Із окопу — на ринг: черкаський тероборонець розповів про війну і Всесвітні ігри

Із окопу — на ринг: черкаський тероборонець розповів про війну і Всесвітні ігри

Із окопу — на ринг: черкаський тероборонець розповів про війну і Всесвітні ігри
Колаж Суспільне, фото Відділення НОК України в Черкаській області

Роками вчився тримати удар на ринзі, а з початком повномасштабної війни довелося робити це і на фронті. Черкаський спортсмен Роман Щербатюк, щоб відстояти честь України на Всесвітніх іграх, тимчасово полишив військову службу. А коли виборов "бронзу", знову повернувся відстоювати незалежність своєї землі.

Кумира не має, а мотивує саморозвиток

Нині Роман Щербатюк — один із найтитулованіших спортсменів національної збірної України. Він багаторазовий чемпіон України, чемпіон Європи, світу, володіє професійним поясом Інтерконтинентального чемпіона. Спортом почав займатися із дев'яти років.

"Спочатку це була секція карате, пізніше зацікавився іншими видами спорту, зокрема, кудо. Відтоді виступав на змаганнях із різних видів спорту — самбо, бокс тощо, поки років у 14 не зупинився на кікбоксингу", — розповів Роман.

Із окопу — на ринг: черкаський тероборонець розповів про війну і Всесвітні ігри
Фото Міністерства молоді та спорту України

Спортсмена, на якого б рівнявся, додав, не має. Більше допомагають самодисципліна та бажання йти до своєї мети:

"Мене мотивували тренувальні відео, змагання. Нині я вже на своєму рівні застосовую певні прийоми, стилі. Свого кумира наразі не маю. Моя мотивація — це саморозвиток і порівняння себе з тим, яким я був раніше і тим, яким я стаю, а ще — бажання досягти успіху та підтримка рідних".

Із окопу — на ринг: черкаський тероборонець розповів про війну і Всесвітні ігри
Фото Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради

Місяць як ціле життя

Початок повномасштабного вторгнення Роман застав удома, в Черкасах.

"Як, мабуть, і більшість містян, я прокинувся від вибухів. Спершу це було важко для сприйняття, хотілося себе вмовити, що мені це почулося, або що це грім чи ще щось. Але потім зрозумів, що ні, це вже саме та війна, про яку досить довгий час говорили. Був якийсь секундний шок, який змінили тверезість і прийняття рішень. Хоча і був страх перед невідомістю: що станеться далі, наскільки швидко все відбудеться", — розповів Роман.

В армії не служив, але навчався на кафедрі військової підготовки і був пристосований до різних "мілітарних" речей, додав спортсмен:

"Я мисливець, люблю зброю, ходжу в екстремальні походи на далекі відстані, тому все, що передбачала служба на побутовому рівні, мене не лякало".

Без досвіду служби найшвидшим шляхом долучитися до захисту країни була служба в теробороні. Саме до її лав і доєднався Роман разом із батьком. Каже, це було їхнє спільне рішення, і рідні його підтримали.

"Так я склав присягу і був мобілізований. Ще на початку війни я знав, що це мій обов'язок, тому не вагався", — додав спортсмен.

Разом із побратимами Роман потрапив у одне з "найгарячіших" на той час місць на Луганщині.

"На фронті умови були важкими: спали в окопах, сирих підвалах. Перший заїзд, перший обстріл — уже тоді я розумів, що життя — це тут і зараз і розумів, чим це все може закінчитися. Ми там пробули трохи менше, ніж місяць, але таке враження, що ціле життя прожили", — розповів він.

Спорту на передовій, часу не приділяв — не було зовсім ніякої можливості це робити.

Із окопу — на ринг: черкаський тероборонець розповів про війну і Всесвітні ігри
Фото: Спортивний комітет України

Команда на фронті — це разом бажати смерті ворогові

Команда у спорті й на фронті — поняття зовсім різні, зазначив Роман.

"Спорт — це одне. Тим більше у мене індивідуальний вид спорту, я сам собі, так би мовити, зірка. Там навіть є своєрідна конкуренція між нами, всередині команди. А от команда, побратимство на фронті — це зовсім окреме. Ми всі різні, у нас може не бути спільних поглядів, інтересів, але в умовах бойового братства важливе інше. Дружиш із людиною чи ні, розділяєш її погляди чи маєш зовсім інакші — але якщо у нього є проблема, навіть якась проста, у побуті, я відчуваю своїм обов'язком допомогти. Може навіть бути так, що розумієш — не хочеш після фронту бачити людину далі по життю, але за потреби обов'язково виручиш", — розповів він.

Загалом, зазначив черкащанин, війна зібрала на фронті дуже різних людей.

"Там, в окопі, усі різного віку — від 18 до 60 років, різних професій, із різними поглядами на життя. Дехто знав, що я титулований спортсмен. Але там важливо не це", — пояснив він.

На війні, додав Роман, усе інакше, ніж у фільмах про неї. Відповідно, і думаєш зовсім про інше, ніж показують на екранах:

"Усі люди різні. Є відчайдухи, які можуть навіть під час обстрілів займатися будь-чим, швидко перемикаються, а дехто навпаки — впадає в ступор і його «відпускає» вже коли все стихає. Але там точно не до суперечок на філософські теми. Так само як і про політику — на фронті не до неї, від слова «зовсім». Ми всі тільки бажали смерті ворогу, це, власне, і було те, що нас об'єднувало".

Читайте також: Перемогу присвятив побратимам – черкащанин виборов бронзу Всесвітніх ігор

У його підрозділі, розповів Роман Щербатюк, були поранені й загиблі. Їхніх рідних, зазначив він, з побратимами намагаються підтримувати.

"Я спілкувався з сім'єю одного нашого загиблого товариша і пропонував проводити тренування для його синів. У майбутньому теж планую організовувати подібні заняття, брати під опіку і тренувати дітей, які залишилися без батьків".

Загалом, додав воїн-спортсмен, планів багато. Війна, з його слів, навчила не відкладати життя "на потім":

"Я не аналізував детально зміни, які зі мною сталися за цей час, але точно можу сказати, що став більш мобільним і навчився швидше пристосовуватися до змін. Також змінилися система цінностей і відчуття часу. Якщо ми раніше залишали щось на майбутнє, то зараз я розумію, що це треба робити все зараз — говорити із близькими, приймати якісь рішення — особливо те, що стосується особистісних питань. Бо життя дуже швидкоплинне і може обірватися будь-коли й будь-де".

На змаганнях зрозумів: світ захоплюється українцями

Із 2016 року Роман Щербатюк як штатний спортсмен збірної України з кікбоксингу брав участь у змаганнях найвищого рівня.

Із окопу — на ринг: черкаський тероборонець розповів про війну і Всесвітні ігри
Фото Міністерства молоді та спорту України

"До Всесвітніх ігор ми з тренером вирішили, що треба перейти у вищу вагову категорію, оскільки там не було моєї вагової категорії до 91 кілограма. Це був досить непростий шлях. Однак коли сказали, що я можу взяти участь у цих іграх, я відчув максимальну відповідальність", — зазначив кікбоксер.

Повномасштабна війна змінила практично все. За словами Романа, довгий час навіть не було зрозуміло, чи братиме участь Україна у цих змаганнях.

"Коли вже сказали, що будуть збори у Польщі, я сумнівався, казав «Ні, я буду тут». Зі мною багато говорили і зрештою переконали у важливості моєї ролі та в тому, що я маю взяти участь у цих змаганнях. Завдяки клопотанням тренера і тому, що він зміг переконати керівництво, мене все ж відпустили на тренування", — розповів спортсмен.

Із окопу — на ринг: черкаський тероборонець розповів про війну і Всесвітні ігри
Всесвітні ігри. Фото: Спортивний комітет України

Утім мав сумніви стосовно власної підготовки:

"Оскільки я знав, що це ігри найвищого рівня і що мої конкуренти готуються до них безперервно, я не був впевнений, що зможу конкурувати і показати свій максимум, все, що я можу. Потім були два місяці тренувань. Працювали важко, два місяці майже безперервно. І чим ближче до фіналу, тим більше зростала моя впевненість у тому, що я таки можу. Звісно, на самих змаганнях ця перерва, неповноцінна підготовка і недостатня кількість тренувальних боїв були помітні. Однак результатом я все ж задоволений".

Із окопу — на ринг: черкаський тероборонець розповів про війну і Всесвітні ігри
Всесвітні ігри-2022. Колаж Суспільне, фото Відділення НОК України в Черкаській області

Як, власне, і рішенням поїхати на Ігри, які за своєю значущістю прирівнюють до Олімпійських, додав Роман.

"Я це усвідомив, коли спілкувався з конгресменом, мерами міст і просто пересічними американцями, і коли підійняв наш прапор на п'єдесталі. Я говорив із людьми, доносив свою історію і бачив зворотний зв'язок. Україну у світі підтримують. Власне, ми це відчули, як тільки одягнули костюми з написом «Ukraine» і зайшли в аеропорт. Я не один зі збірної брав участь у бойових діях. Нами захоплюються, нашою мужністю, стійкістю", — розповів кікбоксер.

Із окопу — на ринг: черкаський тероборонець розповів про війну і Всесвітні ігри
Роман Щербатюк у Бірмінгемі зустрівся з конгресменом США та президентом Міжнародної асоціації Всесвітніх ігор. Фото Відділення НОК України в Черкаській області

Свою нагороду, розповів Роман Щербатюк, присвячує товаришам по службі й загалом усім, хто зараз боронить Україну. Побратими з перемогою вже привітали:

"Була доволі тепла зустріч, усі вітали, пишалися".

Нині Роман повернувся до війська: служить і виборює перемогу. Як складеться далі зі спортом, прогнозувати не береться.

Що відомо

Всесвітні ігри — міжнародні комплексні змагання з видів спорту, що не входять до програми Олімпійських ігор. Проводяться з 1981 року з періодичністю один раз в чотири роки, з 2001 року проходять під патронатом Міжнародного олімпійського комітету.

Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України

Читайте також

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди