Пологи в дорозі, відсутність зв'язку, брак лікарів — попри все снігурівські фельдшери під час окупації продовжували працювати та рятувати життя людей. Надавати медичну допомогу під обстрілами їм допомагали троє водіїв.
Про це кореспондентам Суспільного розповів фельдшер Михайло Кожушин.
Михайло Кожушин — один з трьох фельдшерів Снігурівського пункту базування Миколаївського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Він з колегами під час окупації продовжував виконувати свою роботу та надавати місцевим жителям необхідну допомогу, попри обстріли та окупаційну владу.
"У цей момент ти відключаєшся. Я не зважаю, що стріляють, не зважаю. У мене завжди на першому місці здоров'я та стан хворого. Якщо я взяв хворого живим, значить, я повинен привезти і передати живим. Розумієте. Це головне завдання невідкладної допомоги. Бувають, звичайно, і травми, несумісні з життям. Але намагаємося... На цьому і стоїмо", — говорить медик.
З Михайлом працювати лишилися фельдшери Галина Шаповалова та Андрій Семенцов. Троє з майже двадцяти працівників продовжували рятувати життя.
За словами фельдшера, було дуже страшно. Залишилися в окупації і троє водіїв автомобілів швидкої допомоги: Ігор Бунчук, Сергій Патенко та Олександр Ніколайченко. Разом з фельдшерами вони розділили всі ризики та складнощі окупації.
"Не потрапити під обстріл — це було найскладніше. Були обстріли, виїжджали, звичайно. Люди викликали — виїжджали, де могли, передавали нам, волонтери трохи допомагали нам. Чим могли, то нам допомагали. Було тяжковато, але викрутилися", — говорить водій Ігор Бунчук.
"Але ж хтось мусив виконувати цю роботу, хто як не я".
Відлік окупації почався 19 березня 2022 року, — пригадує Михайло. Спочатку, за словами Михайла Кожушина, зайшов ОМОН. Ставилися дуже прискіпливо, постійно обшукували машину, перевіряли кишені, документи. Розпитували, куди їдуть, що та кого везуть. Згадує перший такий обшук.
"Чоловіків всіх вивели з машини швидкої. Попереду стіл, сказали викласти все з кишень. Я, припустимо, виклав телефон, ключі від квартири і паспорт. Все, більше нічого не викладав. Вони перевірили, підходить і каже: "Розблокуй телефон". Я розблокував, він передивився все і віддав. Жінок залишили в машині швидкої, їх не чіпали. Але всіх ретельно перевірили, паспорти, де проживають. Коли вони побули вже тижнів три, а ми працювали доба через дві, ми вже їм примелькалися", — розповідає фельдшер.
"Один пропустив, махнув рукою, проїжджайте. Другий зупиняє, а третій взагалі починає наїжджати, тому що він бачте зі зброєю. Він — влада, він прийшов нас "звільняти." Ставлення було жорстким".
Остання ротація російських військових взагалі була жахлива, розповідає Михайло Кожушин. Окупанти поводилися як справжні дикуни. Обшукували всі квартири, ті, що були без господарів, грабували. Виносили килими, всю побутову техніку, холодильники, телевізори, мікрохвильовки, пилососи. Запитували, для чого потрібні дві плазми в одній квартирі.
"Особливо метушилися окупанти за тиждень до того, як в місто зайшли ЗСУ. Забирали автомобілі, при цьому добре знали, чиї машини в яких гаражах стоять. Були серед місцевих ті, хто здавав своїх же односельців. Але переважна більшість, як могли, підтримували один одного, заспокоювали, без цього важко було б все це пережити", — ділиться Михайло Богданович.
На початку вторгнення Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф постійно перебував на зв'язку зі Снігурівським пунктом базування. З квітня зв'язок зник.
"Відбулося відключення від оперативно-диспетчерської служби. Тобто мешканці Снігурівської громади вже не могли телефонувати на лінію "103", оскільки виклики не приймалися. Налагоджено було роботу наступним чином: оповіщення людей, які залишилися в окупації, що екстрена медична допомога та інші види медичної допомоги надаються на території Снігурівської громади. Було передано телефони співробітників", — розповідає головний лікар Миколаївського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Андрій Самойлов.
Доступу до сіл громади не було взагалі, розповідає Михайло Кожушин. З 5 травня і до 10 листопада 2022 року автомобіль швидкої не випускали за межі міста.
"Нас взяли в таке кільце щільне. І все. Люди як могли, когось вони привезуть, хтось сам якось дістанеться. Але це вже пізніше було. А спочатку взагалі я навіть не знаю як все відбувалося. Може, там якісь фельдшери були, ФАПи були ж в селах, в кожному селі був ФАП. Розумієте. Ми взагалі-то їх всіх знали, у нас і номери телефонів були, але зв'язку не було", — говорить фельдшер Михайло.
"Люди зверталися, хто як міг. Добиралися на велосипедах, пацієнтів привозили машинами, мопедами. Зупиняли машину швидкої прямо на вулиці".
Виїжджати доводилося на різні виклики: були поранення осколкові, були випадки, коли люди помирали ще до приїзду швидкої.
"Бабуся з дідусем, прилетіло прямо у квітник. На подвір'ї вони були. То їх "зрешетило" прям обох. І в радості, і в горі, до самої смерті...ось так у них і вийшло. Ми приїхали, подивились, нічого вже не могли зробити, два "двохсотих", як кажуть", — пригадує Михайло Кожушин.
Більшість спеціалістів виїхали зі Снігурівської громади. Лишилися психіатр, нарколог і стоматолог. Під час окупації до фельдшерів звернулася жінка, яка от-от мала народити, проте ні гінеколога, ні акушера в громаді не було.
"Одні ми — фельдшера, і вагітна. Миколаїв був закритий. Кілометрів 15 не доїхали до Херсона. Я прийняв пологи, привіз у пологовий. Це десь у жовтні було, нам діватися не було куди. Вони (російські солдати — ред.) нас зупиняють, я кричу: "У мене породілля, у мене пологи". А він мені кричить на ламаній російській: "Тут стань, я тебе огляну". Я кажу: "Добре, пологи тоді сам будеш приймати". Якось треба було людей рятувати", — розповідає медик.
"Пишаюсь своїми працівниками", — коментує роботу підлеглих керівник Миколаївського Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Андрій Самойлов.
"Це і важкі враження, і водночас і приємні враження. Все ж таки ми зберегли пункт базування. Взагалі специфіка таких територій дуже залежить саме від таких видів екстреної медичної допомоги. Гордість за людей, які там працювали. Там дуже важко було. Відсутність електрики, води, взагалі усіх видів якихось соціальних послуг", — говорить Самойлов.
Читайте також
Мистецтво та війна. Як миколаївські митці переживають вторгнення
Російськими обстрілами зруйновано будинки на Миколаївщині
Для швидшого усування поривів: "Миколаївводоканал" отримав пневматичний екскаватор від уряду Німеччини
Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.
