Ольга Харлан: На прикладі Італії українці мають зрозуміти, що все серйозно. СУСПІЛЬНЕ | ІНТЕРВ'Ю

Ольга Харлан: На прикладі Італії українці мають зрозуміти, що все серйозно. СУСПІЛЬНЕ | ІНТЕРВ'Ю

Ексклюзивно
Ольга Харлан: На прикладі Італії українці мають зрозуміти, що все серйозно. СУСПІЛЬНЕ | ІНТЕРВ'Ю
. Instagram @olgakharlan

Олімпійська чемпіонка з фехтування Ольга Харлан розповіла Суспільному, як проводить карантин, про стосунки на відстані з коханим-італійцем та які емоції пережила після перенесення Олімпіади-2020.

Олю, розкажи, як проводиш карантин?

Нуднувато.. Незвичне для мене середовище — зачинена вдома. Але це необхідно, тому я з цим мирюся, і просто не дивлюся на дати. Знаю, який день тижня, і стараюся не дивитися, яке сьогодні число.

Чим займаєшся, який твій розпорядок дня?

Встаю я не о 7:30, як зазвичай вставала на тренування. Встаю десь о годині 10-й, можу дозволити. Потім невеликий сніданок, тренування. Як не дивно, у мене весь тиждень розписано за тренуваннями, тому що я також тренуюся з італійським клубом, і там тренер розписує всю підготовку. І всі члени цього клубу є онлайн, людей 5-6, і от усі ми онлайн тренуємося щодня.

І фехтуєш трішки?

Ну як сказати… Фехтувати — ні, пересування в стійці тільки, робота ніг, кардіо. Дякувати богу, в мене з’явився велотренажер. Усе-таки на час карантину в мене з’явилося якесь кардіонавантаження. Важко буде виходити з цього стану, але хоч якось навантажуватися доводиться.

А окрім занять спортом? Бачила, ти малювала

Ну, взагалі, це суто на дозвіллі, суто для себе, заспокоїтися, переключитися. Мені це подобається. Я не можу сказати, що я завзятий художник, але загалом у мене виходить змальовувати, а свої фантазії втілити в якісь малюнки та ідеї поки не можу. Поки практикуюся.

Ти така комунікабельна людина, важко уявити, що ти сама вдома. Ти, мабуть, постійно “на телефоні”, коли не тренуєшся?

Ні, насправді не сама, я зі своєю сестрою живу, і це добре. У нас є кіт, щоправда, ми з ним не в надто добрих стосунках. Тому в нас із котом суто дистанційні взаємини. Він шокований весь цей місяць: що відбувається? Тварини шоковані, що люди вдома, думають: забирайтеся вже.

Думаю, твій собака в Миколаєві був би радий, якби ти так багато часу з ним проводила

Я думаю, що в Миколаєві загалом було б простіше проводити карантин, тому що свіже повітря все-таки, приватний будинок. Але я не можу поїхати все-таки до своїх батьків, тому що це дещо... небезпечно. Просто там бабусі, дідусі. А як приїжджаєш до Миколаєва, то треба всіх побачити, це комунікація велика, і контакт точно буде. Тому зараз, ці два місяці, я вважаю, треба утриматися. Не лише батьків своїх я не бачу, між іншим.

Власне, і коханого, він дуже далеко. Як у вас зараз стосунки складаються?

Це телефонні розмови, тренування разом. Йому взагалі важко, удвічі важче, ніж мені. Тому що він сам удома. Так вийшло, що він зовсім нічого не встиг, не встиг поїхати. Тому що ми якраз повернулися зі змагань, я повернулася додому з Софії, він повернувся з Люксембурга. Виходить, поверталися в понеділок, а у вівторок закрили все. У нього в планах було: якщо вже таке вже відбувається, то зберу свої речі й поїду до України. Тому що в Італії все дуже серйозно. Справді, не встиг. А я не встигла туди поїхати. Таке от.

Будемо сподіватися, що все на краще. А що він розповідає про ситуацію в Італії? Сидить удома?

Так, він сидить удома, виходить лише за потреби — до магазину, викинути сміття. І взагалі в принципі не можна ходити, тому що поліція контролює це все й дуже великі штрафи. Вчора, наприклад, він розповідав про ситуацію, що пішов до аптеки, і там були пенсіонери, які стояли без масок, без нічого. Тобто навіть там уже, за такої ситуації люди не можуть сидіти вдома. Це зрозуміло і резонно, але вони не можуть затямити, наскільки це все серйозно.

Я думаю, що наша країна, наші люди на такому не дуже доброму прикладі повинні реально зрозуміти, що насправді це все серйозно.

Тому — бігати в парках краще не варто, як би не хотілося. Я теж хочу побігати, мені теж не дуже подобається втрачати форму, але нічого, зате потім буде веселіше до неї повертатися.

А як щодо їжі? Стала більше їсти?

Ну, не те, щоб більше. Я їм так само, як і їла. Просто втрачаю менше калорій зараз, тому набирається вага в будь-якому разі. Тобто треба або зменшувати порції, або їсти повітря.

Олег Верняєв на карантині “дістав” тебе за кількістю нагород від Національного олімпійського комітету. Було багато смішних картинок, реакцій. Як ти відреагувала?

Ну як, смішно, молодці, хто це робить. Але був незрозумілий мем, нібито він забрав у мене мої дванадцять нагород. У мене ніхто не забирав, я свої отримала першою.

Тобто ти все одно трішки попереду...

Ну, так. Але це в нас Олег любить такі змагання. А я до цього нормально ставлюся.

Олю, а що зараз найбільше хочеться? Що зробиш перше, коли карантин завершиться?

Хочу побачити свого коханого. Так, це насправді важко. Ми вирішили, що будемо довго розповідати ситуацію, яка в нас відбувається, що не можемо бачитися. Це пригнічує, що не можна нікого бачити. У мене хоч друзі тут, сестра, ми одне одного хоч якось розважаємо. Вона вже тренуватися почала, каже, давай і я. Скоро й кіт почне тренуватися, йому не завадить.

А так, стараємося триматися. Зрозуміло, що важко. Деякі скаржаться, що сидять удома з дітьми, дружиною, взагалі з родиною, це все важко. Ну, слухайте!.. Якщо обирати, чи сидіти вдома разом, я б обрала це.

Як ти відреагувала на перенесення Олімпійських ігор?

Важко. Можу зізнатися, що важко. Я думаю, не лише в мене, а в більшості спортсменів були плани щодо продовження кар’єри або ж завершення, якісь іще плани. І це все переноситься на один рік. Як ця підготовка відбуватиметься...Наша Міжнародна федерація поки не розуміє, як це відбуватиметься. Тобто кінець сезону олімпійського, а там вже й наступний має починатися. У цьому й проблема.

Все залежить від того, яким буде сезон, як будуть розписані змагання. Кваліфікація ще не закінчилася. Якби вона завершилася, ми б уже знали, чи потрапили на Олімпіаду. Знали б — або готуємося, або ж ні, і живемо своїм життям. А так, нічого не зрозуміло.

Але з іншого боку, можливо, є і якийсь плюс у перенесенні. Старт цьому сезону я дала дуже серйозний, на кожному змаганні у мене була медаль. І незрозуміло, чи “дотягнула” б я морально до Олімпійських ігор. Все-таки градус напруги і тиск преси — це все заважає.

Перший тиждень було важко. Я сиділа й думала: і що тепер? Багато хто телефонував, але не хотілося ні з ким про це говорити.

Щось неймовірне відбувається, і ми живемо в історичний час. Дуже шкода, що таке відбувається в світі, гине скільки людей. Скоріше б це все завершилося. Безпека людей — найголовніше.

Тож бережіть себе і сидіть вдома. Будь ласка! Що швидше ми це зрозуміємо, то швидше це все закінчиться.

Інтерв'ю записала Дар'я Кузнєцова

На початок