Видихаємо чи ще ні? Як поводитись після послаблення карантину

Видихаємо чи ще ні? Як поводитись після послаблення карантину

Карантин в Україні

Карантин в Україні офіційно продовжений до 22 червня, але вже з 22 травня входить в адаптивну фазу: розпочинаються послаблення. Це не ознака того, що загроза вірусу відступає і можна розслабитись. Навпаки — зараз, коли світ намагатиметься "відновитись", варто не втрачати пильність.

Тим паче, стало відомо, що погодні умови ніяк не вплинуть на поширення хвороби — це означає, що COVID-19 не зникне з приходом літньої спеки. Карантинні обмеження вже довели свою ефективність, тому залишати домівку треба як мінімум підготовленими.

Ми зібрали відповіді на запитання, які можуть виникнути у кожного українця під час режиму послабленого карантину.

Де існує найбільша ймовірність підхопити вірус?

У погано вентильованих людних місцях. Тож після запуску громадського транспорту варто не розслаблятися і думати, що все повернулося на свої місця, а вживати під час пересування захисні міри.

COVID-19 може жити на металевих поверхнях до трьох днів, а у повітрі — до трьох годин, що робить ліфти та поручні у метро ідеальним середовищем для вірусу. Також велика ймовірність підчепити хворобу на касових стрічках у супермаркетах (тому вдягайте до магазину там не лише маски, а й рукавички).

Будьте особливо обережні, користуючись громадськими вбиральнями, адже саме там потенційно більше всього поверхонь, яких торкаються люди. Двері, ручки, змішувачі. Навіть змивання води в унітазі призводить до аерозолювання потенційно небезпечних через вірус крапель, якими ми потім дихаємо.

Як вірус потрапляє в навколишнє середовище?

Здебільшого через кашель та чхання. Але навіть під час звичайного дихання переносник захворювання виділяє невелику кількість вірусного матеріалу. Якщо носій COVID-19 прокашляється чи сильно чхне без маски, він виділить до 200 мільйонів вірусних часток. Частина з них зависає в повітрі, інша — осідає на поверхні, залишки (більшість) падають на землю. Отже, якщо у невеликому приміщенні хтось чхнув або покашляв, то людина, яка зайде туди буквально через декілька хвилин, вже отримає достатню для зараження дозу.

Інша ситуація: ви розмовляєте, стоячи близько одне до одного. Якщо хтось із вас хворий, він заразить іншого вже приблизно через 5 хвилин. От чому важливо за можливості лишатися вдома: простий кашель або чхання може передати хворобу цілій групі людей в офісі. Про те, наскільки небезпечно розмовляти з хворим на коронавірус, ми писали у щотижневому огляді наукових досліджень.

Як люди "отримують" хворобу?

Це може здатися дивним, але частіше за все — у себе вдома. Хтось із родичів недостатньо обережно поводиться на вулиці чи порушує правила карантину, а потім повертається додому. Там постійний контакт між членами родини призводить до інфікування.

Формула дуже проста: імовірність захворіти залежить не так від місця вашого перебування, як від вірусної "дози". Згідно з численними дослідженнями, необхідна доза зараження SARS-Cov-2 становить 1000 вірусних часток.

Варто запам’ятати таку цифру: 44% усіх заражень — та більшість тих, що передаються у суспільстві, — відбуваються через людей з відсутніми симптомами. Люди можуть вже хворіти, не знати про це та переносити вірус протягом 5 днів до появи перших симптомів. Відповідно до даних, лише 20% інфікованих людей можуть бути відповідальними за 99% вірусного навантаження, яке здатне потрапити у середовище.

Який шанс померти від COVID-19?

Треба розуміти, що дані про "смертність" різних вікових груп від COVID-19 не є характеристикою самого вірусу. Коефіцієнт смертності — це залежність як від тяжкості захворювання, що може спричинити вірус, так і від лікування. Смертність може зростати, коли лікарні дедалі більше переповнюють тяжкохворі. Станом на сьогодні немає єдиної статистики смертності від COVID-19: динаміка змінюється від країни до країни.

Скажімо, проаналізувавши китайські дані, вчені кажуть про цифру 1,38% смертності від коронавірусу. А от у Південній Кореї кількість смертельних випадків — менше 1%. З приводу смертності хворих на COVID-19 у різних вікових групах також немає остаточних даних. Загальний відсоток серед людей молодше 60 років становить 1,4%. Серед тих, хто старше 60-ти — 4,5%. Серед старших 80 років відсоток зростає до 13,4%.

Крім того, спочатку вважалося, що діти хворіють COVID-19 набагато рідше, ніж дорослі. Проте дані, які отримали дослідники міжнародної команди із Берліна та Кембриджа, свідчать про протилежне. За попередніми результатами, діти заражаються вірусом так само часто, як і дорослі. Проте досі незрозуміло, наскільки самі діти заразні й поширюють хворобу далі.

Чи безпечно на вулиці?

Звісно, краще за все — просто залишатися вдома до кінця карантину. Але далеко не всі українці можуть собі це дозволити — обставини змушують нас виходити. У такому разі варто дотримуватись основних правил безпеки, про які відомо від початку карантину.

Якщо ви вже вийшли на вулицю, намагайтесь вирішувати свої справи просто неба, а не в приміщенні. На вулиці менша ймовірність підхопити хворобу через повітряні краплі. І звісно, тримайте дистанцію. Це незвично і, можливо, здається трохи дивним, але не варто думати в першу чергу про свої емоційні почуття — дбайте про власну безпеку та безпеку оточуючих.

Активно користуйтесь засобами гігієни та уникайте "спільних поверхонь". Умовно кажучи, якщо ви раніше машинально трималися за поручень в метро чи автобусі, вам варто бути уважним, коли ви знов туди потрапите під час послаблення карантину. Формуйте нові звички: в метро можна тренуватися тримати рівновагу лише власним тілом, а в автобусі — менше торкатися поверхонь. Бо багато зайвих рухів ми здійснюємо, абсолютно про них не задумуючись.

Створіть "близьке коло" з членів сім’ї та найближчих друзів. Послаблення не означає, що ви маєте надолужувати все, що нібито пропустили під час сидіння на карантині. Не зустрічайтесь із усіма друзями підряд. Вирішіть, кому ви довіряєте найбільше, та домовтесь із ними про створення вашого власного кола спілкування, обмеженого за кількістю людей. І суворо дотримуйтесь цих домовленостей.

В мене за цей час зріс рівень тривоги. Що робити?

Карантин — гарний привід трохи розібратись у своєму психічному житті, якому до цього моменту багато хто з нас приділяв зовсім мало часу. Зараз, коли весь світ завмер, ви просто почали краще чути та відчувати свій внутрішній стан — швидше за все, це є причиною зростання тривожності. Людина — соціальна істота, тому, перебуваючи на ізоляції, вона, звісно, прагне "під’єднатися" до цілого світу. Це ще одна з основних причин вашого поганого емоційного самопочуття. Важливо робити наступне:

Зосередьтеся на собі та своїх щоденних звичках. Як ви проводите час кожен день? Може, варто трохи перебудувати свою буденність? Будь-які нездорові ритуали, які повторюються щодня, краще викреслити з життя.

Навчіться мінімізувати потреби. Ні, справа не в тому, щоб менше чи гірше харчуватись. Що вам треба від сьогоднішнього чи завтрашнього дня, щоб почуватися добре? Чи справді це речі, які треба купити в супермаркеті? Можливо, вас тривожать стосунки чи робота — тоді саме час щось змінювати.

Хвилюватися — нормально. Постійно хвилюватися — ні. Треба розрізняти власні реакції. Якщо ви відчуваєте побоювання, але це не заважає вам жити та робити щоденні справи, то все гаразд — такі реакції є пристосуванням нашого організму до "нової реальності". А от якщо ваші пристосувальні реакції продовжуються надто довго та перекидаються на всі сфери життя, варто глибше в це зануритись. Якщо у вас завмирає серце, коли герой серіалу торкається брудних поверхонь — приділяйте цій реакції увагу, але не забувайте перевести її в гумористичну площину.

Мене гнітить, що я не можу на щось вплинути. Як бути?

Здається, так почувається багато хто з нас. Усе здається нереальним. Спочатку світ "завмер", тепер — під час послаблення карантину — намагатиметься відновитись. Варто бути готовими до того, що "відновлення" відбуватиметься дитячими кроками. І не очікувати від уряду своєї країни, громадян та самого себе того, що ви швидким темпом відбудуєте все наново. Так не буде — і можна навіть про це не думати.

Що важливо, то це не втрачати відчуття залученості. Якщо вам вдалося зберегти роботу — саме зараз чудова нагода ближче познайомитися з колегами, проявити емпатію, зміцнити ваші зв’язки. Якщо роботи немає або ви її втратили — не чекайте на інформацію про те, що хтось компенсує вам цю несправедливість. Цього може і не статись. Натомість шукайте найдоступніші на даний момент можливості залишатись залученим: у справи сім’ї, нової роботи або просто нового заняття, яке може вас годувати чи хоча б приносить задоволення. Такий фокус власної уваги дуже сильно знижує загальне відчуття безпорадності.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди