Сьогодні, 30 травня, у Свято-Георгіївському храмі Хмельницького попрощалися з двома воїнами Збройних сил України. 45-річний Олександр Польшин загинув у травні цього року на Херсонському напрямку. Тіло 39-річного Романа Самолюка упізнали лише за ДНК-тестом — він був серед зниклих безвісти з вересня 2022 року.
Поховали на випускний сина
Попрощатися з 45-річним Олександром Польшиним прийшли близькі та рідні. Він загинув у Кринках на Херсонщині, розповідає брат загиблого, теж військовий, Руслан. Додає, Олександр служив у морській піхоті на посаді командира відділення.
"Усі знають, що там дуже складно, а там набагато складніше ніж говорять. Вони трималися там до останнього, бо якраз йшов оцей весь мобілізаційних процес. Була пауза, відповідно на заміну нікого для них не було, і вони вимушені були довгий час, з лютого, обороняти цей район. В районі 20-тих чисел травня був серйозний удар по їхніх позиціях. 21 травня брат загинув", — розповідає Руслан.
За словами брата, Олександр строкову службу проходив у протиповітряних військах.
"Потім залишився на понадстрокову службу. Йому пропонували офіцерську кар’єру. Хотіли, щоб він вступив до Київського військового училища, відівчився і пішов шляхом батьків — у нас вся сім’я військових, і батько, і навіть мати служила. Але через деякий час він вирішив, що потрібно розбудовувати Україну іншим чином. Знайшов себе, у нього була постійна робота в Нідерландах", — каже Руслан.
На початку 2024 року Олександр Польшин повернуся з-за кордону, говорить Руслан, і добровольцем став на захист України.
У Олександра Польшина, зі слів брата, залишилися батьки та два сини. У старшого день похорону батька співпав якраз з його випускним.
Сестра наполегливо його шукала
39-річний Роман Самолюк пішов на фронт добровольцем з перших днів повномасштабного вторгнення, розповідає його знайома Катерина Коваль.
"Це був наш друг. Він дружив з моїм чоловіком. Приходив до нас дуже часто, допомагав нам у всьому. Дуже добра і чуйна людина був", — каже Катерина.
Зі слів дівчини, своєї родини Роман не мав.
"Він не був одружений, дітей у нього не було, але він про них дуже мріяв. Рома казав, що як він прийде з війни, щоб я йому знайшла дружину. Діток дуже хотів мати, дуже любив свою племінницю", — говорить Катерина Коваль.
Загинув Роман Самолюк у Пісках на Донеччині ще у серпні 2022 року, розповідає його знайома Оксана Шіпко. Воїн служив в окремій бригаді тероборони Хмельниччини. Жінка каже, аби ідентифікувати тіло воїна, родичі здавали ДНК-тест.
"Сестра його шукала, родичі його шукали. Вони весь час не втрачали надію. Сестра кругом зверталася в різні фонди, і до волонтерів, і кругом вона зверталися. І отак своєю наполегливістю вона і знайшла його. Пів року тому вона здавала ще раз ДНК-тест, і після експертизи вже от підтвердилося, що це дійсно він був", — розповідає жінка.
За словами Оксани Шіпко, у Романа Самолюка з рідних залишилася мати, сестра та племінниця.
Загиблих воїнів Олександра Польшина та Романа Самолюка поховали у Хмельницькому на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
