Місяць без зв’язку, світла, води, газу, поруч із російськими танками провів 15-річний Богдан Кебальник у селі Оскіл. Разом із матір'ю Яною з мінімумом речей підліток евакуювався до Львова, звідки згодом повернувся на Харківщину.
"Дві пари шкарпеток, троє штанів у мене було, дві кофти й дві футболки", — показує Богдан речі, які встигли забрати з дому наприкінці березня.
Місяць село Оскіл було сірою зоною, потім стало непідконтрольним Україні. На початку повномасштабного вторгнення російські окупанти перебили мережі електропостачання, води й газу. Не було і зв’язку.
"Ми робили так: вату вставляли в олію і підпалювали. І іноді свічки були теж. Їсти було що, на багатті готували", — згадує підліток.
Коли Богдан із матір'ю були в Осколі, російські війська ще не закріпилися у селі, гнали танки повз нього.
"Таке собі відчуття. Просто страшно, коли він дуло в дім повертає", — розповідає хлопець.
Сім’я наважилась поїхати, коли від влучання російського снаряду загинула подруга матері Богдана. З Оскола родина виїхала до Краматорська через єдиний уцілілий на той час міст, а звідти до Львова. За два місяці мати з сином повернулися на Харківщину. Родина орендує квартиру у Змієві.
"Якось ближче і дешевше тут. І знайомих дуже багато. І кажуть, що тут поки все нормально", — каже Богдан.
Мати Богдана влаштувалася поштаркою. А у вересні хлопець піде у 10-й клас місцевої школи. Богдан каже: боїться, що і звідси треба буде тікати від війни. Що з рідним домом в Осколі, хлопець не знає. Поки село залишається в окупації.
Читайте також
"З хвостом, вухами та душею". Аніматор створив кота, який повертається до Харкова з евакуації
