"У нас – велика черга, потрібні руки", – житомирянка Анастасія Нестерова вісім років плете сітки для ЗСУ

"У нас – велика черга, потрібні руки", – житомирянка Анастасія Нестерова вісім років плете сітки для ЗСУ

"У нас – велика черга, потрібні руки", – житомирянка Анастасія Нестерова вісім років плете сітки для ЗСУ
Житомирянка Анастасія Нестерова вісім років координує створену нею майстерню з плетіння сіток. Житомир, грудень 2022 року. Фото: Олег Павлюк для Суспільне Житомир

Житомирянка Анастасія Нестерова вісім років тому створила волонтерську майстерню "Свій за свого". Спочатку сама навчилась плести сітки, потім зібрала однодумців, багато з яких і донині постійно виготовляють маскувальні сітки. Сьогодні майстерня працює цілий день, як каже її координаторка, в три зміни. Про те, що стало поштовхом для створення майстерні, як збирали команду, чи багато замовлень і що надихає на роботу – про це і не тільки Анастасія Нестерова розповіла в інтерв’ю Суспільному.

Коли ви розпочали цю справу, що для вас стало поштовхом?

Все розпочалося майже рівно вісім років тому, приблизно в цей час. Постійно була потреба якось допомагати. І одного разу я зустріла військових на вулиці, які були трохи розгублені. Вони щось шукали, хотілося їм допомогти, підказати, але я не змогла підійти – якось засоромилася. І з’явилося відчуття, що я мала щось зробити, але не зробила, якесь таке нереалізоване бажання допомогти. Тому цього ж дня вирішила поїхати приблизно в таку ж майстерню, які займалися плетінням, та вчилася як це робити. А потім ми вже заснували свій осередок і почали плести самі. Спочатку вдома, потім на роботі і далі це все поступово переросло до таких масштабів, як зараз.

"Сітки – річ, яка зберігає життя", – житомирянка Анастасія Нестерова вісім років тому створила осередок з плетіння сіток
Житомирянка Анастасія Нестерова вісім років координує створену нею майстерню з плетіння сіток. Житомир, грудень 2022 року. Фото: Олег Павлюк для Суспільне Житомир

Що вас надихає, звідки берете сили?

Чесно кажучи я не знаю, де ми черпаємо сили, але напевно від якихось позитивних моментів. Тому що у цій роботі часто зіштовхуєшся з такими приємними і несподіваними моментами, коли люди віддають все – душу, частинку свого здоров’я. Приходять бабусі, які приносять свої останні копійки, приходять дітки, які назбирали нехай навіть 20 гривень, але для дитини це її всі кошти, які вона мала і їх віддає, то це такий вагомий внесок, я вважаю. Ось з таких маленьких позитивних моментів й беруться сили. Ті самі наші жіночки, які приходять щодня стільки часу безкорисливо і від душі – ось це надихає.

"Сітки – річ, яка зберігає життя", – житомирянка Анастасія Нестерова вісім років тому створила осередок з плетіння сіток
Вісім років працює волонтерська майстерня з плетіння сіток "Свій за свого". Житомир, грудень 2022 року. Фото: Олег Павлюк для Суспільне Житомир

"Сітки – річ, яка зберігає життя", – житомирянка Анастасія Нестерова вісім років тому створила осередок з плетіння сіток
Вісім років працює волонтерська майстерня з плетіння сіток "Свій за свого". Житомир, грудень 2022 року. Фото: Олег Павлюк для Суспільне Житомир

"Сітки – річ, яка зберігає життя", – житомирянка Анастасія Нестерова вісім років тому створила осередок з плетіння сіток
Вісім років працює волонтерська майстерня з плетіння сіток "Свій за свого". Житомир, грудень 2022 року. Фото: Олег Павлюк для Суспільне Житомир

"Сітки – річ, яка зберігає життя", – житомирянка Анастасія Нестерова вісім років тому створила осередок з плетіння сіток
Вісім років працює волонтерська майстерня з плетіння сіток "Свій за свого". Житомир, грудень 2022 року. Фото: Олег Павлюк для Суспільне Житомир

Сітки – це та річ, яка зберігає життя, і це та річ, яка дуже швидко виходить з ладу. Тому що війська часто переміщаються і сітки втрачаються, в боях вони горять – це той матеріал, який постійно потрібен.

Сьогодні у вас тут чимало людей – як ви зібрали таку команду?

Спочатку просто розповідала на Фейсбуці, що я цим займаюся. Потім люди приєднувалися, коли я їх кликала, що можна сюди приходити. Свого часу допомогло радіо "Житомирська хвиля", коли зробило оголошення, і ось велика частина наших помічниць тоді до нас доєдналася. Це були 2016 – 2017 роки і по сьогодні вони з нами, тобто у нас є певний осередок людей, які з того часу ходять до нас постійно. Зараз ми збираємося щодня, плетемо, і є люді, котрі приєдналися навесні і ходять майже щодня і допомагають.

"Сітки – річ, яка зберігає життя", – житомирянка Анастасія Нестерова вісім років тому створила осередок з плетіння сіток
Вісім років працює волонтерська майстерня з плетіння сіток "Свій за свого". Житомир, грудень 2022 року. Фото: Олег Павлюк для Суспільне Житомир

"Сітки – річ, яка зберігає життя", – житомирянка Анастасія Нестерова вісім років тому створила осередок з плетіння сіток
Вісім років працює волонтерська майстерня з плетіння сіток "Свій за свого". Житомир, грудень 2022 року. Фото: Олег Павлюк для Суспільне Житомир

Майстерня працює цілий день – хтось приходить зранку, хтось вдень, хтось ввечері, якщо поділити, то приблизно виходить три зміни.

Скільки вже сіток сплели?

Я свідомо не хочу рахувати скільки сіток ми вже зробили, бо це не соцзмагання, і не хочеться на цьому робити акцент, що от ми зробили стільки то. Тому не рахую.

Звідки берете матеріали?

Найперше – це основа, ми її купуємо. На основу кошти жертвують люди. Основа замовляється фабрична. Є ще люди, які плетуть її вручну, тому що навесні фабрика не могла працювати – це Харків, і тому ми кинули заклик людям, які вміють плести основу. Хто не вмів – навчився в інтернеті, хтось і до цього часу плете з капронової нитки, котрі нам теж приносили. До основи ще потрібен матеріал – це можуть бути обрізки, нам їх віддають ті, хто шиють якусь форму, балаклави і так далі. Це можуть бути звичайні простирадла, одяг, сорочки – це люди приносять на наші заклики в інтернеті. Потім частина з нього фарбується, якщо це сітка пісочна чи така осіння. А біла, зимова, зараз лишається білою. Також люди ще беруть різати заготівки на сітки додому. Бо дехто не може тут знаходитися, бо, наприклад, дітки маленькі та не можуть надовго відлучатися. То вони приходять до нас, беруть матеріали, дома нарізають і потім нам приносять. Це вже у нас така ціла фабрика виходить, яка складається з таких частин: зібрати матеріали, їх підготувати, тобто нарізати, а потім заплести.

"Сітки – річ, яка зберігає життя", – житомирянка Анастасія Нестерова вісім років тому створила осередок з плетіння сіток
Вісім років працює волонтерська майстерня з плетіння сіток "Свій за свого". Житомир, грудень 2022 року. Фото: Олег Павлюк для Суспільне Житомир

Як у вас замовляють сітки, як вас знаходять, чи велика черга на замовлення?

У нас дуже велика черга. На зимові сітки почали записуватися 28 липня 2022 року, тобто черга вперед, десь на 20-30 позицій це на зимові. Осінні ще теж трішки потрібні, вже не такий попит, але він є. Є люди, які з нами співпрацюють – це військові, які з нами вже давно співпрацюють, є волонтери, які возять на фронт, вони теж нас знають, ну або через інтернет знаходять. Зараз у нас невелике приміщення, всі в одному куточку. Бо за це приміщення ми платимо всі комунальні витрати, тому більше не можемо орендувати. Але додаткові руки потрібні – на вихідні це 100%, бо на вихідні менше людей, то можна приходити, тут точно буде місце, а по буднях – це після обіду, на вечір теж менше людей, то можна долучатися. Ще хочу сказати, що це може робити кожен, навіть вдома. Бо, наприклад, був такий випадок, звернулася дружина військового, котрій потрібна була терміново сітка. Я їй говорю, що у нас така і така черга, можливо ви самі зможете. Вона каже, що так, зможу і буду. Прийшла до нас і навчилася, ми дали їй шматок основи і вона зробила дуже хорошу сітку. Тобто все реально.

Ми знаємо, що це чекають, ми знаємо, що вони там за нас, а ми тут за них, так і називається майстерня "Свій за свого".

Що відомо

  • У Житомирі у волонтерській майстерні "Свій за свого" не вистачає людей, аби виконувати всі замовлення військових.

Більше інтерв'ю на YouTube-каналі Суспільного Житомир:

  • "Воюємо не лише за територію, це світоглядна війна", – боєць 115 бригади Тероборони Валерій Арушанян.
  • "Зараз час, коли потрібно робити великі проєкти", – Житомирський міський голова Сергій Сухомлин.
  • "Тільки військовий опір може принести успіх", – журналіст Віталій Портников.
  • "Хочу, щоб українську поезію почули" – читець віршів із Житомирщини Олександр Трохимчук.
  • Новітні озброєння, спорядження, тактика: офіцер ДШВ Борис розповів, як змінилась українська армія.
  • Зі шкільної парти – в ЗСУ: десантник Влад боронить Україну з 2014 року.
  • "Найважче, коли тиждень не виходиш на зв’язок з рідними", – десантник однієї із бригад ДШВ.
  • "Стійкі фізично та психологічно", – інструктор ЗСУ про підготовку українських військових в Британії.
  • "Ми вже зараз мусимо думати про контури перемоги" – історик Ярослав Грицак.
  • "Вражав цинізм нанесення поранень" – лікарі з Радомишля про порятунок людей в перші тижні війни.
  • "До останнього нікуди не поїду" – староста округу Брусилівщини Аліна Святнюк про перші дні війни.
  • "За добу перекрили всі під’їзні дороги з Білорусі" – Іван Коруд про війну і відновлення Овруччини.

Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:

Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube

На початок