Посол України в Лівані — про залежність країни від українського зерна та крадене росіянами збіжжя

Посол України в Лівані — про залежність країни від українського зерна та крадене росіянами збіжжя

Посол України в Лівані — про залежність країни від українського зерна та крадене росіянами збіжжя
. Фото: Facebook / Ігор Осташ

Україна — важливий експортер зерна для Лівану, де виникла "хлібна" криза через блокування українських морських портів. Саме до ліванського порту Тріполі після деблокади вирушило перше судно з України, утім, зрештою замовник відмовився від нього, оскільки терміни доставки затягнулися. Водночас 27 липня до того ж порту прибув сирійський корабель з краденим зерном з України, яке в Лівані затримали на чотири дні.

Про те, чи працює російська пропаганда в Лівані, чому крадене зерно не повернули Україні та як українські дипломати відстежують ці судна — в інтерв’ю Суспільному розповів посол України в Лівані Ігор Осташ.

Морський експорт з України був заблокований протягом майже 5 місяців. Як це вплинуло на Ліван?

Для Лівану це була катастрофа, тому що там вже більш як три роки досить складна економічна криза. Там оголосили дефолт. Довгий час долар коштував 1 500 лір, зараз — 31 000 лір, тобто можете собі уявити, яке падіння.

"Ми відстежуємо усі судна, які йдуть з краденим зерном. Цей список зріс уже майже до 100 суден".

І, звичайно, найголовніше те, що Ліван на 80% залежав від української пшениці. Україна була практично головним постачальником і соняшникової олії, і кукурудзи. Тут дійсно почалася хлібна криза. Ліванці почали шукати альтернативні шляхи постачання, світовий банк виділив 150 млн доларів на закупівлю хліба чи пшениці.

"Отримали інформацію, що судно недопущене до Лівану і пішло ще раз шляхом російського воєнного корабля. На цей раз, знову ж таки, очевидно, до Сирії".

Ми намагалися шукати альтернативні шляхи постачання. Після того, як відвоювали острів Зміїний, коли збільшилася прохідність каналу по Дунаю, пішли кораблі з Ізмаїла та Ренні і практично кожного тижня 1-2 судна з пшеницею, кукурудзою, ячменем і соняшниковою олією відправлялися з України до Лівану. Але, звичайно, цього було недостатньо. Багато проблем виникло й із тим, що деякі нечисті на руку ліванські бізнесмени, ну і, звичайно, злочинна російсько-сирійська мафія, назвемо її так, намагалася продати сюди і вкрадене в Україні зерно.

Скільки наразі суден вивозиться через річкові порти на місяць?

Десь 5-6 суден. Ми зараз очікуємо ще одне судно, яке має зайти в двадцятих числах. Але, на жаль, це невеликі судна. Це зовсім інші обсяги, але навіть вони реально рятують ліванців.

Посол України в Лівані — про залежність країни від українського зерна та крадене росіянами збіжжя
Інспекційна група проводить огляд судна Razoni з українським зерном.Фото: Twitter / Міноборони Туреччини

Перше судно, Razoni, яке вийшло з Одеси після деблокади портів, прямувало саме у Ліван, утім, замовник від нього відмовився. Чи може така ситуація повторитися?

Власники цього вантажу намагаються зробити так, щоб покрити видатки і отримати прибутки, попри форс-мажорні обставини. Треба розуміти одне — це зерно, продане, умовно кажучи, в Одесі. Українські фермери отримали за це гроші. А далі — це вже вантаж, яким керують власники компаній, що перепродають зерно. Україна тут разом із Туреччиною лише забезпечує безпечний прохід суден. Це вже питання міжнародного судноплавства. І, звичайно, ООН забезпечує прохід цих суден до портів призначень.

Ми збиралися зустрічати Razoni в порту в Триполі, в Лівані. Понад 50 засобів масової інформації зголосилися на висвітлення. Але, на жаль, судно пішло по іншому маршруту. Але це все залежало, звичайно, від власника. Ліван, скажімо, відмовився через те, що це були форс-мажорні обставини, що це було п'ять місяців.

Читайте також: Влада Туреччини не вважає, що діє проти українських інтересів — посол Бондар

1 серпня Ліван наклав арешт на корабель, на якому росіяни могли перевозити крадене українське ячмінне і пшеничне борошно. Ви брали участь у тому, щоб таке рішення прийняли?

Звичайно, ми відстежуємо усі судна, які йдуть з краденим зерном. Цей список зріс уже майже до 100 суден. Нам вдалося виявити оце російське судно Laodicea, яке прямувало до Тартуса, але зайшло до ліванського порту Триполі. Відразу ж посольство України в Лівані і наші юристи підготували звернення до Трипольського окружного суду. Його задовільнили. На 72 години було накладено арешт і його потім продовжили ще на 72 години.

І, власне, почалася боротьба за те, щоб проникнути на судно і подивитися, що там всередині. Нас три дні не допускали судовиконавці. Було прийняте рішення взяти на експертизу і зерно, і ячмінь, і пшеничне борошно, але була повна обструкція рішення суду до виконавця. Тим не менш, було взято зразки ячменю і найголовніше — було відкрито відсік із пшеничним борошном. Ми побачили цей мішок, фотографія якого облетіла весь світ. Це було борошно, змелене на Красногвардійському елеваторіКрасногвардійське — це територія тимчасово окупованого Криму. Красногвардійський елеватор росіяни використовували для переробки краденого українського зерна з окупованих територій Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей.. Усім стало зрозуміло, що це борошно крадене.

Посол України в Лівані — про залежність країни від українського зерна та крадене росіянами збіжжя
Посол України в Лівані — про залежність країни від українського зерна та крадене росіянами збіжжя. Мішок з судна Laodicea з українським борошном, змеленим на Красногвардійському елеваторі, фото: Ігор Осташ / Facebook

Оце був момент, коли ми спіймали злодія за руку, коли весь світ побачив, що дійсно є докази того, що це вкрадене зерно. Відразу почалася зворотна реакція. Було зроблено все можливе (російською і сирійською владами, — ред.) для того, щоб це судно випхати з Лівану. Але, з усім тим, воно пішло, як ми говоримо, шляхом російської воєнного корабля. Ліван не допустив товар на свою територію і це була наша перемога.

Чи відомомо, де наразі це борошно?

Одразу ж через день воно опинилося в Сирії. Ба більше, була офіційна заява сирійської влади, що, всупереч тому, що посол України в Лівані Ігор Осташ намагався зупинити судно, вдалося його повернути сирійським споживачам.

Зараз ліванці намагаються перевіряти набагато серйозніше те, що йде до країни і, мабуть, усі країни намагаються робити такі чекінги. Відразу ж після того, як ми мали справу з Laodicea, на горизонті з'явилося ще одне судно. Воно називається "Святий Костянтин" — це російське судно, яке заявило портом призначення Ліван, Бейрут. Ми відразу ж сконтактуватися з нашим посольством у Туреччині, з турецькими дипломатами. Отримали інформацію, що це судно не допущене до Лівану і пішло ще раз шляхом російського воєнного корабля. На цей раз, знову ж таки, очевидно, до Сирії.

Для нас це важливо, тому що ми демонструємо всьому світові, що є протидія, що ми готові працювати юридичним, політичним шляхом. Ми були навіть готові свого часу і до певних протестних акцій і так далі. Тобто ми включали всі інструменти для того, щоб не дати можливість викраденому зерну чи борошну прийти сюди, на територію Лівану. І нам це практично вдалося.

Чи були якість юридичні можливості конфіскувати це борошно і передати назад в Україну?

Ми розуміли, що тут багато залежить від політичної ситуації в Лівані. Нас звинуватили у тому, що ми в країні, в якій практично немає хліба, намагаємося не допустити на ринок такий важливий продукт. В "Асоціації власників вкраденого зерна" ми отримали підтвердження того, що можемо продати зерно за цінами вдвічі нижчими, ніж це було на ліванському ринку, і запропонували це зробити. І це, звичайно, було сприйнято позитивно. Ліванці бачили, що українці готові продати тонну борошна за 340$, тоді як її хотіли втюхати за 650$. Але все-таки, звичайно, був політичний тиск з боку Сирії й Росії, щоб просто це судно виштовхати з Лівану.

Читайте також: "Ми завжди протидіяли наративам, які поширювала Росія на території Близького Сходу і Африки" — спецпредставник України

Раніше ви казали, що шукаєте ліванського замовника, який погодився купити крадене зерно. Чи вдалося його знайти?

Це ще одна детективна історія, тому що я зрозумів: раз воно зайшло в Ліван, однозначно хтось був у цьому зацікавлений. Звичайно, були різні версії. Ми зараз їх досліджуємо.

Треба сказати, що це не ліванська держава. Це приватний бізнес. Приватні бізнесмени намагалися купити це борошно, але ми ще над цим працюємо. Лінія детективу ще продовжується. У нас є підозрювані. Думаю, найближчим часом ми докрутимо до кінця цю лінію.

Ви сказали, що наразі близько 100 суден перевозять українське крадене зерно. Звідки ця інформація?

Це величезна і кропітка робота, у якій беруть участь багато гравців. Це, звичайно, наші правоохоронні органи, міністерства економіки, інфраструктури, закордонних справ, аграрної політики. Це також журналістські розслідування, портал "Миротворець", який працює над тим, щоб відстежувати рухи крадіїв.

Але це також і величезна дипломатична робота. Наприклад, коли ми намагалися отримати докази того, що судно Laodicea завантажувалося не в порту Кавказ, як було заявлено росіянами, а в кримській Феодосії, звернулися до колег-дипломатів з інших країн щодо допомоги в отримані супутникових знімків. І, уявіть собі, чотири країни надали нам таку інформацію.

Читате також: Чому іноземці залишаються в країні, де триває війна, та як долучаються до боротьби з Росією. Чотири історії

Росія заявляла, що начебто це Україна створює продовольчу кризу. Як у Лівані це сприймали?

У Лівані, звичайно, стежать за цим уважно, і, зважаючи на те, що там дійсно є свобода слова, журналістські розслідування, багато телеканалів, інформація поширюється швидко і, як правило, вона з європейських і американських інформаційних агенцій.

На початку війни ми запросили багато ліванських кореспондентів до України, щоб вони висвітлювали події з Гостомеля, Бучі, Харкова, Запоріжжя, Маріуполя і т.д. Тому російська пропаганда не діяла, попри те, що деякі політичні сили, звичайно, намагаються тут підтримувати Росію і Сирію. Але основна частина журналістів подає досить об'єктивну інформацію.

Що взагалі ліванці думать про війну Росії проти України?

Ставлення до війни так само залежало від того, наскільки правдивою була інформація. Ліван став рупором на весь арабський світ. Такі американські телеканали, як ABC, MTV, працюють практично на весь арабський світ. У нас тут працює й ліванське бюро Al Jazeera.

Зараз фокус медійної боротьби фактично знаходиться навколо арабського і африканського світу, тому треба розуміти наскільки важливим є Ліван. На початку війни Ліван став першою і єдиною арабською країною, яка засудила російську агресію в Україні. Це було несподівано і резонансно для арабського світу. Ліван потім ще також голосував двічі і за наші резолюції в рамках Генеральної Асамблеї Об'єднаних Націй і, звичайно, ми дуже вдячні країні за таку позицію.

Читайте також

"Важко зрозуміти, чому РФ може не потрапити під визначення держава-спонсор тероризму" — дослідник Крістофер Етвуд

"Треба розглядати Іран як партнера" — посол України в Тегерані про візит Путіна, іранські безпілотники та пальне

Розблокування українських портів: чому це так важливо для світу і де найбільше очікують на українське зерно

Вічний цикл приниження. Пітер Померанцев про телеобраз Путіна та як росіян "відмивають" від відповідальності за війну

На початок