Від початку війни українці дізналися чимало нових слів і виразів, невластивих мирному життю. Один із таких специфічних термінів – “синдром вцілілого”. Чи “провина того, хто вижив”, як також говорять. Чи ці поняття тотожні, що вони означають і яку несуть шкоду для психіки – ведучі Радіо Промінь Євген Павлюковський та Саша Франко з’ясовували з психологом і головою громадської організації “Психічне здоров'я” Людмилою Айвазян.
Чи тотожні "синдром вцілілого" і "провина того, хто вижив"
Синдром вцілілого – це термін, який використовується для описання психічного стану. Це відчуття провини через те, що людині вдалося вижити в тих обставинах, де не змогли вижити інші. Провину можемо відчувати всі ми, але не у всіх це розвивається в клінічний стан.
Як виникає провина. Дослідженнями підтверджено, що тим, хто поїхав від війни чи перебуває у відносно безпечному місці, в окремих моментах психологічно важче. Це повʼязано з тим, що коли ми не вдома, навколо нас немає всіх тих речей, які нас оточують і задовольняють наші соціальні та психологічні потреби. Таке відчуття виникає через те, що нам боляче.
Відчуття провини часто повʼязане з горюванням. Але через те, що нам боляче постійно, біль може перетворюватися в почуття провини. Це спрацьовує як самопокарання. Начебто, якщо я не можу нічим допомогти, то я маю себе якось покарати. Цей процес часто відбувається неусвідомлено. Таким чином наша психіка намагається допомогти нам направити наш ресурс на якусь дію. Але в даному випадку, ми цю дію спрямовуємо проти себе, а не назовні.
Чи є відчуття провини проявом психічного розладу (ПТСР)
Синдром вцілілого може бути частиною посттравматичного стресового розладу. Але він трапляється не настільки часто, як нам може здаватися. Тому що відчуття провини, стрес і все решта, через що проходить людина в час війни, може спричиняти глибокі переживання, що можуть бути наближеними до розладу. Але ідентифікувати це може лише фахівець. Потрібно провести дослідження і зрозуміти, чи це є синдром вцілілого, чи це просто сильне переживання, в якому людина може собі “допомагати”.
Як боротися з відчуттям провини
Для того, щоб допомогти собі подолати відчуття провини, треба діяти. Але дія має бути пов'язана з нашими потребами. Щоби покращити свій психічний стан, потрібно свої дії, крім допомоги державі, спрямовувати на задоволення якихось мікробажань, навіть якщо вам здається, що ці бажання зараз не на часі.
Наприклад, якщо вам хочеться просто випити кави, придбати якийсь горщик, посидіти в парку чи ще щось – це треба робити. Адже для нашої психіки ці кава і горщики — це не про каву і не про горщик. Таким чином наша психіка задовольняє потреби у заспокоєнні та відновленні сил, навіть якщо ми цього не усвідомлюємо.
Тож, якщо у вас виникають якісь дрібні інтереси, треба за ними слідувати. Це є джерело відновлення наших сил. Ці сили нам всім зараз потрібні, щоб ми могли допомагати собі, близьким та державі.
Як діяти, коли помічаєш у близьких такі прояви
Перше, що можна помітити, це порушення комунікацій. Тобто людина може уникати спілкування, або у спілкуванні виникає сильна напруга, роздратування. Якщо ми помічаємо, що в спілкуванні з людиною виникли проблеми, яких раніше не було, це вже перший дзвіночок.
Наступне, що ми можемо спостерігати, це порушення сну, апетиту та погіршення працездатності (не беремо до уваги ситуації, коли людина працює 24/7). Йдеться про порушення нормальних дій, які раніше людина могли виконувати, але зараз на них почало не вистачати сил.
В такій ситуації складність ще полягає в тому, що людина напряму може не сказати, що відчуває провину через відчуття сорому. Але у спілкуванні це можна помітити.
Якщо ви помічаєте у своїх близьких подібні прояви, то не варто одразу лізти в душу. Людина в цей час може бути не готова щось розповідати. Але варто постійно нагадувати, що ви поруч і можете допомогти. Треба запитувати, що у людини з настроєм, через що вона переживає, і паралельно підтримувати всі прояви людини у самотурботі.
Якщо ваша близька людина каже вам, що хоче подрімати, прогулятися чи щось інше, треба всі ці дії підтримувати. Це дає змогу зберегти сили у довгостроковій перспективі. Інакше можна втратити психологічні бар'єри.
Все залежить від кожної конкретної людини, її стресостійкості і наскільки вона готова сама собі допомагати у конкретний момент. Головне, не займатися самоцькуванням, щоб не довести почуття провини до невротичного стану.
Війна. Усі останні новини
Читайте також
Вторгнення Росії в Україну, день 101. Текстовий онлайн
"Україна вистояла": політолог про 100 днів повномасштабної війни з Росією
Сто днів. Ключові події повномасштабної війни Росії проти України
Підписуйтесь на розсилку Суспільного – головні новини та тексти тижня в одному листі.
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі аккаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
