Напередодні Дня Гідності та свободи у кропивницькому просторі Мир 2.0 влаштували "Творчий майдан". Тут співали пісень і читали поезію часів Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013-го, створювали колажі із зображень тих подій.
21 листопада в Україні відзначають День гідності та свободи – офіційне свято, встановлене на честь двох революції, які відбулися в Україні у 2004 та 2013 роках. Цього дня українці вшановують пам’ять про людей, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина, національних інтересів держави та її європейського вибору.
"Творчий майдан" задумували як розважальним і просвітницькими водночас, розповідає його організаторка Катерина Колтунова: "Ми створюємо атмосферу, де люди можуть відпочити, поспівати, послухати вірші, і прочитувати нашу історію, рефлексувати, спілкуватись, аналізувати, і далі передавати цю інформацію".
На зібрані хотіли відстежити причинно-наслідкові зв’язки революцій, що їм передувало, чим вони закінчились і що маємо зараз, каже Катерина Колтунова. "Ці події почалась ще з Революції на граніті в 90-му році. Ми маємо об’єктивно трактувати ці події, щоб не повторювати помилок. Це критично важливо зараз, бо десь щось замовчувалось, прощалось, не відстоювалось до кінця. Але. В центрі цих революцій була наша молодь, наше студентство, тому ми маємо доносити нашим молодим людям зараз, що їх держава, їх свобода, гідність у їх руках".
Музична програма тривала майже годину. Її підготувала кропивничанка Наталія Шевченко. "Обираючи репертуар, ми зупинялись на піснях, які звучали під час першого і другого Майданів – це пісні Океану Ельзи, Руслани, Скрябіна. Починали свій виступ з "Червоної рути" Івасюка – ця пісня була дуже популярна на нашому майдані. Тоді ми звичайно хвилювались, приходило усвідомлення себе, як громадянина України, що таке наша держава, тому що такого усвідомлення під час навчання у школі, у мене, наприклад, не було. Коли відбулась Революція гідності, це співпало з моїм навчанням в університеті, мій світогляд дуже сильно змінювався. Я вважаю, що під впливом Революції гідності я сьогодні бачу себе в Україні, знаю як я хочу розвиватись, і що я маю для цього робити".
Ірина Цимбаліст, яка прийшла на "Творчий майдан", у 2004 році ходила на мітинги. Вона говорить, це були перші зібрання, на які не зганяли людей. "Приходили люди, які хотіли того бачити. У людей були живі очі. В Радянському Союзі люди мали скляні очі, а тоді я побачила, що вони світяться".
У 2014 році Ірина Цимбаліст виходила на площу у Кропивницькому заради дітей та їх майбутнього: "Ми не хотіли повертатись до того Януковича, стояло питання, чи виїжджати з країни, чи що тут робити. Я щаслива, що тоді ми отримали може й не кінечну, але перемогу – Україна зрушила з того болота, в якому вона була".
Ірина Цимбаліст згадує, у 2014 році на площі у Кропивницькому збирались до 300 людей. "Після роботи була зморена, але приходила на площу. Ми ходили ходою під СБУ, казарми, з закликами того, що не можуть наші хлопці їздити у Київ, і протистояти мітингувальникам. Мені запам’яталось, що нас підтримували всі – водії нам сигналили, люди з маршруток махали – від людей була сильна підтримка".
Музичним символом того року для Ірини є Гімн України. "На той час ми більше співали гімн, були й інші пісні, але гімн, то святе. Коли ви всі разом, тримаєтесь за серце, навколо люди, які тебе підтримують..."
Ірина Цимбаліст вважає, гідність українців – це те, що не можуть знищити: "Це як трава – скільки її не витоптуй, вона підніметься. Тоді я побачила, що вона почала рости, зелененька така… ".
Анастасія Рус народилась у Корсуні, у 2004 році навчалась в педагогічному коледжі імені Шевченка. "Тоді ми подорожували різними містами, агітуючи за Ющенка. Нам нічого не платили, ми були молоді, хотіли зробити щось, вперто, за свободу, за гідність, за свої права. Думали, що звернемо гори, але, трапилось, що звернули нас. Бо повернувся режим Януковича".
У 2014 році Анастасія жила в Жовтих Водах: "Тоді проукраїнських настроїв там не відчувалось, коли я спілкувалась українською, на мене дивно дивились. Я перейшла на російську. Під час Майдану я все це відкинула. Ми збирали їжу, теплий одяг для Майдану. Мене питали: скільки тобі платять? Сказати, що Майдан був лише у Києві – ні. У нас стояли блокпости біля вітряка, ми спиняли автобуси з тітушками. Сьогодні майже всі хлопці з Корсуня, які стояли там, пішли добровольцями на війну".
Софія Поліщук на Творчому майдані створювала колажі із зображень подій Революції на граніті, Помаранчевої революції та Революції 2014 року. В ті часи вона була дитиною. "Гідність – коли ти не боїшся ворога, це вміння протистояти своєму страху, коли ти знаєш свою мету і впевнений, що можеш її досягти".
Читайте також
- Щоб нове місто стало твоїм. Подружжя зі сходу України відновлює бізнес у Кропивницькому
- На Кіровоградщині облаштували хутір-садибу "Чорних запорожців"
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб
