Mari Cheba: "У всіх нас помінялися очі, ми подорослішали років на сто"

Mari Cheba: "У всіх нас помінялися очі, ми подорослішали років на сто"

Mari Cheba: "У всіх нас помінялися очі, ми подорослішали років на сто"
Фото: Андрій Корень

3 червня співачка Mari Cheba видала на стрімінгових сервісах сингл "Нація Серця". Презентуючи нову пісню в ефірі "Вікенду Нової Музики" на Радіо "Промінь", артистка розповіла про досвід життя в евакуації, про захоплення волонтерами, які надають допомогу біженцям, співпрацю з колишнім учасником гурту "Океан Ельзи" Юрієм Хусточкою та чому не можна припиняти мріяти навіть у найчорніші часи.

"Я ще ніколи не проживала таку щиру любов до людей України"

Ти випустила пісню "Нація Серця". Розкажи, про що вона?

Пісня була написана у Львові. Ми були в гостях у наших друзів, проживали біля вокзалу і всі "прильоти" були в нас як на долоні. До того ми два тижні були у Василькові, потім приїхали до Львова — але скрізь було небезпечно. Друзі, до яких ми приїхали у Львів, родом з Краматорська. І вони казали нам, що живуть так ще з 2014 року.

Показували нам фотографії, як вони у 2014-му ходили пішки на роботу повз автостанцію, яка повністю згоріла. До нас тоді дійшло, що наші співвітчизники це вже прожили раніше за нас. Вони знають все про ракети, скільки вони мають падати, як вони рухаються. Вони нас зорієнтували і надали нам психологічну підтримку.

Є люди, які дуже емоційно зараз все переживають. Я теж думала, що під час цих жахливих "прильотів" у мене буде істерика, я буду плакати, але ні. У мене не було жодної емоції. Коли було страшно, в мене реагувало тільки тіло. А от всередині було холодно й спокійно.

І коли все це накопичилося — вийшла ця пісня. Вона начебто підсумувала увесь біль, стрес, все, що відбувалося навколо, у моїх рідних, друзів та загалом українців. Захотілося не плакати про це, а побачити в цьому якийсь вихід.

"Нація Серця" – це щире почуття любові до свого народу. Я ще ніколи до цього не проживала таку щиру і справжню любов до людей України. Кажуть, коли нація проживає спільний біль, у неї буде сильна любов. Можливо, через спільний біль ми починаємо більше цінувати одне одного. Тому ця пісня про таких різних, таких яскравих, темпераментних українців.

Ми всі дуже різні, але ми всі — сердечні люди. Нас можна пробити на сльози, ми підтримуємо одне одного. Нам дуже пощастило, що друзі-краматорці — Антон і Таня Мазури — взяли нас до себе. Вони дали нам можливість відчути цю любов до себе. Вони — подарунок долі, це друзі на все життя. До речі, з цією сім’єю нас познайомив Роман Соболь, музикант гурту Brunettes Shoot Blondes. Він волонтерив у Львові, він стільки всього робив, повністю віддавався допомозі.

Зараз кожен виконує свою роль — хтось має силу проявляти себе у волонтерстві, хтось йде в ТрО, хтось вивчає основи медичної допомоги. Коли ти бачиш таких українців, ти розумієш, що ти — частина цього. Вимальовується сила нашого духу. Навіть якщо ми чогось боялися або переживали, кожен щось робить, продовжує свій бізнес, продовжує робити музику.

Mari Cheba: "У всіх нас помінялися очі, ми подорослішали років на сто"
Mari Cheba. Фото: Ігор Ткач (Радіо Промінь)

Я, правда, увесь цей час займалася тільки музикою — навіть зібрала матеріал на альбом, в ньому буде три нові треки та три live. Єдине, що я не знаю, коли, навіть приблизно, буду його анонсувати. Кожен робить те, що може. Для себе я зрозуміла, що під час війни я можу нормально писати музику.

До речі, відео до пісні "Нація Серця" створив мій чоловік Андрій Корень.

"Як виявилося, ти можеш під час війни не тільки писати пісні, а ще і створювати відео до цієї музики"

Мені запала в душу ця твоя фраза – "лишилися ті, ким я пишаюсь, за кого молюсь, кому довіряю свої ключі". Одразу стало зрозуміло, що ти поїхала з дому.

Як і багато хто, і лишила ключі тим людям, хто залишився. Ти надихаєшся ними. Знаєш, кому я давала свої ключі? Це редакторка Радіо Промінь Міла Кравчук. Я і до цього знала, що Міла — золота людина. Вона та людина, яку я можу пустити у свій будинок і довірити свої квіти. Ми равлика ще залишали.

Це ідеальна тварина, яку можна залишити вдома на місяць, я це зрозуміла ще до того, як почала їздити на концерти та зйомки на тривалий час.

Зараз багато у кого радикальні бажання. Хочемо з Андрієм завести собаку, але то велика відповідальність. Поки просто думаємо про це, це класна мрія, яка мене дуже тішить.

Хотіла ще розпитати тебе про твоє життя в евакуації. Можливо, в тебе з'явилася історія, яку ти будеш згадувати все життя?

Найголовніша цінність — це люди. Тому це зустріч з нашими краматорцями, з родиною Мазурів. Ми дуже щасливі, що всі наші друзі живі — здорові. Ми переживали за тих, хто в березні залишався в Києві, за тих наших друзів, які були біля Василькова. Але, слава Богу, обійшлося.

У Львові ми бачили, як через наших друзів пройшло багато родин краматорців, яким вони допомагали. Ми бачили, як весь Краматорськ виїжджав: хтось до Львова, хтось їхав далі на захід України, хтось — у Європу. Антон Мазур керував волонтерським центром, і його самовіддача цій справі була для мене мегаприкладом. Мені здається, що за цей час багато хто зустрів справжніх друзів.

Mari Cheba: "У всіх нас помінялися очі, ми подорослішали років на сто"
Mari Cheba. Фото: Ігор Ткач (Радіо Промінь)

"Я свідомо не хочу виїжджати з України"

Але ж були у Львові й ті, хто ставив занадто високі ціни на помешкання, які вони здавали в оренду?

Ми зіткнулися з таким персонажем. Нібито до нас позитивно ставилася людина, але потім ми зрозуміли, що краще з нею справ не мати. Він пропонував квартиру безкоштовно, але я подумала, що щось може бути не те. Нам потім розповідали, що були ситуації, в яких людям пропонували житло безкоштовно, просили тільки оплатити комунальні послуги.

А пізніше говорили: "От у сусідів вже платять 10 тисяч гривень, а я от тільки комунальні послуги прошу оплатити, мені так ніяково". Бували такі історії. Але в мене немає сил зараз ображатися на таких людей. Я вважаю, що кожен отримає згодом те, на що заслуговує.

У нас с чоловіком є девіз "все сталося спонтанно, як і було заплановано". Максимально не аналізуємо. Якщо ми не можемо щось змінити, ми максимально віддаємося цій течії. Ми так і у Львові опинилися. У нас у Львові ще була важлива задача — відправити у Німеччину до сестри мою маму, яка психологічно не дуже справлялася з війною. До речі, дуже нам допоміг Юра ХусточкаУкраїнський музикант та композитор, бас-гітарист гурту Esthetic Education та колишній учасник гурту "Океан Ельзи".. Він зараз теж волонтерить, допомагає вивозити українців за кордон навіть за свій кошт.

Чоловік твій, Андрій Корень, зараз в ЗСУ. Ти зараз керуєш його бізнесом?

Не те щоб керую, я, певно, працюю більше, як амбасадор. В Андрія персональний бренд KOREN ANDREY, його всі знають по його роботах. У нас є ціла команда, яка і зараз працює. Моя задача — максимально транслювати нашу історію, придумувати якісь креативні ідеї.

Зараз у нас триває благодійний аукціон, на якому ми продаємо роботи Андрія за донейти. Але поки цей аукціон працює тільки в Німеччині. Українцям мені пропонувати таке важко — в людей вже немає грошей на життя. Я і сама збираю гроші для ЗСУ на своїх концертах, сама економлю на чомусь.

До речі, у моєї подруги Наталії Корф-Іванюк зараз виставка картин у галереї "Лавра". Вона, як і я, свідомо не хоче виїжджати з України. Тому що навіть у складний час ми у творчому потоці. Виїжджати з країни я поки не планую, хоча маю такі пропозиції. Я вважаю, що мені тут ще багато чого треба зробити й чоловіка у звільнення чекати.

"Вже можна собі дозволяти про щось мріяти, бо страх ні до чого не призведе"

Як ти справляєшся з переживаннями за чоловіка?

Я сформувала для себе певні цінності. Я 15 років захоплювалася різними духовними течіями, вивчала їх, це в принципі видно по моїх текстах. Якщо людина знайшла в собі опору, вона не намагається все проконтролювати. Зараз той хаос, в якому ніхто нічого не може ні спрогнозувати, ні проконтролювати. Зараз усе руйнується. Але в цьому новому порядку вже пробивається відчуття світла якогось, тому вже можна собі потрошечки дозволяти про щось мріяти.

У мене під час війни навіть здійснилася мрія — я дуже хотіла достатньо дорогий музичний інструмент. Я розповіла про це друзям, але подумала — як я буду мріяти про інструмент під час війни? Але мене підтримали. І через місяць мені друзі подарували його, адже знали, що я на нього чекала ще від Нового року. Інструмент не новий, але ми вже чекаємо коли він приїде. Вважаю, треба мріяти, бо отой страх, який нас усіх паралізував, він ні до чого не призведе.

Mari Cheba: "У всіх нас помінялися очі, ми подорослішали років на сто"
Mari Cheba. Фото: Андрій Корень

Наступного разу прийду на Радіо "Промінь" із презентацією ще одного нового синглу, написаного з Юрієм Хусточкою. Я так собі уявляю, що то вже буде Перемога, і цією піснею ми зробимо певний підсумок усього пережитого.

Пісня називатиметься "Шлюзи", вона була написана ще в грудні. Не знаю, чому ми її так назвали, але мені здається, вона буде пов'язана з нашим морем, з нашими портами, з водою, вона наче символ цього всього.

Я відчуваю у своєму серці, що перемога вже скоро. У Києві мені чомусь набагато легше, ніж у Львові. Тут все своє — вулиці, люди. Я зараз стала набагато спокійніша. Попри всі наші тимчасові дискомфорти та проблеми, ми обов'язково все вирішимо і будемо жити далі.

Редакторки текстової версії інтерв’ю: Світлана Берестовська, Міла Кравчук.

Більше інтерв'ю з українськими музикантами від Радіо "Промінь"

Читайте нас у Facebook: головні новини культури України та світу

Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected] Ваші історії важливі для нас!

Категорії
ТеатрАрхітектураДизайнІншеРозкладКонцертиПрограмиПодкастиСПАДОК ТЕРЕЩЕНКІВARTИЛЕРІЯРадіо ПроміньРадіо Культура