Майже 10 місяців минуло після звільнення села Мощун. Воно розташоване за кілька кілометрів на північ від столиці. До кінця березня минулого року тут точилися бої. Оборону тримали військові 72-ої бригади. За словами Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, 80 бійців стримували просування ворога, зупинивши його наступ на столицю.
Протистояли українським армійцям близько пів тисячі росіян. Мощун міг стати для них воротами на шляху до столиці. Так про село говорив Валерій Залужний. Щоб не пропустити противника, українські захисники підривали мости, понтонні переправи. Більшість будинків в селі були знищені або суттєво пошкоджені. Нині ж у Мощун повертається життя. Як сьогодні живе село — розповідає Суспільне.
Перше, що бачимо при в'їзді в село — розвалені будинки. На парканах досі надписи: "Тут живуть люди". 21 березня українські військові звільнили село від росіян, тоді у Київський обласній військовій адміністрації повідомили, що зруйновано понад 70% домогосподарств. Серед них будинок Гнатюків. Всередині на кухні у підлозі досі стирчать залишки металу від "Градів".
"Ми виїхали 2 березня, а 4-го в наш дім прилетіло. Коли повернулись, перше, що зробили, повісили прапор України на будинок. Потім закопали вирви від снарядів, поміняли дах, заново почали будувати другий поверх. Вже витратили приблизно півмільйона гривень. Влада пообіцяла вікна, поки чекаємо", — говорить Євген Гнатюк.
У Мощуні є дачний масив. У лютому та березні там з однієї сторони були позиції українських військових, з протилежної — росіян. Над будинками літали російські вертольоти. Сьогодні тут інші звуки — будівництва. Люди відновлюють домівки.
"Стіна — все, що залишилось від будинку. Прилетів снаряд в гараж. Коли я виїжджав, тут ще одна стіна була. Коли повернувся, вже нічого не було. Ми з дитиною ховались у сусідів, ночували там, бачили як наш дім горить, як його розбомбили. Наступного дня, я доньці сказав, що наш будинок зруйнований. А вона: "Як? Там же мої книжки, ляльки, я тобі тато допоможу відбудувати". Мені волонтери з організації "Мій дім" подарували модульний будиночок. Ми все купуємо самостійно, газоблоки до прикладу 30 тисяч гривень, цемент 20 тисяч. Так потрошки збираємо і щось робимо", — каже власник зруйнованого господарства В'ячеслав Писаренко.
Майже місяць тому в Мощуні провели світло, його не було від березня, розповідає місцевий Євген Ходнєв. Свій будинок він освітлювати не може — той згорів: "Єдине, що мені видали — модульний будиночок. Мій двоповерховий дім згорів повністю, автомобіль також. Що цікаво, будинку немає, а я досі плачу за постачання газу. Я вже маю акт про знесення цього будинку. На цьому дачному масиві вже 17-18 власникам почали зносити будинки. Їм допомагає влада, волонтери. Дуже сподіваюсь, що і я дочекаюсь".
Любов Васильєва у Мощуні мала дачу. Від неї залишились обгорівші стіни. Жінка каже, не знає, що саме влучило у будинок. Майже за рік, Любов так і не отримала допомоги.
"Я відновила гараж. Мені кажуть: це вже ваш модульний будиночок. Я приїжджаю сюди час від часу, подивитись на зруйнований дім. Висновок комісії: повністю зруйнований дім. А на фундаменті можна буде щось з часом побудувати. Поки ніхто нічого не обіцяє, сказали після війни, бо немає закону", — каже жінка.
Закон про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації зареєстрували 24 березня. Через місяць його прийняли за основу, проте досі не розглянули в другому читанні.
Раніше, керівник проєктів із підтримки реформ Київської школи економіки Максим Нефьодов, повідомив, що у селі Мощун з 2,8 тисячі будівель зруйновані 2 тисячі, а сума збитків сягає близько 1,1 млрд грн. Саме будинків в селі близько 400, з них 185 зруйновані, каже староста села Петро Макушенко.
Деяким родинам встановили модульні будинки, які надали благодійні фонди та релігійні організації. До вторгнення у селі проживало 900 людей, зараз близько 600.
"Хтось залишився за кордоном в Польщі, Франції, Італії. Коли була окупація, померло 10 людей. Саме від окупантів ніхто не постраждав", — розповідає Петро Макушенко.
На узбіччях біля Мощуна — згорівші й розбиті автомобілі, у лісі дерева посічені від уламків, ще досі залишаються окопи, а сам ліс все ще розміновують. Тут встановили пам'ятну табличку командиру роти 72-ї бригади Бадрі Лолашвілі на позивний "Піночет", який обороняв Мощун. Він загинув 13 березня, його тіло знайшли через два місяці. Військового поховали в перший день народження його сина. Мама та брат Бадрі, заснували благодійний фонд та допомагають родинам шукати тіла і встановлювати меморіали пам'яті.
"Тіло мого брата знайшли в окопі. Біля нього і встановили табличку. Ми хочемо кожному воїну ставити таблички пам’яті. Мій брат був в АТО, ще тоді казав, готуватись до війни. Коли почалась битва за Київ, він рідним не сказав, що знову піде до війська, лише я знав", — говорить Павло Лолашвілі, брат загиблого Бадрі.
Читайте також
- Рік, коли ми стали сильними. 2022-й у фотографіях Суспільного
- Звільнені території, обміни, ракетні обстріли — 2022 рік у цифрах
- Випалені руїни, загиблі та вцілілі цивільні, втомлені військові — фоторепортаж із Бахмута
- "Ми вже вільні, ми вже свободні". Фоторепортаж зі звільнених сіл Херсонщини
