Через вторгнення російських військ на початку березня 2022 року Альона Черничко разом із сином виїхали з Миколаєва до села Нова Петрівка, що поблизу міста Снігурівка. Виїхали туди до своєї тітки, сподіваючись на безпеку, а опинились під окупацією.
За словами Альони Черничко, вона бачила як у березні військові російської армії спочатку проїжджали повз село, а потім зупинилися та окупували його. Одразу після появи росіян в селі пропало світло.
"Наші хлопці із Збройних сил України (ЗСУ) намагалися їх відганяти, там була стрілянина, вибухи, тоді і пошкодили електроопору і світла не стало у всьому колишньому Снігурівському районі. Тоді ж не стало і води, бо її качав електричний насос. Зник і зв'язок. Люди виходили на край села, щоб спілкуватися з родичами з Миколаєва”, — розповіла Альона.
Через відсутність електропостачання у холодильниках зіпсувалась їжа, а воду місцеві жителі набирали з криниці в середині села.
"З продуктами взагалі була велика проблема, бо всі працюючі раніше магазини в селі, окупанти мародерили. Потім ще підірвали міст і взагалі нічого завезти в село неможливо було", — сказала жінка.
Власники магазинів ризикували та привозили деякі крупи, муку зі Снігурівки. Людям видавали по одному кілограму в руки. Потім і це стало неможливим через бої, які відбувалися вздовж траси.
Щовечора в селі відбувалися рейди, розповіла Альона, російські солдати їздили по селу та перевіряли людей, зупиняли тих, хто був помічений з телефоном і вивчали гаджет. Якщо нічого підозрілого для себе не знаходили, то віддавали телефон і відпускали людину. Якщо в телефоні знаходили щось, що росіянам не подобалось, то людей забирали, деякі так і не повернулися.
"Багатьох хлопців били сильно. А взагалі шукали військових, тероборонців. Навіть якщо знаходили в людей камуфляжний одяг, будь-який, то могли побити людину сильно, вони не розбиралися, що то за одяг. Одного разу забрали двох хлопців, їхні тіла потім знайшли в каналі", — ділиться миколаївка.
Зі слів Альони Черничко, окупанти шукали голову об'єднаної територіальної громади, щоб вона співпрацювала з ними, в неї ж в кабінеті вони знайшли і списки тероборонців, але жінка виїхала із села.
"Тоді вони знайшли її чоловіка, роздягнули і прив'язали його до хреста, який встановлений на початку села. Там його катували, били, знущалися з нього і все це на очах у селян", — розповіла очевидиця.
Вирішитися на втечу Альона наважилась після перевірки російськими солдатами будинку тітки: "Ввечері до нашого двору під'їхала машина з росіянами, але їм неправильно показали місце і вони пішли до сусідів. Там був молодий хлопець і вони почали йому погрожувати пістолетом, щоб той розказав, де живе мій дядько. Ми це все бачили і одразу дядька закрили в дальній кімнаті, а тітка вибігла з двору на зустріч до них".
Покинути окуповане село Альоні вдалось за допомогою чоловіка, який знайшов шлях виїзду й проводив автівки.
"Ми їхали колоною. Було дуже страшно, але ми зважилися. Я б зараз вже і не згадала той шлях. Ми їхали через різні села, польові дороги, посадки. А потім виїхали на трасу і вже дуже скоро побачили наш блок-пост і наших військових, почали їх обіймати, цілувати”, — розказала Альона.
Таких втеч з села було декілька, але потім інформація дійшла до російських солдатів і більше можливості виїхати не було.
Станом на 11 вересня, за словами Альони Черничко, Нова Петрівка залишається під окупацією — там немає світла, води і зв'язку.
Читайте також
- Миколаївець розповів про те, як зустрів повномасштабну війну та що його тримає в місті
- Нічний обстріл Березнегуватого, що на Миколаївщині: що відомо
- Російські війська обстріляли Вознесенськ, що на Миколаївщині: є поранені
- Збройні сили РФ продовжують обстрілювати Миколаївщину: під вогонь потрапили населені пункти у двох районах області
Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.
