Віра в кіно: рецензія на "Новий рік у сімейному колі" Максима Наконечного

Віра в кіно: рецензія на "Новий рік у сімейному колі" Максима Наконечного

Віра в кіно: рецензія на "Новий рік у сімейному колі" Максима Наконечного

У програмі "Особливий погляд" Каннського кінофестивалю був представлений художній фільм українського режисера Максима Наконечного "Бачення метелика". Це драма про перші роки російсько-української війни і про нашу аеророзвідницю, яка повертається з полону.

На очі потрапив попередній фільм цього ж автора – і теж про війну, дім і відчуття безпеки. В ефірі програми "Віра в кіно з Вірою Сивачук" на Радіо "Промінь" несерйозна, але дуже прискіплива кінокритикиня Віра Сивачук дивиться і розповідає про короткометражку "Новий рік у сімейному колі", режисер Максим Наконечний, Україна, 2017 рік.

Хай вас не бентежить назва – це кіно не так про Новий рік, як про новий дім. І про вимушене новосілля сім'ї, яка втекла від війни чи то пак з-під окупації. Втекти не можна залишитись – головна моральна дилема поки що буде за дужками цієї історії.

За сюжетом, троє переселенців – чоловік, дружина і син-школяр – зустрічають Новий рік у порожній квартирі у мирному Києві. Що можете трапитися? Та нічого такого. Хіба що кран прорве за 5 хвилин дванадцята. Хтось комусь згадає старі образи. Хлопчик сховається під стіл від феєрверків. І всіх накриє сум за справжнім домом.

Віра в кіно: рецензія на "Новий рік у сімейному колі" Максима Наконечного

Про що ця історія

Про відчуття дому і про те, як його створити. Розказана мило, але трохи наївно. І вона передає, мабуть, десяту частину емоцій людей, які обживаються на новому місці. Неслухняні замки, травматичні феєрверки – це вже класика жанру. А я шукала ностальгічних дрібниць, на які стрічка натякає, але не може чи не хоче спіймати.

Згадайте себе. Тут ніби й добре, але під вікнами не дзеленчить трамвай. Не пливе ріка людей до метро в годину пік. Не будить ліфт, коли сусід о 5.30 вигулює собаку. І ніби все робиш "як удома", а оте "удома" не виходить. Це не означає, що стрічка погано розкриває тему. Просто ми віднедавна знаємо її занадто добре.

З іншого боку – в Максима Наконечного вийшла і чесна, і життєствердна, і соціальна, і майже новорічна короткометражка.

Спойлер – улюблена книжка малого, полишена "там", знайшлася тут, під ялинкою. І читання перетворилося на магічний сімейний ритуал. Режисер навмисно підкреслює, що російськомовні мама і тато пробують читати українською. У них виходить не дуже, але це ок. Меседжі аж надто очевидні.

А як же дім – спитаєте? Чи став він рідним? Думаю, стане. Поступово. Бо дім – це не просто стіни. Це простір, щільно заповнений нашим життям.

Більше текстів про сучасне (і не тільки) українське кіно

Читайте нас у Facebook: головні новини культури України та світу

Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected] Ваші історії важливі для нас!

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІншеПрограмиРозклад