68-річна медсестра Ніна Запорожець із Малина щосуботи збирає гроші для ЗСУ. Волонтерить із 2022 року. Її волонтерство пов'язане з особистою історією — на війні загинув її названий син.
Суспільному Ніна Запорожець розповіла, що працює шкільною медсестрою у Малинському ліцеї №2. Медицині вона присвятила понад 50 років. Щосуботи Ніна приходить на майданчик перед Малинським ринком разом із волонтерською спільнотою громадської організації «Свічадо», щоб збирати гроші на потреби військовослужбовців ЗСУ.
«Тільки ми сюди приходимо. Ще палатку не розклали, але стільчик уже є, банка є, і люди кидають, приходять… Слава Богу, іменний стільчик, сміються. Думаєш: допомогти хоч якомусь дитяті, хай повернеться живеньким додому, мама дочекається», — сказала Ніна Запорожець.
За словами волонтерки, місцеві жителі вже звикли бачити її на одному й тому самому місці. На збір грошей вона приходить за будь-якої погоди.
«Відійшла десь на хвилинку. "Чого це вас не було? Я проходив — вас не було в ту суботу". Кажу: "Я була". Плюс 40, мінус 40. Апаратура не працює, замерзає, дощ — у дощовику. Хлопцям нашим думаєш — там ще важче. Ми прийшли додому, зігрілися, переодягнулися. А їх наша любов зігріває, наше тепло оце. Отримають смаколики, вони знають, за кого вони… що вони там не даремно життя свої покладають. Дорога ціна», — розповіла Ніна.
Поблизу місця збору грошей на потреби ЗСУ розташовані стенди із фотографіями полонених та зниклих безвісти військовослужбовців — жителів Малинської громади.
«Хто на щиті — ми робимо позначку. Хто повернувся живим — зустрічали з радістю. Це моєї подруги Раї племінник повернувся, а це її синок безвісти зниклий. Сусід мій теж безвісти зниклий. Міша — Альошин рідний братик. Безвісти зниклий. Чекаємо. Чекаємо. Цей повернувся — Хиля, живенький, обвели біленьким. Душа болить за кожного. Повертайтеся, синочки наші», — сказала волонтерка.
За слів Ніни, її волонтерство пов'язане з особистою історією. У 2018 році на фронті загинув син її померлої подруги, військовослужбовець Олексій Влодарський, а його рідний брат Михайло зник безвісти.
«Дитя наше назване. Богом дароване. У мене дві дочки. А Бог подарував синочка. Його мама і тато померли. Молоденький був. І він до мене пригорнувся серцем. Став називати мамою. А в чоловіка спитав дозволу: "А можна я вас татом буду називати?" Чоловік каже: "Синочок, звичайно"», — розповіла Ніна Запорожець.
Волонтерка розповіла, що кожна зустріч з Олексієм була для неї святом.
«Відкривають двері. І на порозі кого я бачу? Свого синочка, любимого, рідного. Господи, то таке свято було. Вночі просиділа з ним на кухні. Проговорили цілу ніч. Він із поля бою, а мене втішав. Якийсь у мене буде настрій — він і розвеселить. І він анекдоти розкаже. І він поговорить. Порадить. Поради свої давав», — сказала Ніна.
За словами Ніни Запорожець, Олексій Влодарський загинув 2 жовтня 2018 року під час виконання бойового завдання.
«Тяжко говорити. Я кажу, це не вчорашнього дня. Вісім років пройшло, а болить сьогодні. Мені мало бути 60 років. Вже й кафе замовили. Олексій приїде з ротації. Він уже повинен був приїхати. Приїхав на щиті. Як чекали. Все селище чекало його. Вийшли, на коліна стали. Вночі привезли його. Свічки палили», — пригадала волонтерка.
Щороку Ніна бере участь у забігу пам'яті «Шаную воїнів, біжу за Героїв України», присвячуючи його Олексію.
«Де пробіжу, де вже пройду, бо вже здоров'я не те. Але щоб згадали його… Хто пам'ятає, хто не пам'ятає. Я казала: я буду жити, щоб нагадувати про нього», — розказала Ніна Запорожець.
Зі слів волонтерки, наразі вона разом із волонтерською спільнотою збирає гроші на Starlink та вдячна людям за кожен донат.
«Я дякую за кожну копійчину. Хтось каже: "У мене тільки там 10 копійок". З кожної копійки робиться море. Робиться океан. І зігріє там наших хлопців. По краплинці — і щось зберемо», — сказала Ніна.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
