Facebook уже давно зі звичайної соцмережі перетворився на важливий осередок нашого віртуального життя. Багато хто починає з нього свій день. Інші саме у Facebook звикли дізнаватись інформацію, читати та обговорювати новини. Хтось примудряється знаходити там собі роботу та розширювати коло контактів. Простіше кажучи, ми вже не просто заходимо в цю соцмережу, а живемо в ній. І там, де є життя, завжди знайдеться місце гріху. Отже, перелічимо, де і як ми встигли нагрішити на теренах Facebook.
Читайте також: "Як не почуватися самотньо під час домашнього карантину"
Гординя. Найпоширеніший гріх на Facebook. Навіть якщо ви за всю історію аккаунту написали лише один пост від себе, зі своєю "авторською" думкою — вже нагрішили. Неважливо, чи було це спростування новинного фейку, думка про зарозумілого політика чи ситуативний жарт. Сам факт такого публічного самовираження означає тільки одне: подивіться на мене! Зверніть на мене увагу! Гордість так і пре.
В якості каяття дуже допомагає хоча б тримісячне стримування від будь-якої активності на Facebook. Дозволяється лише пасивно проглядати стрічку новин не більше ніж 15 хвилин на день. І жодних постів та роздумів уголос, де ви ставите себе вище за когось, вдаєтесь до осуду чи іронізуєте.
Жадібність. У цьому випадку вона проявляється настільки пасивно, що її легко не помітити. Ми робимо це щодня на автоматі — жалкуємо вподобайки. Тобто вже всім — навіть тим, хто вперше зареєструвався у Facebook із допомогою онуків минулого року — відомо, що основна валюта цієї соцмережі: лайк, вподобайка, стікери-емоції біля будь-якого допису. І що ми маємо сьогодні?
Раніше ми не скупились на лайки навіть таким постам, які було того не варті. А що, нам не шкода, вони ж безкоштовні, чи не так? Зате людині приємно буде. Погляньте ж на нас тепер: гортаємо стрічку новин із застиглим обличчям. І в першу чергу ліземо подивитись на коменти. Про вподобайки як елементарний прояв ввічливості — людина ж щось там старалась написати — вже давно забуто. Соромно, друзі, соромно. Якщо вже сидите у Facebook, ставте лайки всім. Особливо нужденним — тим, у кого їх мало. Бо настане час — і вони відплатять вам тією ж монетою.
Гнів. Тут усе надто просто і надто складно одночасно. Ми настільки звикли до сварок під Facebook-дописами українських політиків та публічних діячів, срачів із ботами та іншими проявами суспільного онлайн-правосуддя, що нам це видається нормою. І мало хто з диванних комментаторських військ знайомий з культурою англомовних коментарів. Уявіть собі, там рідко можна зустріти людину, яка капслоком роз’яснює іншим, куди їм запхати свою думку.
В англомовному середовищі Facebook звикли висловлюватися виважено та ввічливо — і в останню чергу вдаватись до ненормативної лексики. Якщо допис не викликає явного роздратування, то коментатори будуть намагатись пожартувати на цю тему — і не так, как вміємо ми: образивши всіх родичів опонента чи цілу націю. А витончено покепкувати, щоб тонкий шар гумору дарував насолоду іншим читачам. Лікування від Facebook-гніву відоме.
Щойно побачили подразник, який спонукає написати образливий коментар, по-перше, видаліть його зі своєї стрічки новин: кнопка з трьома крапками — "відписатись від оновлень". По-друге, відкладіть телефон у сторону та виконайте низку дихальних вправ, декілька асан з йоги та 15-хвилинну медитацію. Тільки після цього можна повертатись у Facebook.
Читайте також: "Смартфони або смерть. Чому нам нудно і як повернути смак життя"
Черевоугодництво. До цього гріха в соцмережі прирівнюється хоча б один знімок, де з відстані пів метра чи ближче можна ідентифікувати їжу. В першу чергу під перелік потрапляють страви в ресторані. Бо ви не просто займаєтесь на цих знімках черевоугодництвом, а ще і пропагуєте його іншим. Можуть буть амністовані деякі фотографії домашньої їжі чи смачних страв власного виробництва, але ви маєте надати в небесну канцелярію Facebook нотаріально завірені докази, що той, хто куштував сфотографоване, дійсно отримав задоволення — і не переїв. Від гріха рятує от що: замість фотографій їжі — розміщення рецептів пісних страв.
Блуд. Пам’ятаєте, як там було у Біблії? "Не чини перелюбу". То що ж ви тоді робите, переглядаючи чужі фотографії без дозволу? Нащо вас туди понесло? З цим фейсбучним гріхом все дуже жорстко. Якщо ви бачите, що людина в профілі зазначила свій статус ("заміжня/одружений"), то вам краще без зволікань покинути цю сторінку. Принаймні не лізти до неї у фотоальбоми і не роздивлятися світлини. Так, вона сама виклала ці фото в мережу, але це її особиста справа, що не позбавляє вас відповідальності за власні вчинки.
Зневіра. Це коли ви публікуєте зажурливі дописи про те, як усе погано, всі ми помремо, долар підскочить, а країна розвалиться. Втім, є різні ступені цього гріха. Коли ви розносите зневіру від свого імені — це не так страшно, бо ви завжди можете забрати свої слова назад і взагалі — берете відповідальність на себе. Гірше, коли ви продукуєте зневіру в Facebook у вигляді репостів.
І що ненадійніше джерело інформації, то тяжче гріх. Бо ви не лише розносите цю заразу своєму колу спілкування, а ще й стимулюєте тих, хто цим маніпулює. Вони бачать задовільні результати своєї роботи, отримують гроші в конвертах — між іншим, зароблені саме завдяки вашим репостам, бо ви не спромоглися навіть мінімально перевірити інформацію.
А третя ступінь гріха через репост — в тому, що натискаючи кнопку "поділитися", ви ніби намагаєтеся зняти відповідальність з себе. Йой, не треба так робити. Що треба, то це зберігати інформаційну гігієну та дуже ретельно перевіряти інформацію, яку намагаються вкласти вам у голівоньку. Перевірки у двох-трьох незалежних джерелах буде достатньо.
Заздрість. Заходите на сторінки бізнесменів, акторів, блогерів? Передивляєтьсь їхні блискучі, статусні фотографії? Читаєте, як вони розповідають про свої успіхи? Ваше обличчя, можливо, і не спотворює праведний гнів, але всередині повзає заздрісна зміюка. Ви одразу порівнюєте їхній вік — і свій. Яке майно є в них — і що у вас. Звісно, ці порівняння (начебто) не на вашу користь. І вам може стати не тільки заздрісно, а й дуже сумно.
Як лікуватись? Слід весь час пам’ятати, що цей яскравий бік "успішного життя" — тільки невеликий процент реального, набагато складнішого та не такого привабливого, як може здатись. Великі гроші, успіх, слава — це, звісно, добре, але перш за все це дуже тяжкий тягар, до якого більшість людей просто не готова. І який врешті-решт ламає тих, хто не витримують цю ношу. Тож нема чого заздрити. Цінуйте те, що у вас вже є.
Читайте також: "Що таке емпатія та як навчитись чуйності у важкі часи"
