"Ви спите? Прокидайтесь, війна",– такі слова почули Валентин та Юлія Морозови о п’ятій ранку 24 лютого від сина. Після перших вибухів, вирішили, що двох молодших дітей треба вивозити з селища Солоницівка у передмісті Харкова. Нині родина живе у Кропивницькому. Тут допомагають іншим переселенцям та військовим.
У Кропивницькому Валентин та Юлія Морозови разом з трирічним сином Євгеном та 15-річною донькою Аліною живуть у друзів. З рідного міста виїхали у перший день вторгнення Росії.
"Ми довго вагались, розуміли, що відбувається, що ми на першій лінії, бо неподалік від Бєлгорода, – говорить Євген. – У нас був шок. Коли ми вийшли на балкон, а по обидва боки нашого будинку ліс, то побачили, як почались вибухи і навкруги окопувались солдати".
Старшому сину подружжя 21 рік. Нині він захищає Україну. Юлія говорить: щоранку чекає його дзвінка, вночі не може спати.
"Ночами, навіть, коли немає тривоги, просто прокидаюсь. Розплющую очі і не можу заснути, знаючи, що там вибухи, що там стріляють і все горить".
Нині родина Морозових разом з друзями, які приїхали з Харкова, живуть у будинку їхніх батьків у Кропивницькому.
"Наші друзі зателефонували нам вранці і сказали, що вже почали гатити по Салтівці (житловий масив Харкова), – говорить Марія Андрущик, – в кожному районі в нас є співробітники, друзі, куми. Дуже важко дивитись на те, що відбувається в Харкові".
У Кропивницькому родина Морозових допомагає у гуманітарному центрі для переселенців.
"Розкладаємо речі, які приносять люди, сортуємо дитячий та дорослий одяг. Коли привозять продукти, ми формуємо одинакові порції, щоб вистачило усім. Коли приїжджаєш в одному спортивному костюмі і кросівках, як я приїхала і сніг випав. А мені кажуть: – "Ми тебе взуємо", – це дуже важливо. Люди приїжджають розгублені".
Валентин Морозов їздить на закупи, допомагає розвантажувати та фасувати продукти.
"Я під’їхав у військкомат, сказали передзвонимо і не дзвонять. Під’їхав до хлопців в територіальну оборону, сказали в нас своїх вистачає. Я будівельник, в мене дитина воює, вся країна воює, потрібно, щось робити, я не можу чекати, коли мені хтось подзвонить. Тому приїхав у гуманітарний центр і працюю тут з ранку до вечора".
Допомагати приходять щодня. Після перемоги сім'я Морозових планує повернутись додому.
Читайте також
- Довідка внутрішньо переміщеної особи. Як отримати у Кропивницькому та які права вона надає
- Рятуючись від війни, переселенка з Харкова забрала родинний скарб – столітню бабусину вишиванку
- У школах Кіровоградської області навчаються більше півтори тисячі дітей-переселенців
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб
