Валківський район на Харківщині став другим осередком коронавірусної хвороби після Харкова — на 25 квітня там підтверджено 24 випадки COVID-19. Cуспільне поспілкувалося з сином першої померлої — 71-річної мешканки села Високопілля, яка продавала свічки у церкві.
Телефоном 46-річний Віталій Шумейко розповів, як протікала хвороба у його матері, наскільки підготовленою, на його думку, виявилася районна лікарня до прийому хворої, як пройшло поховання та які дії місцевої влади викликали у нього питання.
Наскілько міцно ваша мати була пов'язана із церквою?
Вона ходила до церкви як прихожанка і паралельно продавала свічки у тому ж місцевому кіоску, прямо у цій церкві знаходиться.
Коли у неї почало погіршуватися самопочуття?
Це було в перших числах місяця. В неї така легка температура була. Вона неодноразово хворіла легким грипом. Потім ставало їй гірше. У нас тут була місцева медсестра (друга померла від коронавірусу у Високопіллі — ред.). Вона по селу їздила і її лікувала. І одночасно до нашого священника їздила (за даними Харківського лабцентру, усі хворі на коронавірус у Високопіллі контактували із священником — ред.). Там у нього теща дуже слабенька була.
До моєї мами їздила, лікувала-лікувала, крапельниці ставила. Я окремо проживаю. Коли в черговий раз подзвонив, чую, голос в неї став слабіший. Уранці позвонив, кажу: "Може, доктора визвати?". "Та не надо доктора. Бо мене ж Митрофанівна лікує". А на вечір подзвонив, голос ще гірший. Я вже набрав сімейного лікаря.
Я його привіз, ми наділи маски, зайшли. Він послухав, сказав, права легеня зовсім не годиться, а ліва — наполовину. Позвонив лікар на районну лікарню, він описав ситуацію, там йому сказали: "Не знаю, що робити, подзвони до когось другого". Той другий сказав, викликай швидку допомогу і везіть її на Валки на лікарню (Валківська центральна районна лікарня — ред).
Чи надали необхідну домогу у районній лікарні?
Що могли зробити, те вони й робили. Інфекційне відділення, звісно, зовсім не пристосоване. Воно окремим корпусом від стаціонару знаходиться. Привезли маму сюди. Лікар сказав одразу в палату. А палата на другому поверсі, це треба підніматися. Підніматися сходами — це не дуже здоровому гарно, а людині похилого віку, 70 років, та й ще хворій, це дуже проблематично.
Через два дні приїхали з братом, їй стало ще гірше. Ледь спустили її, довезли до стаціонару, відправили у реанімацію. Зробили знімки, все підтвердилося, що права легеня, фактично, її зовсім немає, а ліва — половина. На другий день, коли погіршало, підключали до апарату ШВЛ. Кисень давали, наче трохи легшало. Експрес-тест у реанімації не підтвердив нічого. Але лікар сказав, що будуть лікувати як з підозрою на коронавірус. День пробула, другий. На третій лікар вийшов до нас і сказав, що вона померла (жінка померла у Валківській ЦРЛ 13 квітня — ред).
Медики працювали у захисті?
Фельдшер, та, що приїжджала швидкою на виклик, в неї був костюм. Каже: "Це я купила за свої гроші". Надворі вдягла, у ньому зайшла. Лікарі — рукавички й маски. Звичайні білі халати. Все, більше нічого у них не було. Бахіли, були чи ні, не пам'ятаю.
Як проходили похорони?
Дві доби вона ще у морзі пробула. На третій забрали. Точніше, районна влада сказала, що вони ховають самі. А нам сказали, щоб ми не були присутні, бо ще й можуть притягти до відповідальності, якщо там будемо. Не дуже розумію, щоб я там міг зробити. Хоча б на відстані постояв, а так...
Дільничий сказав, щоб ні я, ні брат там не були. І туди направили спеціальну людину, яка б за цим слідкувала. Її привезли у катафалку похоронному прямо на кладовище і поховали без нікого.
На вашу думку, селищна рада вчасно відреагувала на ситуацію?
Померла моя мама і ще одна жіночка, вона старша трохи, в один день. Та жіночка у лікарні в Полтаві лежала, бо її туди син відвіз. Вона померла, її привезли, у місцевому храмі відспівували. Це на Вербну неділю було (12 квітня). Тож там знаходилися люди, родичі її. Я дзвонив тоді до всіх, до кого можна. До дільничного нашого. Він приїзжав, дивився, сказав, усі вони стоять на відстані метру, у масках.
Але ж карантин тоді наче був об'явлений, а люди збираються. Тим не менш, служба відбулася. Сільська голова знала, що ця служба буде, могла її просто не допустити. Як вона каже: "Ми ж до церкви не касаємося". Люди, які були на цій службі, потенційно могли підхватити цю болячку, і рознести. Ось за що я клопотався. Тоді ж, коли у моєї мами підтвердився коронавірус (після смерті 15 квітня), вони почали усі різко шевелитися.
Селищна чи районна влада допомогала з лікуванням та похованням?
Ніхто з нас до них не звертався, нічого не допомагали, самі. Похоронну службу найняли самостійно. Ми з братом оплатили.
Ви зараз дотримуєтеся режиму самоізоляції? Як себе почуваєте?
Дотримуюся, в мене завтра-післязавтра самоізоляція закінчується. Ніде я не виходжу. Зараз нормально я себе почуваю. По стану здоров'я ні температури немає, ні кашлю, ні горло не болить. Мене перевіряли, приїжджала служба, в цих костюмах заходили, брали мазки з носу та рота для ПЛР-тесту. Три дні пройшов срок, вони позвонили сімейному лікарю, сказали, що не підтвердилося.
Автор: Юлія Давидова
