Із 14 березня через поширення коронавірусу Кабмін тимчасово припинив роботу КПВВ на адмінкордоні з Кримом. З 22 березня Командування ООС призупинило пропуск через лінію розмежування на Донбасі.
16 березня свої кордони для іноземців закрила й Росія. Розпорядження стосувалося, в тому числі, й неконтрольованого Україною кордону на Донбасі, але 23 березня уряд РФ зробив виняток для зареєстрованих в самоназваних “ДНР” і “ЛНР”. 140 світових правозахисних організацій вже звернулися до офіційної Москви та світових лідерів із закликом вжити негайних заходів, аби потурбуватися про в’язнів, що перебувають у тюрмах РФ і на окупованих територіях.
Станом на 25 березня в Криму вже офіційно підтверджено 7 випадків захворювання. За словами міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, інфіковані на коронавірус особи можуть перебувати в Горлівці (Донецька область), однак перевірити цю інформацію неможливо, а "влада ОРДЛО" публічно запевняє, що хворих не виявлено. Росія, яка анексувала Крим і контролює частину Донбасу, зазвичай хизується показовими “гуманітарними вантажами”, а у випадку з Кримом — дійсно вкладає гроші. Але чи існує хоча б мінімальна гарантія, що в умовах кризи імперія турбуватиметься про периферію, а не рятуватиме столицю? Чи дійсно в ізольованих від світу регіонах України буде достатньо тестів, якщо їх бракує заможним західним країнам?
Суспільне поцікавилось у жителів окупованих Луганщини, Донеччини й Криму, як змінилося життя в їхніх містах від початку пандемії, чи є тести та які питання турбують їх найбільше. З міркувань безпеки ми не зазначаємо імен людей, з якими поспілкувалися. Їхні коментарі багато в чому схожі, однак герої матеріалу не знайомі і не є представниками однієї спільноти. З їхніх слів можна зрозуміти, що в ситуації з коронавірусом окуповані території орієнтуються на інформацію з РФ, а місцеві переймаються закриттям КПВВ, бо не можуть отримати в Україні пенсії.
КРИМ
Філологиня, м. Сімферополь
Ситуація двозначна: з одного боку, університети перевели на дистанційне навчання, однак відмовляються назвати це карантином. Школи відпустили на канікули, але, знову ж таки, карантином це не називають. Спортивні заходи і змагання скасували, але без пояснення. Я займаюся з дітьми як репетиторка — готую до випускних іспитів. Запропонувала перейти на уроки скайпом, але окрім одного батька, всі відмовилися, хочуть приходити. Магазини працюють, тоді як маски, як і парацетамол зникли вже давно. У лікарні вільний доступ закрито для тих, хто має симптоми, щоб не розповсюджувати вірус.
Наші родичі повернулися з однієї з європейських країн днів десять тому. Коли перетинали адмінкордон з материкової України, на російському КПВВ заповнили анкету, де вказали домашню адресу та контакти. Минулого тижня до них приїздив додому лікар, який взяв мазки з носа й горла. Приїхав без масок і рукавичок, сказав, що вірус — це паніка. Мали би прийти результати, але досі чекаємо. Родичі підписали папірчик про самоізоляцію. У більшості кримчан, як мені здається, настрій такий, буцімто це — не реальна загроза, а міф. Вихідними ми були в Алушті — було тепло, це зараз стало прохолодніше. Людей на пляжі повно, як завжди.
Домогосподарка, м. Ялта
Другий тиждень не пускаю сина до школи під власну відповідальність. Сама розпочала активну діяльність, смикала освітян, і лише цього тижня розпочався офіційний карантин у школах до 12 квітня. Але, скажімо, суди й місцева “адміністрація” вже не працюють. Транспорт забитий, ніхто його не дезінфікує. У м’ясній крамничці біля набережної Ялти повно людей. Відкриті магазини одягу та ринок. От лише сьогодні (24.03.2020 — ред.) помітила кількох людей у масках на вулиці. Також в кількох супермаркетах у масках були касири, а в однієї з продавчинь побачила біля каси флакон із дезінфектором. Однак в аптеках — ані масок, ані антисептиків.
Загалом — звична для Росії тактика мовчання. Якщо про щось не говоримо — цього не існує. Аксьонов (призначений Кремлем очільник окупаційної влади в Криму — ред.) обіцяв суворо карати за поширення неправдивої інформації. А от щодо тестування, то місцевій “владі” ставили питання. Відповіді жодної. Та й про тести я не чула. Поки якихось обіцянок немає. В інтернеті “місцева влада” пише про 656 апаратів для штучної вентиляції легенів, доступних у Криму, але, знову ж таки, я їм не вірю.
Пенсіонерка, м. Бахчисарай
Ажіотаж є, з полиць усе змітають і трохи ціни зросли. Учора (23.03.2020 — ред.) в аптеки “викинули” трохи дезінфекторів і масок. Минулого тижня медикам видали марлю — шити їх. Ми допомагаємо одне одному. У мене онук затемпературив, я почала панікувати, сусідка вмить прибігла і принесла все, що мала з ліків. У нас в кримськотатарській спільноті спершу говорять про те, що там з “АТР”, про політичну ситуацію в Україні, а вже потім про коронавірус. У школах канікули, але кажуть, що коли закінчаться, діти, в яких є бабусі й дідусі, можуть лишатися вдома. А от хто вештатиметься вулицями — штрафуватимуть. Ми думаємо, що загальний карантин оголосять вже після 22 квітня, тобто після референдуму щодо змін російської Конституції.
Учителька, м. Джанкой
21 березня “Роспотребнадзор” заявив, що в Криму є один випадок зараження на коронавірус, а всі, хто контактував із цією людиною, ізольовані. (В обід 24 березня було підтвердження про 6 випадків — ред.) Однак не повідомили, в якому місці живе ця людина. З 17 березня вже всі заходи скасовані. Чула, що пропонували надягати електронні браслети тим, хто не дотримується карантину, з’явилися розмови про штрафи й кримінальну відповідальність. У чиновників, здається, є впевненість, що без драконівських заходів епідемію не зупинити, тоді як населення не усвідомлює, що відбувається.
У Джанкої, як і по всьому півострову, немає заборони на комерційну діяльність, тому все працює. А от масок не носять, але й тому, що їх немає. Була заява “керівниці міжрегіонального управління Роспотребнадзору" Наталі Пенькової, що дефіциту на тест-системи немає, що їх 5000 і щодня вони поповнюються. Але я це не можу це ані підтвердити, ані спростувати. Ніхто з моїх рідних або близьких не звертався до медиків по тестування. Ми два тижні стараємося бути вдома. Я не відчуваю, що в людей є паніка, – навпаки. Здається, вони не ставляться до цього серйозно, за інерцією проводять весілля, корпоративи. 20 березня у Джанкої відкрили новий дитячий садок і нову будівлю суду, з Сімферополя приїжджала офіційна делегація.
ДОНЕЧЧИНА
Домогосподарка, м. Донецьк
Один мій син працює у школі, інший навчається в інституті. Цей тиждень — на карантині, але не знаємо, скільки це триватиме. Вчителі на роботі заповнюють журнали, якось займаються дистанційно.
Ажіотаж був минулого тижня, але він був ще й пов’язаний з падінням рубля. Люди скуповували гречку, цукор. Зараз уже все спокійно. Знаю від знайомих, що підприємства працюють, а от театри, кінотеатри, філармонії — ні. В аптеках усього вистачає, але в масках по вулиці люди не ходять. Я бачила лише одного хлопця у маршрутці у великому респіраторі — такому, що хіба за одягом зрозуміла, що хлопець молодий.
Чоловік працює на ринку, каже, там одиниці в масках, але над ними поки піджартовують. Про діагностику нас ніяк не інформують, про жодне тестування коронавірусу не чула. Однак гаряча лінія, на яку кажуть звертатися, якщо будуть симптоми, існує. Найбільше переживають пенсіонери, як моя мама, котрі не знають, як тепер отримувати українські пенсії. У неї ж до того ж закінчилася картка, і є чутки, що до літа не можна буде виїхати. Загалом літні люди знають, що вони в групі ризику, тому й без оголошень самоізолювалися. Принаймні, наші знайомі. Закупилися ще минулого тижня, зачинилися по домівках і просять, щоб їм приносили необхідне.
Шкільний вчитель, м. Донецьк
У нас то оголошують карантин, то припиняють. Минулого вівторока сказали: “Карантин”, обдзвонили всіх дітей, а потім оголосили, що знову навчаємося. “Міністерство” не узгодило це з санстанцією. У середу ввечері знову наказ — тепер уже точно карантин. Завдання дітям даємо через “вКонтакте”. Вчителям зранку міряють температуру, але є лише 5 термометрів на всіх. Без цього директор не допустить до роботи. Ну й прибиральниця якось усе дезінфікує.
На вулицях людей мало. Але в неділю біля залізничного вокзалу на ринку було повно, більшість покупців – пенсіонери. У магазинах ажіотаж спав. Минулого тижня в центрі не було молока донецького заводу, гречки, артека (крупа — ред.), а от на околицях — геть усе є. Картопля стільки ж коштує — 20 рублів (10 грн. — ред.) за кілограм. Сало сильно подорожчало, вже за 300 рублів продають (150 грн. — ред.).
Минулого тижня видали зарплату за березень бюджетникам: лікарям, учителям, міліціонерам, МНС. А ось дружині у приватній компанії — ні. Враження, що нічого в світі не відбувається. Минулого тижня були конкурси — пісенні, танцювальні за участі дітей. Люди навіть скаржилися, що всі зачиняються, а у нас заходи. Але заборонили, щойно це зробила Росія. Ще наказали, щоб діти, які їздили за паспортами до України і повернулися після 27 лютого, пішли на карантин, як і ті, хто їздив за пенсіями чи до родичів. Вважається, що з України вірус привозять, а з Росії — ні. Поширюються чутки, що буцімто померла дівчина, що приїхала з Італії, але я не можу це підтвердити.
Пенсіонерка, м. Донецьк
Перевізники, які везуть людей через КПВВ з Україною, втратили заробіток. Треба бути обережнішими, але не кінець світу. Ми, літні люди, якщо маємо гроші від дітей, можемо собі дозволити викликати будь-якого лікаря і зробити аналізи вдома. А от ті, в кого грошей немає — приречені.
Соціальна працівниця, м. Донецьк
Відповідно до “офіційної” інформації, захворювань коронавірусом немає. З 16 березня Росія обмежила виїзд із нашої території (окрім громадян Росії), тому всі почали турбуватися про поставки товарів, ліків, бензину. Але ці обмеження знято. Був “наказ” про “режим підвищеної готовності”. Це стосувалося насамперед лікарень — скажімо, можна було видавати лікарняні без відвідування поліклініки.
Загалом враження, що люди не дуже вірять, що це пандемія. Вони скептичні, кажуть, що це все пропаганда. Особисто я безкоштовно шию маски для своїх знайомих. Багатьох це веселить, сприймається як наївність із мого боку. Але це не єдина думка. Частина людей все ж дотримується заходів безпеки. Минулого тижня, поки все ще працювало, на багатьох заходах пропонували обробляти руки антисептиками, на деяких — видавали маски. Про те, чи будуть тести, нічого не відомо, хіба що є чутки, що з Росії передали 300 штук.
Медик, м. Донецьк
Дитячі садки працюють. Люди ніяк не реагують. Але моя подруга таки допомагає розвозити продукти вразливим групам. Хоча вважає, що після того, що люди тут пережили, коронавірус — це точно не найбільша загроза. Якщо зайти в чати й на форуми, то читають, обговорюють, де найліпше відпочити в Абхазії і зробити модну вишивку на штанях.
Вчителька, м. Харцизьк (Донецька область)
У нас карантин розпочався минулого четверга. Але ж поки що канікули. На нараді сказали, що у всьому орієнтуються на Росію. Тому просто готуємося до дистанційного навчання. От і всі зміни.
ЛУГАНЩИНА
Економіст, Алчевськ (Луганська область)
Карантину через коронавірус в “ЛНР” немає. Про обмеження не чув. Ярмарок біля “виконкому” перестали проводити, на деяких підприємствах були розіслані листи про заходи безпеки: рекомендували купити “пірометри”, що міряють температуру на відстані, й маски. У деяких школах почастішали захворювання на грип, а з 23 березня у всіх заплановані канікули.
В Алчевську зачинився кінотеатр, але туди й без того мало хто ходив. Є чутки про закриття ринку, але поки це не підтвердили. “Офіційні особи” стверджують, що все необхідне для діагностування COVID-19 в “ЛДНР” є, що всіх перевіряють, але вірус не виявлено. У школі, де навчається моя дитина, також щось перевіряли, і ніби все гаразд.
Поради стандартні: мити руки, не відвідувати масові заходи. Старші люди поводяться по-різному — одні скуповують муку й гречку, інші скаржаться, що це створює дефіцит. Окрім відновлення дозволу їхати в Росію, про іншу допомогу звідти не чули. Але в місті бояться, що з Москви будуть повертатися “заробітчани”, а отже й привезуть вірус. Тому коли спершу почули, що нас заблокували, люди трохи зраділи. Загалом про коронавірус говорять трохи роздратовано. Але дуже бракує інформації з України, зокрема про виплати пенсій, перетин КППВ, що станеться з тими, в кого виникнуть питання щодо документів, паспортів, заміни паспорту. Це дійсно бентежить.
Робітниця комбінату, м. Алчевськ (Луганська область)
Про коронавірус говорять усі, але про конкретні випадки я не чула. У всіх кабінетах в нас на підприємстві розвішані розпорядження про режим підвищеної готовності, зокрема заборонено допускати до роботи персонал з вираженими симптомами ГРВІ (температурою, кашлем, важким диханням). Певна паніка є, вона, як на мене, створена ЗМІ та сарафанним радіо. Мені здається, що все йде то того, щоб люди таки сиділи вдома і нікуди не виходили.
Вийшов указ голови “ЛНР” про введення режиму підвищеної готовості. Загалом по “республіці” говорять, що не зареєстровано випадків захворювання на коронавірус. Водночас подейкують, що в медиків навіть немає тестів для діагностування вірусу. У деяких школах на місцевому рівні впроваджено тритижневий карантин, у деяких заняття продовжуються. ВУЗ працює. Магазини, аптеки, кафе працюють. Кордони з РФ тиждень працювали обмежено — від нас випускали лише громадян Росії, а впускали лише громадян “ЛНР”. Днями кордон з РФ відкрили в нормальному режимі, кордон з Україною не працює. У місті в аптеках масок немає у продажу — нібито розкупили. Але по місту я людей в масках не бачив. Люди до вірусу ставляться спокійно, вважають ситуацію, переважно, роздутою. Адже був уже і свинячий грип, і пташиний, і вірус Ебола.
Пенсіонерка, м. Стаханов (Луганська область)
Карантину немає, але з понеділка у дитячі садки попросили привести дітей у масках. В аптеці маски не в дефіциті, але керівництво “ЛНР” обіцяло, що вони будуть коштувати не дорожче ніж 20 рублів (10 грн. — ред.), однак я от змогла купити лише за 50 рублів (25 грн. — ред.). Людей на вулицях у масках — одиниці. Ну і наш “пенсійний фонд” не приймає громадян до квітня.
Домогосподарка, м. Луганськ
Постійно поширюється інформація про небезпеку для тих, кому більше 65. Більшість знайомих, яким по 60-70 років, дослухаються та сидять вдома. Нам кажуть, що тести є, що їх забезпечила Росія у рамках програми допомоги Донбасу. Переживали дуже люди, що кордони закриті, але вже відкрилися — сусіди повернулися з Росії.
Реальної паніки, як і випадків захворювань, немає. У Луганську в магазинах все як зазвичай, ані я, ані мої друзі не запасаються нічим. Паніку більше нагнітає телебачення, але я його не дивлюся — читаю пабліки в соцмережах.
