Перейти до основного змісту
«Люди зробили й можливе, і неможливе». Чому вокзал у Дніпрі отримав звання «Залізного»

«Люди зробили й можливе, і неможливе». Чому вокзал у Дніпрі отримав звання «Залізного»

Ексклюзивно
«Люди зробили й можливе, і неможливе». Чому вокзал у Дніпрі отримав звання «Залізного»
. Суспільне Дніпро

Дніпровська залізнична станція отримала відзнаку «Залізний вокзал». Центральний вокзал у Дніпрі – серед 10 вокзалів України, які одержали такі звання. Ці вокзали від початку повномасштабного вторгнення прийняли найбільше рейсів та прихистили найбільшу кількість людей.

«Люди зробили і можливе, і неможливе». Чому Вокзал у Дніпрі отримав звання «Залізного»
Вокзал у Дніпрі.

Начальник дніпровського вокзалу Вадим Бурсулов розповів Суспільному, що аби евакуювати якомога більше людей, залізничники працювали фактично цілодобово.

«Звичайно, ніколи в житті ніхто з працівників залізниці ще не мав такого досвіду. Але всі працівники вокзалу, залізниці, розуміючи важливість цього завдання, дуже організовано і відповідально поставили до виконання цих завдань. Ці люди зробили і можливе, і неможливе. Тому що працювали і фактично жили в потягах. Не було ні часу, ні ресурсів на те, щоб їх змінити. Вони робили дуже напружену і дуже відповідальну роботу», – розповів він.

«Я зняла свій бушлат і ми зробили дитині імпровізовану люльку»

Провідниця Алла Гадірова з Дніпра, яка працює на евакуаційних рейсах, розповіла Суспільному, що на залізниці вона вже 18 років. Від початку повномасштабного вторгнення Росії – на потягах, які йдуть до Львова, Чопа та польського Хелма.

«Люди зробили й можливе, і неможливе». Чому вокзал у Дніпрі отримав звання «Залізного»
Алла Гадірова. Суспільне Дніпро

«Коли почалася масова евакуація людей, то, звісно, було боляче. Боляче, страшно. Але доводилося допомагати людям. На всіх, на жаль, не вистачало місць у вагонах. І доводилося людям їхати і в тамбурах, і в проході. Наплив був дуже величезний. Наприклад, у мене зазвичай 18-20 пасажирів. На момент евакуації приблизно було до двохсот осіб в одному вагоні. Ми робили імпровізовані пуфики. Ми брали відра, які у нас були, стелили зверху ковдру і таким чином їхали», – каже вона.

Алла Гадірова додає: було важко, але вона працювала, часто забувала поїсти й поспати. Жінка розповідає, дорогою всі намагалися допомагати один одному: ділилися їжею, водою, наглядали за дітьми. У вагоні всі були майже сім’єю.

«Був у нас випадок, коли немовля у нас було, 7 днів. І місць не було. Зовсім не було і поступитися теж не було кому. Кожен їхав з дітьми, з батьками похилого віку. На всіх, на жаль, не хватало ковдр. І я зняла свій бушлат і ми зробили дитині імпровізовану люльку», – розказала провідниця.

«Люди зробили й можливе, і неможливе». Чому вокзал у Дніпрі отримав звання «Залізного»
На вокзалі Дніпра під час евакуації, березень 2022 року. Суспільне Дніпро

За даними з дніпровського вокзалу, під час евакуації пасажиропотік на вокзалі зріс вдвічі. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну з вокзалу Дніпра виїхало майже 300 тисяч людей.

Читайте також

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

Топ дня
Вибір редакції
На початок