Документальний серіал "Спадок Терещенків" детально досліджує один з найзаможніших українських родів – рід Терещенків. Вони були підприємцями та меценатами. Піклуючись про власні інтереси, вони не забували суспільних.
Чому серіал заслуговує уваги і кому його варто дивитися? Про це говоримо з Антоном Дробовичем, експертом серіалу, головою Українського інституту національної пам’яті.
Щоб потрапити на допрем’єрний показ "Спадку Терещенків", ви відпросилися у свого військового командира. Про що це свідчить? Розкажіть, яку цінність особисто для вас цей фільм становить?
Я вже декілька років знаю авторський колектив. Що стосується і Наталії, і Славка, і їхньої команди – вони все дуже професійно роблять. Намагаються заглибитися у деталі, консультуються з істориками – у таких питаннях, як спадщина Терещенків, це надзвичайно важливо, тому що це складна історія.
Я хотів потрапити на прем’єру фільму, щоб подивитися, що вийшло, і так склав обставини, що зміг у цей день отримати звільнення. І не шкодую про це, всім рекомендую подивитися. Це прекрасний фільм, який змушує, підштовхує задуматися про наше минуле, про нашу спадщину.
У чому важливість ролі роду Терещенків для нашої країни?
Перш за все історія Терещенків вчить нас двом речам. Перше: ставити запитання щодо своєї ідентичності. Якщо ти це запитання ставиш, у тебе кращі позиції, бо Терещенки це не завжди робили.
Друге: потрібно інвестувати у свою спільноту, у свою громаду, інвестувати в людей. І Терещенки десь до 80%, а іноді й більше, своїх прибутків вкладали знову у свою громаду. І це урок, який допомагає нам старатися зараз. Уроки, які спокійно можна винести з XVIII і з початку XX століття.
Терещенки хоч і були українцями, однак до кінця не усвідомлювали своєї ідентичності. Зокрема Михайло, представник четвертого покоління династії, входив до російського Тимчасового уряду між царизмом і більшовизмом та не підтримував автономії України. Чому при цьому вони продовжували вкладати свої статки саме в Україну і допомагати українцям?
Треба не забувати, що вони перш за все були бізнесменами. І уряд УНР у перший час вибрав такі доволі соціалістичні напрями, які не співпадали з інтересами великого капіталу. Фактично, спираючись на дрібних і середніх власників, він не міг запропонувати нічого великим родинам багатих людей.
І це теж урок, який треба брати. Якщо ти будуєш щось складне у революційний час, ти маєш уміти знайти союзників, вміти об’єднати громаду.
Що стосується вкладання: вони продовжували вкладати до останнього, скільки могли, поки в них не конфіскували майно: ті самі заводи і маєтки. Тому що вони відчували цю землю і не ставили перед собою задачі переїжджати.
Про Михайла коли йде мова, то він багато мандрував, мав гарну освіту й у світі не пропав. Але він хотів мати справу на своїй землі. Шкода, що це не вийшло, шкода, що не змогли тоді скластися так обставини і домовитися між собою люди, українці, щоб створити сильну незалежну державу. Це нам урок, що треба зараз уміти єднатися і давати відсіч ворогу.
Чому, зробивши стільки для України, люди, які не планували переїжджати, зрештою були забуті?
Вони не вписувалися ні в більшовицький канон, тому, що були прямо антиподами для нього: багатими, успішними, сильними, розумними людьми, а Радянський Союз намагався зробити культ пролетаріату.
Оскільки вони не були яскравими прибічниками і захисниками української незалежності, вони не вписалися і в нашу парадигму, яка дуже багато зосереджується на зовнішніх атрибутах ідентичності, але мало міркує про реальний внесок. Виходить, ми зараз осмислюємо цю нашу спадщину.
Коли ти живеш у суспільстві, ти не можеш бути поза всім суспільством. Це ще Аристотель казав, що людина, яка ставить себе поза спільнотою, – або надлюдина, або недолюдина. Так і тут: треба вибирати спільноту, треба відчувати, до якої спільноти ти належиш, тоді спільнота сильніша і ти сильніший.
У чому, на вашу думку, трагедія Терещенків?
Мені здається, що немає аж такої трагедії Терещенків у високому стилі. Це трагедія України, що ми не змогли порозумітися. А Терещенки мають ту саму трагедію, що і всі інші люди, які опинилися у цей час: вони пережили війни, революції, більшовицький переворот і так далі. Усе, що пройшло по їхніх долях, пройшло по долях інших людей.
На вашу думку, чи є серед українців сучасні Терещенки?
Однозначно є, але мені дуже приємно, що зараз багато людей не просто підтримують свої громади й інвестують у людей, а ще й підкреслюють свою національну приналежність, відданість правам людини і українському політичному проєкту, проєкту Гідності та Свободи.
Звісно, треба ще брати приклади багато і багато у чому, і якщо багато людей, які донині ще не визначилися, і громадські спільноти недостатньо підтримують, і щодо ідентичності не задумуються. І тут, я сподіваюся, що Роман, і Наталка, і Слава наступний свій проєкт зроблять про Євгена Чикаленка.
Редакторка текстової версії Анна Щербина.
Дивіться документальний серіал "Спадок Терещенків" від Суспільне Культура
- Артемій – батько Глухівського економічного дива | "Спадок Терещенків" | Перша серія
- Микола – від торгівця зерном до найбагатшого українця | "Спадок Терещенків" | Друга серія
- Солодкі статки: як Терещенки зробили бізнес на цукрі | "Спадок Терещенків" | Третя серія
- Ікарові крила: як Федір Терещенко створював літаки | "Спадок Терещенків" | Четверта серія
- Мистецтво: конкуренція з Третьяковим і музей Ханенків | "Спадок Терещенків" | П’ята серія
- "Охматдит" та каналізація: куди вкладали гроші меценати Терещенки | "Спадок Терещенків" | Шоста серія
- Михайло: падіння монархії та втрата сімейного бізнесу | "Спадок Терещенків" | Сьома серія
- Вигнання: як радянська влада націоналізувала бізнес-імперію | "Спадок Терещенків" | Восьма серія
Читайте нас у Facebook: головні новини культури України та світу
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
