікар сказав, що проблема серйозна і є два варіанти: залишитись з ногою, але гарантій на виживання немає, чи ампутація.
Навіть після операції мені чистили кров, бо зараження було дуже сильним.
Протезування, реабілітація та плани на майбутнє
Я зв'язався зі своїм другом-волонтером в Америці. Знайшли людину, яка займалась протезуванням. Для мене менше, аніж за місяць зібрали гроші на протез — близько 100 тисяч доларів. Дуже вдячний людям, які відгукнулися на запит. Дуже важкий процес збору документів та отримання візи.
Поки робили процес, у мене був місяць вільного часу. З дружиною поїхали до її бабусі в Іспанію, а я з'їздив до друга в Італію.
24 вересня я піднявся на гору в 1200 метрів на милицях. 25 числа о 3-4 ранку дзвонить дружина Софія і каже, що народила сина, назвали Марком. 26 вересня я відсвяткував 24 день народження.
Потім мені вже встановили протез, за два тижні пересувався. Здається, що це просто, але вчишся, як маленька дитина. Нині вже можу підійматися сходами.
Зараз проходжу реабілітацію. Орден Богдана Хмельницького 3-го ступеня чекає у Києві. Хочу відновитися, повернутися до України. Сподіваюсь, принесу користь ЗСУ. Хотілося б працювати й далі зі своєю піхотою, але можливості вже не ті, що хотілося б. У майбутньому надіюсь, що Україна відбудується, все налагодиться і щоб можна було дитину виростити під мирним небом.
Що відомо
- У Циркунах Мирослав познайомився зі землячкою Марією Давидовою. Жінка понад вісім місяців не знала, чи живий чоловік — читайте історію Марії.
Читайте також
"Снайпер убив людину": як село на Харківщині за 10 км від Росії п'ять місяців жило в окупації
Через чотири країни з окупованого села за 10 кілометрів від Харкова: історія жителя Циркунів
"Забирали машини й наших хлопців": жителі Циркунів на Харківщині — про окупацію РФ
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
