Миколаївський Будинок офіцерів флоту, або "ДОФ", як його звикли називати місцеві, з перших днів повномасштабного вторгнення став осередком для волонтерів та усіх охочих допомогти місту в боротьбі проти російської армії. Актори, вчителі, музиканти, будівельники, спортсмени — "ДОФ" об'єднав людей різних професій та навичок навколо однієї цілі — спільної перемоги.
Як трансформувався волонтерський штаб при Будинку офіцерів флоту протягом року, які функції виконує зараз та чому "ДОФ" зіграв ключову роль в обороні Миколаєва, кореспондентам Суспільного розповів волонтер та радник начальника ОВА Володимир Алексєєв.
Народження волонтерського штабу при Будинку офіцерів флоту
25 лютого 2022 року о 16:20 Віталій Кім записав одне з перших звернень, і в ньому він сказав про "ДОФ". Дослівно — він побачив, що росіяни здивовані, що мирні жителі в Києві не раді зустрічати їх, дають відсіч, зокрема, роблять коктейлі Молотова і закидають ними техніку. Тобто він це побачив на прикладі Києва і сказав: "У нас в Миколаєві будемо робити теж саме. Ми відкриваємо "ДОФ". Приходьте всі, робитимемо коктейлі Молотова".
"ДОФ — це культурна пам’ятка, що була зачинена через аварійний стан, але Кім прийняв рішення відкрити споруду".
Буквально через пів години вже почали збиратися перші люди, почали привозити перші пляшки, паливо тощо. Я тут був також через годину і почали робити першу роботу, пов’язану з коктейлями Молотова виключно.
Блокпости руками волонтерів
"Володю, треба починати робити блокпости на Херсонському напрямку".
Я поїхав на місце, там, де був перший "приліт" — Баштанське шосе за авторинком. Приїхав близько 13:00, записав перше відео: "Всіх вітаю, друзі, ми знаходимось тут, де будемо будувати блокпост". До п’ятої години завершили робити перший блокпост.
Отже, одні люди працювали в "ДОФі", робили коктейлі Молотова, а інші люди поїхали туди. І буквально за три години, без перебільшення, на 16:00 був готовий перший блокпост: хтось привозив техніку, хтось мішки, хтось пісок, хтось шини, хтось будівельне сміття, рукавички.
Фішка в тому, що це реально спрацювало, адже саме по тому напрямку була перша спроба російських військ заїхати в Миколаїв, і вони потрапили саме на цей перший блокпост. Вже зранку 27 лютого там була перша підбита техніка. Ми узгодили з Віталієм Олександровичем точки наступних блокпостів — це залізничний переїзд по Херсонському шосе, де ми з 9:00 вже працювали, в обід почали робити пост на Широкобальському мості, четвертий пост був на перехресті у Жовтневому районі.
Решта трьох блокпостів були дороблені з урахуванням досвіду першого. До вечора 27-го стояли пости на Херсонському шосе, на Широкобальському мосту і на проспекті, тобто місто з боку Херсона було закрите. Коли ми йшли, ці позиції займали військові різних підрозділів.
"Час був виграний, ворога ми не пустили, все було закладено коктейлями Молотова — всі були напоготові".
Я вважаю, це було дуже важливе і вчасне рішення, вчасна вказівка. Дуже важливо те, що просто цивільні люди, а не військові, підтягнулися під цей процес. Ніхто не казав: "Від мене нічого не залежить", а кожен був маленькою цеглинкою, яка зробила стіну. Не впустивши ворога, ми потім вісім місяців були кісткою у горлі.
Трансформація "ДОФу"
Далі "ДОФ" став перетворюватися в штаб військово-цивільно-гуманітарний. Багато приносили допомоги для військових. Хтось розумівся на медицині, займався медичним відділом, у кого був досвід складської роботи, то працювали з продовольством, хтось речами, сортуванням. Тобто став логістичним центром.
Тут було більше сотні "їжаків": сюди привезли, кудись увезли. Десятки тисяч, без перебільшення, мішків з піском тут нав’язали і звідси відправляли на блокпости, на військові укріплення.
"У перші дні "ДОФ", не як місце, а як збірний образ, символ супротиву Миколаєва зіграв величезну роль".
Тут люди між собою знайомилися, створювалися групи, об’єднання за інтересами, за видами допомоги, відбувалося розгалуження за багатьма напрямками.
Крадіжки гуманітарки і боротьба з недобросовісністю
Спочатку моя позиція була, що у "ДОФі" немає головних, ми всі рівні. Але потім виявився зворотний бік. Поділась якась допомога, питаю: "Куди?", — ніхто не знає. Хтось привіз 200 пар взуття, через три години їх немає. Кому дали?! Ми стали відпрацьовувати систему заявок: зафіксували — хто і що приніс, хто і що видав, контакти почали брати. І це не з першого дня, десь два тижні минуло: у нас перші заявки почалися п'ятого березня, на папері, а вже 12 березня з’явилась якась форма.
Коли почалися питання, що і куди поділося, то почалися перші непорозуміння. Потроху викристалізовувалося. Хто не зміг працювати в структурі з ієрархією, той пішов. Або були і такі люди, яких ми виганяли, навіть і таке.
"Зараз, коли ти оглядаєшся назад, розумієш, скільки помилок було зроблено, і як можна було б зробити тоді, щоб не наступати на граблі".
Напрямки роботи волонтерського штабу
Зараз ми вже розуміємо, що не допомагаємо всім підряд. Є окремі програми, наприклад, дитяча програма: є дитячий відділ, є гугл-форма, ми збираємо документи, у нас є свідоцтва про народження. Є черга, але не "жива", коли всі стали, як гуси і стоять натовпом, а телефоном запрошуємо людей і видаємо.
Так само і з потребами військових. Ми наразі допомагаємо, співпрацюємо з певними підрозділами, у нас є розвідники, штурмовики, мінометники. Більшим забезпечує держава, а ми допомагаємо тим, чим держава не забезпечує. Наприклад, є маленькі стограмові консерви, що зручно розкидати по карманах, можна взяти із собою. Батончики енергетичні, вода в маленьких ємностях. Ліки — це окрема допомога військовим.
Окремий підрозділ — допомога ВПО і малозабезпеченим. Є великий підрозділ допомоги селам Херсонського і Миколаївського напрямків — куди мало хто їздить. Ми збираємо у людей потребу, не просто: "У нас є це, забирайте", а що потрібно — ліки, продукти, паливо тощо.
"Наразі не глобально всім допомагаємо, більш цільова допомога".
У нас був запит від одного села щодо водозабезпечення. У них вціліла бочка водонапірна і був дизельний генератор, але не було палива. Ми просто привезли їм паливо і таким чином забезпечили водою людей.
Особистості "ДОФу"
Тут були тренери і чемпіони міжнародних змагань, художники, музиканти, просто працівники заводів, електрики, вчителі, безробітні — абсолютно різні. Хтось працював руками, хтось головою, хтось грошима, хтось автівками.
"Можна сміливо сказати, що в ДОФі було все активне місто, яке хотіло щось робити і робило щось для того, аби Миколаїв був українським, щоб Миколаїв не повторив долю Херсона".
Миколаїв сам по собі та ДОФ, як частинка Миколаєва, зіграли вирішальну і переломну роль у війні на півдні країни.
Читайте також
Очаків вистояв. Що відбувалося в місті на початку повномасштабного вторгнення РФ
Мій дім — моя фортеця. Як за рік повномасштабної війни змінилися оселі миколаївців
Мрію про визволення Криму, скупатися у Чорному морі та повернутися до дому. Миколаївський військовий про війну
Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram