Останні кілька років перед розпадом СРСР виглядали як ланцюгова реакція: події в одній країні соціалістичного табору підштовхували процеси в сусідів. Що стало чинником для українців? польська "Солідарність"? "Перебудова"? Чорнобиль? "Рух"? Або музичний фестиваль "Червона Рута"? І що ще призвело до того, що 23 серпня 1991 року політичні в’язні Левко Лук’яненко та Леонтій Сандуляк написали проєкт Акту проголошення Незалежності України — Суспільне розповідає у п’ятому епізоді документального серіалу "Колапс. Як українці зруйнували імперію зла. Ефект доміно".
Польська "Солідарність" запускає ланцюгову реакцію
У 1980-му в Польщі вибухнув страйк. Його організувала незалежна профспілка та він увійшов в історію як початок руху "Солідарність". Саме він запустив "делегітимізацію диктатури пролетаріату пролетаріатом", каже шеф-редактор Gazeta Wyborcza в 1991 році Адам Міхнік: "Пролетаріат показав Компартії червону картку — мовляв, тікайте звідси! Ми, робітники, не хочемо вас!"
Лех Валенса, президент Польщі 1991 р.: "Поляки ніколи не погоджувалися із результатами Другої світової війни. Ми не погодились із тим, що наші союзники віддали нас "Совєтам". Методом спроб і помилок ми створили ідею — і саме ми, поляки, запустили доміно, яке пробудило всі країни, поневолені радянськими комуністами".
Не обійшлося й без "українського сліду". Приводом до загальнонаціонального вибуху стало незаконне звільнення українки Анни Валентинович (Анни Любчик) – кранівниці з Гданська. Потім її назвуть матір’ю "Солідарності".
Адам Міхнік, шеф-редактор Gazeta Wyborcza 1991 рік.: "Польська робітниця — Анка Любчик, як виявилося потім — була дуже важливою фігурою під час "Солідарності". Але нікому і в голову не прийшло, що вона робила це як українка".
Навесні 1989 року комуністична влада Польщі намагається домовитися з опонентами. Розпочинаються засідання "круглого столу". Опозиція ініціює й виграє перші вільні парламентські вибори. Влада безкровно переходить до антикомуністів. "Найвеселіший барак соціалістичного табору" — так тоді називали Польщу — запускає "ефект доміно".
Майже одночасно вибухають Оксамитова революція в Чехословаччині. Та протести у східній Німеччині, які закінчуються падінням берлінського муру. Потім настає черга решти країн колишнього соцтабору.
Письменниця Оксана Забужко пам’ятає: дивились падіння берлінського муру по телевізору і заздрили німцям. "На час "Горбачовської перестройки" Україна була тим самим "Брежнєвським заповідником". Мертвецький Щербицький льодовик і все", — каже вона.
Хвиля невдоволення радянським режимом в Україні: Чорнобиль та екопротести
Могло здаватися, що центральноєвропейський "ефект доміно" запустив й в Україні "ланцюгову реакцію". Дедалі більше людей долучалося до хвилі невдоволення режимом. 1989 рік спричинив цунамі подій. Українці почали виходити з-під контролю системи. "Щербицький льодовик" почав танути.
Однією з подій, які складали цей ланцюг, була аварія на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року. Народний депутат, член Народної ради України в 1991 році Іван Заєць каже: Чорнобиль поширив відчуття небезпеки й "розкрив очі" на ставлення влади до людей: "Згадайте, наприклад, маніфестацію першого травня 1986 року на Хрещатику. Якраз йшли радіоактивні хмари тоді в той час з Чорнобиля в цьому напрямку, а тут співали, а партійні вожді поводилися так, наче нічого не трапилося".
Надія Макконнел, голова фундації "Україна — США" 1991 р.: "Усі говорили про Чорнобиль. Кожен таксист. Ця тема звучала у кожному діалозі чи обговоренні. Але водночас він мотивував нас тут (в США — ред), бо нам не дозволяли надсилати допомогу. І це стало ще одним чинником, який звернув нашу увагу на те, як Кремль ставиться до своїх громадян, конкретно до українців".
Юрій Щербак, народний депутат СРСР, міністр екології Кабінету Міністрів УРСР 1991 р. "Що мене вразило — на тих зустрічах вставали старі комуністи й кричали: "я член КПРС. Я вірив, нас обманули, що зробили з нашими дітьми, що робиться, нам ніхто нічого не каже, що можна їсти, що можна пити". От тоді й похитнулося все".
Дійсно, згадує Оксана Забужко, зали вперше за радянські часи не сиділи покірно й мовчки, а починали верещати:
"І це був жіночий вереск. Жінки включені страхом за дітей, жінки починали верещати".
Позиція Москви була: "викручуйтеся самі". Це задало вектор, який улітку 1990 року призвів до проголошення Декларації про суверенітет, а у 1991 році — Акту про Незалежність. Вибух у Чорнобилі виявився фугасом у фундаменті СРСР.
Тоді, згадує Юрій Щербак, влада вирішила "загравати" із людьми й погодилась на екологічний мітинг. Активісти намагались його13 листопада у Києві відбувся мітинг громадськості під гаслом «Екологія і ми». Ініціаторами його стали національно свідомі неформальні об’єднання. Організатори мітингу своєчасно подали заявку на його проведення. Київський міськвиконком дав згоду. Мітинг відбувся на майдані біля Центрального стадіону. провести під гаслом "Екологія природи, екологія мови, екологія душі". "Нам сказали: "екологія мови — відповідає, екологія душі — відпадає". Ви повинні говорити тільки про "екологію природи", — розповідає Іван Заєць.
Напередодні мітингу, 12 листопада, обрали назву і фактично створили український "Рух". І провели перший за 70 років вільний мітинг.
Іван Заєць, народний депутат України, Народна рада України 1991 р. "Дмитро Васильович ПавличкоДмитро Павличко, український поет, перекладач, критик, один з ідеологів демократичного руху до незалежності України. підходить до мене і каже: "А я не буду відкривати мітинг". Я кажу: "Як ви не можете відкрити, ми вчора домовилися, без відкриття мітингу не буде заспіву того, який потрібен бути. І ви повинні озвучити ідею створення Народного Руху України". Він каже: "Таке вчора було! Прийшли до мене додому два чоловіки й сказали, що з тими подлєцами підеш на мітинг, ти дивись: у тебе дівчата, жінка". Я кажу: "Дмитро Васильович, це історичний момент. Це та заслінка в тій греблі, яка відкриє багато простору для нашої подальшої діяльності і я б хотів би, щоб ви відкрили цю заслінку". І він каже: "Я виступлю".
Фестиваль "Червона рута"
Трохи раніше 17–24 вересня 1989 року, в Чернівцях відбувся перший фестиваль української популярної музики "Червона рута". Лиш потім, зрозуміють учасники: він також стало однією з кісточок доміно.
"Ой не квітни, весно, мій народ в кайданах, мій народ в задумі, очі його в сумі, серце його в ранах, а життя в туманах […]Бо народ мій встане, розірве кайдани…", — 18-річна Марія Бурмака перемогла на конкурсі з піснею на слова Олександра Олеся.
Марія Бурмака, співачка і композиторка: "На цих словах зал встав. Всі почали виймати прапори, тому що це був опосередкований заклик. Не те, що будить ідею, або дає людині відчути себе українцем: це був прямий заклик до дії. Потім мене викликали у відділ, спитали: що я співала, а що це за тексти, а що це за "мій народ повстане морем зашумить"?.
Але, згадує співачка, не її пісня на фестивалі була переламом.
"Почали співати "Ще не вмерла Україна". Це зараз розбуди вночі будь-кого, він заспіває "Ще не вмерла Україна"… Тоді гімну ніхто не знав! І тут вони почали співати. І всі розуміють, що це "Ще не вмерла Україна" — ця фраза, якою всіх лякали всі радянські часи. Й те, що заспівали гімн тоді на "Червоній руті", мені здається, що це теж був переломний момент", — згадує Бурмака.
Це було перше публічне виконання українського національного гімну, яке транслювало радянське телебачення.
Народний Рух
У вересні 1989 року відбувається з'їзд Народного Руху України. Там було три установчі ідеї, каже Іван Заєць: шукати порятунку у своїй незалежній державі, держава має бути демократичною, Україна має повернутися в Європу. З’їзд проходив під наглядом міліції та КДБ. Будь-яке масове зібрання керівництву здавалося небезпечним радянської імперії. Єдиною іноземною делегацією на з’їзді була польська. Від поляків виступав Адам Міхнік.
Адам Міхнік, шеф-редактор Gazeta Wyborcza 1991 рік.: "Це виглядало так, ніби я відчув атмосферу першого року "Солідарності" у Польщі, яку живцем перенесли до Києва. Панувало захоплення, що хтось із Польщі приїхав підтримати українську демократію, українську свободу… Це я пам’ятатиму до кінця життя, коли на словах "Хай живе вільна демократична справедлива Україна" — я отримав овації. Як кажуть, стоячи".
Колишня міністерка уряду Польщі, активістка, україністка Богумила Бердиховська, згадує як Леоніду Кравчуку, тоді секретарю з питань ідеології ЦК КПУ, причепили значок "Руху". "Кравчук тоді усвідомив, що не може зняти цей значок, але він розумів теж, що не може його залишити, — розповідає вона. — Пам’ятаю, що тоді він зняв піджак, і ми маємо навіть фотографію — він сидить за нами, уже в одній сорочці".
"Цей синьо-жовтий значок був одним із найбільших випробувань в моєму житті, — згадує журналіст Віталій Портніков. Дорогою до дому весь трамвай "дивився на нього як на опудало". — Я розумів, що я не просто в меншості, що я один після з’їзду в цьому трамваї".
До середини 80-х в Києві діти україномовних київських родин "мовчали на вулиці", українською не говорили, запевняє Оксана Забужко. Адже це наражало на підозру в українському буржуазному націоналізмі. В Харкові — також. "Нон грата" були й розмови українською, і вишиванки.
Марія Бурмака, співачка, композиторка: "Мій тато вступав в аспірантуру і в нього були вуса. Йому сказали: "У вас вуса — це буржуазний націоналізм". Тато казав: "Ми будемо носити вишиті сорочки, вишиванки, щоб бачили: Харків — українське місто".
Член комуністичної більшості в 1991 році, народний депутат України Олександр Бандурка пам’ятає, як в харківському управлінні внутрішніх справ створили товариство української мови імені Тараса Григоровича Шевченка. Бандурку одразу ж викликали в обласний комітет КПУ, та сказали: "Вас можуть не зрозуміти".
"Я говорю, ви знаєте, а персонал управління внутрішніх справ зрозумів, масово пішли записуватися в товариство державної мови", — згадує Бандурка.
Мітинг на Хрещатику, "Ланцюг єдності", Революція на граніті та перша опозиція в Раді
У вересні 1989 року кияни у трамваї з підозрою озиралися на жовто-блакитний значок.
У липні 1990 року сотні тисяч киян вийшли під синьо-жовтими прапорами на Хрещатик.
Між цими подіями сталося те, що змінило настрої значної частини українців.
21 січня 1990 року, в переддень свята ЗлукиДень проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року ., — відбулась "Українська хвиля" або "Ланцюг злуки". Українці створили живий ланцюг завдовжки 770 кілометрів. Сотні тисяч людейЗа офіційними даними влади 450 тисячі, за неофіційними оцінками від 1 до 5 мільйонів. взялися за руки, з'єднавши Івано-Франківськ (через Львів) і Київ. Одна з наймасштабніших у світовій історії акцій була організована Народним Рухом України.
Іван Заєць, народний депутат України, Народна рада 1991 р.: "Акція вплинула і на нашу владу, бо Леонід Макарович Кравчук пізніше згадував про те, що в цей день він переодягнувся в спортивний костюм, щоб не впізнали, та поїхав подивитися: чи вдалося "рухівцям" це зробити, чи вони просто стануть через кілометр і потім скажуть, що була велика кількість людей. Кравчук проїхав по Брест-Литовському проспекту, аж за Київ, і побачив, що люди стоять плече в плече, тримаються за руки. Тоді, пригадує він, подумав: "нічого вже не зробиш і з цим рухом, і з цими новими часами".
Але було ще одне призначення "Ланцюга злуки": демократичні сили хотіли перевірити свої сили перед виборами, які мали відбутися у березні 1990 року. І дійсно, люди були зорганізовані: на виборах у березні 1990-го року в УРСР зруйнували монополію Комуністичної партії. У Верховну Раду пройшла група демократів. Потім вони створили "Народну Раду". Понад сто депутатів, які представляли демократичні партії утворили опозицію у Верховній Раді. Серед них були й політичні в’язні радянської влади.
Ярослав Кендзьор, народний депутат України, Народна рада 1991 р.: "З їхньою появою, з поверненням, у нас почали створюватися різні громадські молодіжні та політичні організації: "Товариство Лева", "Просвіта", "Українська Гельсінська спілка". Тобто, активізувалося громадське життя, в центрі якого була ідея незалежної української держави".
Це змінило політичний клімат в Україні. Майдани вибухнули мітингами.
Жовтень 1990-го року. Революція на граніті. Наступна кісточка доміно. Студенти, а згодом й школярі вийшли в Києві на загальноміський страйк. Це був протест проти участі у війни в Афганістані, хоча насправді це був національний спротив за незалежність Україні, згадує Іван Заєць.
Іван Заєць, народний депутат України, Народна рада 1991 р.: "Лягли студенти на площі Жовтневої революції (зараз — Майдан незалежності — ред). А потім пішли діти зі шкіл. А потім за ними пішли батьки. Вже зрозуміло було, що нормальна людина не повинна була бути у комуністичній партії, що вони повинні були йти за своїми дітьми, за молоддю".
Максим Буткевич, школяр, 1990 рік мітинг Революції на граніті: "Ми всі розуміємо, що це тільки початок боротьби. І ми будемо боротись далі. І тому я хочу закликати всі школи, які ще не приєдналися до нас, підтримати студентський рух і рух за незалежність України. І я хочу сказати, що ми вас підтримували, підтримуємо і будемо підтримувати. Слава Україні".
Серпень 1991 року. Напередодні незалежності
Напередодні надзвичайної сесії парламенту24 серпня на позачерговій сесії Верховна Рада УРСР затвердила Акт проголошення незалежності України та створення самостійної держави. Народна рада (демократична меншість Верховної Ради першого скликання — ред) доручає написати ключовий документ Левку Лук’яненкуУ 1961 році за свої переконання, що Україні потрібна незалежність, Левко Лук’яненко був засуджений до вищої міри покарання – розстрілу. Смертну кару замінили на 15 років таборів. Потім Лук’яненка вдруге засудили за правозахисну діяльність іще на 10 років. Разом – 25 років ув’язнення. та Леонтію СандулякуЛеонтій Сандуляк — український громадсько-політичний діяч, науковець, дипломат, доктор медичних наук. Співавтор з Левком Лук'яненком "Акта проголошення Незалежності України", з 1992 року перший Надзвичайний і Повноважний Посол України в Румунії.. Важливою була кожна деталь. Як назвати документ? Закон? Лук’яненко перекреслює: закон можна скасувати іншим законом. Універсал? Комуністам не сподобаються будь-які натяки на діяльність "буржуазно-націоналістичної" Центральної ради. За мить – осяяння: акт!
Чим закінчиться позачергова сесія? Як голосуватиме комуністична більшість у Раді. Позиція комуністів трансформувалася разом зі змінами настроїв українського суспільства. Частина комуністів прийняла рішення голосувати за незалежність ще 23 серпня 1991 року.
"Настрій був такий: треба відмежуватися від небезпечних царських ігор в Москві, які вже закінчилися подіями в Тбілісі, у Вільнюсі на Кавказі й так далі й ми просто не хотіли, щоб це дійшло до України", — згадує голова фракції комуністичної більшості у 1991 році Олександр Мороз.
Виробництвом серіалу "Колапс. Як українці зруйнували імперію зла" на замовлення Суспільного мовника займалася команда кінематографістів документалістів з Esse Production House. Режисер серіалу — Сергій Лисенко, сценарист — Олександр Зінченко. Оператор — Сергій Михальчук. Продюсер та автор ідеї — Ярослав Лодигін. Продюсери — Віталій Шеремєтьєв, Ольга Безхмельниціна, Ірина Бубнова, Сергій Недзельський.
Читайте також
