Світлана та Юрій Лупани жили у селі Шевченко Донецької області за 14 кілометрів від Маріуполя. 2 березня у їх село зайшли російські військові. Вони руйнували будинки, грабували магазини та залякували місцевих. Щоб врятувати онука від обстрілів, родина виїхала у Созоніву Кропивницького району на Кіровоградщині.
Нині Світлана, Юрій та їх онук безкоштовно мешкають у квартирі в Созонівці. Платити мають тільки за комунальні послуги. "Тут є світло, гаряча вона, їжа в магазині. У Шевченку люди залякані, а тут люди нормально себе почувають. Небо і земля", – сказав Юрій Лупан.
Пережите згадують із жахом, говорить Світлана Лупан. "Ми стояли на вулиці і побачили, як заходять у село танки, техніка, солдати. Ні прапорів, нічого. Тільки коло смугою перекреслене. У перший день у нас усе було, а потім ні світла, ні води, ні газу. Ми три дні сиділи у підвалі і всі похворіли. Бо там холодно і вогко. Але було дуже страшно. Через будинок від нашого влучила ракета".
Юрій Лупан розповів що російські військові зробили з селом. "Свинарник зробили! Паркани повалені, бронетранспортери на подвір’ях у людей. Магазин розграбували, скло вибите. У клубі, я не знаю навіщо, вікна побили, двері повиламували".
21-го березня подружжя вирішило їхати з села. "Усі там знають нас. "Бандерівцями" обзивають, тому що ми за Україну. У нас прапор український висів жовто-блакитний, і червоно-чорний. Тому ми вирішили поїхати".
З початку війни у селі прийняли понад 600 людей з регіонів, де тривають бойові дії –Краматорська, Харкова, Чернігова, Маріуполя, сказав староста Созонівки Віктор Колінько. "Залишилось жити тут 60 людей. Їм надали квартири. З ініціативи наших жителів була створена "Гаряча лінія" щодо забезпечення їжею та ліками".
Світлана Лупан каже, щодня думають про повернення додому і вірять, що після перемоги України їх мрія здійсниться.
Читайте також
- Їхали під обстрілами, без речей та їжі. Історії людей в кропивницькому гуманітарному центрі
- "Вперше за місяць виспались". Родині з Лисичанська порадили переїхати у Кропивницький
- "Ми двічі переселенці". Історії людей, які живуть у знам'янській лікарні.
- "Прокидайтесь, війна". Такою звісткою син розбудив батьків, які жили на Харківщині.
- "Вперше спали вночі, не підстрибуючи від пострілів". Переселенці з Попасної на Кіровоградщині.
- "Куди їхали, не знали. Головне з-під обстрілів". Жительки Луганщини, які нині у Кропивницькому.
- Не взяли речі, але забрали котів. Родина з Авдіївки переїхала в Кропивницький.
- Бомбили цілодобово. Родина з Харкова три дні не могла виїхати з міста.
