“Привіт, мій герою”, — такими словами розпочинається лист, написаний російському військовому від його дружини. Лист знайшли мешканці квартири у ЖК “Континент”, що поблизу залізничного вокзалу у Бучі. Конверта не було, проте були три сторінки тексту, фотографія дружини з двома синами окупанта, короткі записки від дітей та навіть знімок УЗД — у листі дружина повідомила російському загарбникові, що у них буде донька. Журналісти редакції розслідувань Суспільного з’ясували, кому адресувався лист, та встановили, до якого військового підрозділу належав окупант.
Житловий комплекс “Континент” розташований у провулку Олекси Тихого. До початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, за даними зі знятого у квітні сюжету BBC, там мешкало близько 600 сімей.
Російські окупанти, за розповідями мешканців, використовували ЖК як базу та нічліг. Звідти виїздили обстрілювати Ірпінь, проте опісля щоразу поверталися. Після себе росіяни залишили розбиті вікна та стіни, пограбовані квартири, гори сміття, бруд, прострелену та побиту домашню техніку — ту, що не змогли забрати з собою.
Загалом у ЖК окупанти жили три тижні. Увесь цей час вони утримували у підвальному приміщенні багатоповерхівки чотирьох людей, які не встигли евакуюватися. Один із них, Микола Масюревич, розповів BBC, що йому та рідним довелося пробути у підвалі 21 день. Виходили на вулицю бучанці тільки тоді, коли дозволяли росіяни. А дозволяли не щодня.
Лист дружини російського окупанта знайшли власники однієї з понівечених квартир, повернувшись додому уже після деокупації Бучі.
На трьох сторінках — не лише слова захоплення та любові, побажання, щоб “всі швидше повернулися додому цілі та неушкоджені”, а й інформація, яка допомогла ідентифікувати родину.
Так, у листі дружина називає свого чоловіка “Дєнісочка”, а сини підписали свої записки “від Андрєя” і “Алєксєя”.
З листа зрозуміло, що чоловік служить у десантних військах і дружина цим гордиться: “Я дуже сильно тебе люблю та горджуся тобою. Ти у мене, дорогий мій Дєнісочка, — справжній герой. Я дивуюся, як так може бути у житті, адже твої мрії здійснилися. Хотів у повітряно-десантні війська — і ти служиш, хотів у “спекотне” та небезпечне місце — і ти там. Це заслуговує тільки на повагу”.
Також кількома словами дружина згадує про свою роботу у школі:
“По телевізору щодня показують жахіття, в інтернеті — не ліпше. І щодня — жертви, жертви. На роботу приходжу, а там не краще. Вчителі обговорюють, обмінюються інформацією. Все це, звісно, закінчується сльозами”.
З листа зрозуміло, що “Дєнісочка” не телефонував з України. Дружина отримувала інформацію про нього від двох інших дружин військових, яким чоловіки все ж телефонували. З українських номерів:
“Страшно чути, що хлопці (чужі, але наші) потрапляють через дзвінок під “Град”. У такі моменти думаєш: вистачить і того, що сказали, що твій чоловік живий, здоровий, у нього все добре”.
Також жінка пише, що спілкується з колишнім командиром чоловіка, який у російській соціальній мережі використовує нік Євгєній Нєвскій. Мовляв, він не поїхав в Україну, та отримує інформацію про свій підрозділ.
Лист написаний 18 березня. Жінка розповідає чоловікові, що вже вдруге за місяць надсилає йому з листом пакунок з речами. Наприкінці залишає свій номер телефону — на випадок, якщо він загубив телефон і забув номер, тому не може зателефонувати.
Саме вказаний номер допоміг встановити власницю листа. Писала своєму чоловікові 34-річна Вікторія Суханова. Її чоловік — 39-річний Денис Суханов.
Ми проаналізували інформацію про обох у соціальних мережах. Родина родом із Шадрінська Курганської області, проте тепер живе у Пскові. Там базується військова частина, в якій служить чоловік.
Денис Суханов, з інформації, вказаної у соціальній мережі, раніше проходив службу у 561-му морському розвідувальному пункті спецназу ГРУ Балтійського флоту у Парусному Калінінградської області. Нині він — військовий 234-го гвардійського десантно-штурмового Чорноморського ордена Кутузова 3-го ступеня полку імені Олександра Невського.
234 полк входить до 76 гвардійської дивізії. До неї належить і 104 десантно-штурмовий полк, який також у березні був у Бучі та причетний до воєнних злочинів, вчинених там. Зокрема, як з’ясували журналісти-розслідувачі Суспільного у документальному фільмі-розслідуванні “Буча 22”, саме військові 104 полку можуть бути причетні до розстрілу автомобіля родини Чікмарьових. Від куль загинули мама та двоє дітей. Батько вижив, та втратив ногу.
З Київської області Дєніс Суханов повернувся живим та неушкодженим. Про це свідчать і фото у соціальних мережах, і слова дружини.
Журналісти редакції розслідувань Суспільного зателефонували Вікторії Сухановій та запитали, що їй відомо про події у Бучі та про участь її чоловіка у тому, що там відбувалося.
“Я нічого не знаю про це, — перше, що сказала Вікторія Суханова. — Він мені не розказував. Казав, що мені то не потрібно знати. Що було, я не знаю. Взагалі не розповідають. Жоден військовий, який приїжджає додому, не розповідає, що і як там відбувалося”.
Вікторія також зазначила, що не читала новини про Бучу, бо навесні була вагітною. А зараз “не хоче у це повертатися”. Попросила журналістів розповісти, що там відбувалося. Ми надіслали їй лінки на сюжет BBC з ЖК “Континент” та на фільм “Буча 22”. Вікторія на них не відреагувала.
Знайти контакти Дєніса Суханова журналістам поки не вдалося. Його дружина зазначила, що він був вдома, та зараз його вже немає.
За даними з групи 76 російської дивізії у соціальній мережі, 234 полк станом на кінець жовтня був на території Херсонської та Миколаївської областей. Тобто на тому напрямку, де російські військові відступили та зазнають значних втрат.
Війна. Усі останні новини
