До Всесвітнього дня свободи преси журналіст Суспільного з Донбасу розповів, як евакуювався та як працює після переїзду.
Його історія у матеріалі Суспільного.
"Для журналістів війна почалася, не 24 лютого, війна почалася набагато раніше. Дуже пам’ятаю активну фазу бойових дій, на відміну від 2014 року, на Луганщині було затишшя вже декілька років, бойовики почали обстрілювати 29 листопада 2021 року Станицю Луганську. Пам’ятаю, як поїхав у Станицю Луганську, це був мій день народження. В цей день бойовики обстріляли залізничне депо в Станиці Луганській, потрапив в будинок. Тоді я розумів для себе, що взагалі Станицю Луганську з 2015 року ніхто не обстрілював, а тут почалось наново", — розповів журналіст Владислав.
Він додав, що відтоді бойовики почали обстрілювати населені пункти вдовж лінії розмежування по Луганщині.
"Я туди їздив як обстріляли дитячий садок у Станиці Луганській, як почали масовано обстрілювати Щастя. Як снаряди та міни потрапляли в житлові будинки, в Луганську ТЕС", — зазначив Владислав.
24 лютого. Евакуація та окупація
"24 лютого коли розпочався повномасштабний наступ, мені подзвонила моя мама сказала, що декілька ракет вилетіло на аеродромі, був потужний вибух. Я розумів, що потрібно евакуйовуватись. Моїм основним завданням було зробити так, щоб моя донька не почула жодного вибуху, жодного пострілу. Ми сіли в одну автівку мою, 8 людей з них дві дитини, моя донька і мій молодший брат, та поїхали на північ Луганщини, але через тиждень почався наступ російських військових", — поділився журналіст.
За його словами, поступово російські військові почали захоплювати населені пункти Луганщини Новопсков і Сватове.
"Ми бачили, як місцеві виходили на мітинги проти російської армії. Населений пункт куди ми виїхали захопили російські військові, я залишився в окупації", — каже журналіст.
Друга евакуація
"В місті готівки майже не було і потрібно було виїжджати, я це розумів оскільки для журналістів в окупації "одна дорога", дорога до катувань до смерті. Взагалі там нікого не знав в тому населеному пункті, виїхав за допомогою того, що журналіст контактна людина й вмію розмовляти з людьми", — розповів Владислав.
Як розповів журналіст, 21 березня він виїхав вдруге.
"Мені вдалось покинути населений пункт, де перебував, за допомогою того, що як і всюди є спекулянти у яких є готівка за 20% від грошей, які вони віддають готівкою. За допомогою цих грошей, які от вдалось зняти, я заправився повним баком, взяв с собою декілька каністр. Ми виїхали в сторону Старобільська звідти по плану їхали у Сватове. На той час вже їздили автоперевізники, які знали відносно безпечну дорогу, вони мене супроводжували весь час до Дніпра", — каже чоловік.
За його словами, під час евакуації з Луганщини він проїхав 11 російських блокпостів
"Мені дуже пощастило, що ніхто з них не взяв мого телефону, не роздягав мене, не дивився мої татуювання, які в мене є, не дивився інформацію в моєму телефоні, мені просто пощастило. Виїжджав через Куп'янськ, оминав Харків та їхав через якісь поля. Коли дістався Дніпра, вільне місто, навіть повітря інше, оскільки на окупованій території була гнітюча ситуація й коли ти приїхав з російського блокпоста на українські, відкриваєш в черговий раз вікно, аби показати документи та вдихаєш уже чисте повітря", — поділився спогадами Владислав.
Про роботу журналіста після евакуацію
"Сьогодні ж я займаюсь тим чим і займався до початку повномасштабного наступу я працюю з людьми, я розповідаю історію людей, історію переселенців таких як і я, люди, які от допомагають населенню, яке залишилось в зоні бойових дій і вони відвозять гуманітарну допомогу туди, вони евакуюють звідти людей", — підсумував журналіст Суспільного.
Читайте також: Обстріли та евакуація: журналісти Суспільного з Донеччини та Луганщини розповіли про роботу під час бойових дій
