Для хмельничанина Сергія Міняйлука боротьба за незалежність України розпочалась у 2014-му – з волонтерства. Тоді вони з однодумцями виготовляли броню на автівки військовим і по всіх усюдах шукали для них бронежилети й шоломи. Відтак згодом організували підприємство із виготовлення захисного і тактичного спорядження. Воно стало на воєнні рейки з перших днів повномасштабної війни – запрацювали у три зміни. Керівник підприємства Сергій Міняйлук чекає якнайшвидшої перемоги України і мріє замість броників шити дитячий одяг.
У перші дні повномасштабного вторгнення наші захисники виявились певною мірою беззахисними – бронежилетів критично не вистачало. Як таке могло статися на восьмому році війни?
У цьому винні всі ми: і звичайні люди, і політики. Тільки різною мірою. Ситуація із бронежилетами, вважаю, була почасти надута. Коли б спрямовували ці процеси у правильне русло, таких критичних ситуацій не виникало б. «Розбір польотів», думаю, доцільно буде робити після перемоги. Зараз краще зосередитись на продуктивності.
З чого починалось ваше виробництво захисного спорядження?
Ми займались машинобудуванням, сільгосптехнікою і продовжуємо цим займатися – звідси технологічне розуміння цих процесів. У 2014-му все почалося з волонтерки. Ми хотіли допомогти і використати свої знання. Спочатку бронювали машини – використовували сталь сільськогосподарського призначення. Потім почали виготовляти бронепластини, і їх треба було кудись ставити.
Ми займались машинобудуванням, сільгосптехнікою. У 2014-му все почалося з волонтерки. Спочатку бронювали машини, потім почали виготовляти бронепластини.
Спершу робили не дуже якісні речі – бракувало знань. Найбільша мета була – на європейському ринку показати, що українці щось можуть. І нам це вдалося. Маємо своє представництво у Вільнюсі. Литовські і українські збройні сили мають спільні ознаки у вигляді спорядження.
Як змінилась робота підприємства після 24 лютого?
Спершу стояло завдання зробити максимум із того, що було. Ми збільшили кількість працівників. Почали працювати у три зміни. Нам довелося робити багато, попри те, що у нас не дуже було під те налаштовано виробництво. Виробничі процеси розподілили по різних областях України задля доступу до трудових ресурсів.
Багато від чого довелося відмовитись. Замість півтори тисячі товарних позицій – залишили п’ять найнеобхідніших для військових.
Виготовляли до 500 бронежилетів за добу. Багато від чого довелося відмовитись задля того, щоб стати максимально корисними. Замість півтори тисячі товарних позицій – залишили п’ять найнеобхідніших на той момент. Серед них – підсумки для перенесення магазинів з набоями. Таких ми зробили близько 100 тисяч штук.
У чому цінність такої невеликої, на перший погляд, речі?
А все має значення. Візьмімо ремінь військового. Якщо не матимеш аптечки із засобами для зупинки кровотечі, то навіть найкрутіший бронежилет і шолом певною мірою втрачають свою ефективність, бо крові вони не зупинять. І якщо не зможеш швидко діставати набої, перезаряджати зброю і вести вогонь по супротивнику, твоя ефективність падає. Усе має бути в комплексі і під розуміння завдань. На жаль, у нас цього бракувало і зараз не дуже вистачає.
Підсумок – необхідна річ для військового, бо якщо не зможеш швидко діставати набої, перезаряджати зброю і вести вогонь по супротивнику, твоя ефективність падає.
Як вирішували питання із сировиною?
У перші дні війни, траплялося, постачальники відключали телефони і зачиняли склади. Це могло паралізувати виробництво. Цього не сталося, бо близько 70% сировини ми завозили з-за кордону і спеціалізувались на спеціальних виробах і спеціальній сировині. До того ж, основна частина бізнесу – це сільгоспмашини, і там використовуються спеціальні сталі. Ми швидко переналаштувались.
Яка бронеплита зараз вважається найефективнішою?
Треба дивитись, що використовується у світі. Найкраще – це керамічні композитні бронеплити. Вони мають мінімальну вагу і максимальний рівень захисту. Але вони дорогі і вимагають догляду.
В Україні близько 95% бронежилетів – з металу. Зараз вся Україна використовує розроблену нами з рівненським виробником повсть пресовану. Це найкраще рішення за вагою і вартістю.
В Україні близько 95% бронежилетів – з металу. До речі, зараз вся Україна використовує таку повсть пресовану (для антирикошетного покриття). Це ми його розробили із рівненським виробником і першими запустили у виробництво. У Хмельницькому тестували. Це – найкраще рішення за вагою і вартістю.
А щодо використання ресор для виготовлення бронежилетів, яка ваша позиція?
На мою думку – це зло. Я не хочу нівелювати прагнення людей допомогти, бо це важливо. Але у цій історії - у когось вийшло проварити спеціальним електродом шов так, щоб це було стабільно якісно, а от у когось не вийшло. А ціна питання – життя.
Як експерт із виготовлення бронежилетів, на що б ви рекомендували звертати увагу родичам і волонтерам, які хочуть придбати надійний захист воїну?
Не потрібно вивчати усі існуючі стандарти. Необхідно знати, що виріб має бути четвертого класу захисту.
Кожен бронежилет мусить мати належним чином оформлений паспорт. Відповідальність виробника і якість виробів буде тільки тоді, коли ми будемо її вимагати.
Обов’язково кожен бронежилет мусить мати належним чином оформлений паспорт. Ми ж коли купуємо телевізор, то вимагаємо гарантію. Так то кусок пластмаси. А тут – людське життя. Відповідальність виробника і якість виробів буде тільки тоді, коли ми будемо її вимагати.
Якою Ви уявляєте Україну після перемоги і яким бачите тоді свій бізнес?
Я б хотів робити якісь речі для дітей. До прикладу, дитячий одяг. Для того, щоб побудувати суспільство, яке б протидіяло тим викликам, які ми сьогодні маємо, необхідно, щоб українки народжували щонайменше по троє дітей. Так я міркую як просто Сергій.
Цінувати потрібно життя. Побудувати потрібно справедливість. Ми – країна, достойна значно більшого, ніж ми маємо.
А з точки зору директора підприємства, вважаю, ми маємо стати таким собі Ізраїлем. Мілітаризація суспільства не закінчиться на нашому поколінні стовідсотково. Нам доведеться пройти цей шлях, збудувати правильні і якісні взаємовідносини між державою і виробниками, бо зараз вони ще не належному рівні. Перемога України буде однозначно. У мене є тільки величезне бажання – зменшити ціну цієї перемоги.
Та ситуація, що ми змушені просити ракети, щоб захистити себе, не повинна повторитися ніколи.
Цінувати потрібно життя. Побудувати потрібно справедливість. Ми – країна, достойна значно більшого, ніж ми маємо. Та ситуація, що ми змушені просити ракети, щоб захистити себе, не повинна повторитися ніколи. Якщо ми допустимо таке повторення, то це будуть питання до нас, як до людей. Не до президентів, не до політиків. Перш за все – до себе.
Авторка: Олена Кеменяш.
Читайте також
- "В тилу вистачає лікарів. А я буду корисна там...", – інтерв'ю з військовою лікаркою Ларисою "Чайкою" з Хмельниччини
- "Не живіть хибними надіями, що Путін піде у пекло, і все зміниться": інтерв'ю з волонтеркою Лесею Стебло
- "Усе більше молоді не погоджується жити в умовах корупції" - інтерв’ю з хмельницькою активісткою Альоною Березою
