У селищі Первомайському, що на Миколаївщині, станом на 30 листопада залишається близько трьохсот жителів, до повномасштабної війни там проживало 3,5 тисячі людей. Населені пункти громади обстрілювали з лютого і до звільнення Снігурівки в листопаді. У громаді триває ремонт критичної інфраструктури, але об’єми пошкоджень великі.
Про вісім місяців життя під обстрілами розповіли Суспільному люди, які залишалися у Первомайському.
Тамара та Зоя: "У нас ситуація божевільна. Немає ні світла, ні газу, ні води — нічого. Все побите, ні вікон, ні дверей. Позабивали дошками й все. Двоє наших загинули, у нашому будинку, на балконі, рознесло на шматки. Тут так гатило, за годину 58 прильотів було. Боялись навіть з підвалів виходити".
Софія: "Це навіть не сказати, страшно. Я була від першого дня і до останнього тут. Страшно. Нам обіцяють дати дрова, тоді буржуйки, але це тільки обіцяють. А дадуть, чи ні, а може дадуть, коли зима закінчиться. Газ нам обіцяють. Сказали, що газ буде, мабуть, після нового року".
Василь: "У мене п’ять боєприпасів впали в город. Ми пережили три місяці, під усіма видами зброї, які тільки вони застосовували. І касетні, і танки, і всі ці, коротше під усіма три місяці прожили".
Наталя: "Готуємо на таганку з газовим балоном. Собаки, коти у нас. Годуємо всіх. Котів 15 штук прибігає. Тільки встигали у підвал ховатись. То снаряди, то міни. То йдеш гуманітарку отримувати, по воду йдеш тихо-тихо, але ця тиша, взагалі якась така підозріла".
Читайте також
Без світла та інтернету, але зі сльозами радості: як живуть люди у деокупованій Снігурівці на Миколаївщині
Деокупована Миколаївщина: як Горохівська громада повертається до життя
Без електро- і газопостачання в Киселівці. Як живуть люди в селі на Миколаївщині
Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.
