Село Посад-Покровське, що розташоване на межі Херсонської та Миколаївської областей, від початку повномасштабної війни було під щоденними обстрілами російських військових. Після звільнення Херсона, що сталося в листопаді 2022 року, жителі села почали відновлювати свої будинки.
Як люди жили під обстрілами та як відновлюють помешкання у Посад-Покровському, кореспондентам Суспільного розповіла місцева жителька Людмила.
Людмила: Все почалося з 24 (лютий 2022 року — ред.), нас почали сильно обстрілювати. Це вже 13, 12, тому що 15 березня ми виїхали. Ми в хаті були. Ми з хати вибігали і бігли в погріб. Нам вже страшно так стало. Ми їхали вулицею, а вони стріляли. Обстріли такі були. Ми машиною їхали до херсонської арки. Там у матері чоловіка переховались. Потім нам військові сказали: "Виїжджайте, бо будуть авіаудари".
Людмила: Жили ми до цього добре. Займались поросятами. У мене було шестеро свиней, 55 курей, 20 штук гусей, індокачки були. Полями чоловік займався, робив. Ми на життя жалілись: "Того немає, того немає, хочеться то". Ви знаєте, як ми тоді жили і як ми зараз живемо. Зараз дуже погано живемо. Світла немає, води немає, опалення немає. Нічого немає. Сусідів немає. Ми, рахуйте, самі — чоловік, дитина і я. Кажуть, що будуть повертатися додому.
Людмила: У нас є генератор. У нас він не волонтерський, ми його до війни купували. Бо в мене чоловік, він як-не-як на полі. Десь чи трактор зламається, десь щось приварить, то ми свій генератор заводимо. Люди приходять воду в нас набирають, у нас скважина дає десь 90 літрів, ми людям наточуємо. Ми заряджаємо телефони, павербанки.
Людмила: Шифер — це вже ми витягли наверх. Це нам дала трохи сільська рада. Вікон у нас немає, двері у нас всі посічені. У нас попадала стеля. У хаті половину мебелі повикидали, бо все вибуховою хвилею вибило.
Людмила: Був прильот: воно вдарило і розбило сарай. Стояла в мене машина. Вони ж напевно цілились по машині. Бо вони ж звідкілясь стріляли, чи від Херсона, чи де вони там стояли. Воронка така гостра була, це я вже загрібаю її щоразу.
Людмила: Як почали ракети летіти звідти. Раз одна в город, тоді друга в город, такі воронки. Погріб. Ми одні ці двері закрили, в мене такі важкі двері. Другі закрили, а воно вибуховою хвилею б'є. Ми вже просто не могли витримати.
Людмила: Скільки дітей повбивало. У нас одну дитину вбило, жінку, у неї інфаркт чи інсульт був. Чоловік виходив з туалету, його вбило вибуховою хвилею. На третій день поховали. Як поховали? Три дні він пролежав на вулиці, а потім вже взяли на третій день замотали його в килим і з мужиками зібрались, вирили йому яму у дворі прямо і поховали, в килимі прямо. А ось недавно приїжджали експерти, забрали та поховали, десь пів місяця тому.
Людмила: Нас, звісно, руський мір дуже добре побив, знищив. Ми думали, що взагалі сюди не повернемося.
Читайте також
"Поезжайте в Россию, вам там денег дадут". Історія окупації села на Херсонщині
"Тяжко, дуже тяжко": жителі Херсонщини розповіли про життя в окупації та під обстрілами
Селище Посад-Покровське, що на Херсонщині, відновлюють після обстрілів
Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.