"Мурашки бігали по шкірі". Спогади Сергія Васильченка про те, як Євромайдан став Революцією

"Мурашки бігали по шкірі". Спогади Сергія Васильченка про те, як Євромайдан став Революцією

"Мурашки бігали по шкірі". Спогади Сергія Васильченка про те, як Євромайдан став Революцією
Фото: Сергій Васильченко

8 років тому, 18-20 лютого 2014 року, відбулися одні з найбільш трагічних подій в історії незалежності України та Революції Гідності. Суспільне Вінниця поспілкувалося із активістом Євромайдану вінничанином Сергієм Васильченком про розстріли, побиття та про те, що відбувалося на Майдані. Сергій Васильченко співробітник Гайсинського краєзнавчого музею. На акції протесту в Києві приїхав 9 грудня 2013 року. Причиною стали кадри побиття студентів та літніх людей.

Під час Майдану дістав три поранення. Найважчим, із яких виявилися удар по голові і розрив гранати, під час подій 18 лютого 2014 року, коли був мирний хід активістів Майдану до Верховної Ради.

"Не приховуючи свої наміри, почали заряджати зброю"

За словами Васильченка, під час походу сотників до будівлі парламенту, на них уже чекали беркутівці зі зброєю.

"Незадовго до силового зіткнення, підрозділ "Беркут", в кількості близько 300 чоловік, Не приховуючи свої наміри, відкрили ящики і почали заряджати зброю. Нас це насторожило", – розповів Васильченко.

"15 хвилин був без свідомості"

Чоловік каже, перебував у перших лавах активістів, коли побачив, як із лівого боку, на активістів почали проламуватися силовики.

"Я вхопив одного силовика і почав відтягувати його на себе, але в цю мить отримав сильний удар по голові. У мене на голові були дві в'язані теплі шапки та звичайна радянська каска. Але від сильного удару 15 хвилин був без свідомості. Коли отямився, побачив, що мої побратими відійшли назад. Я намагався повзти до своїх, але коли силовики мене помітили, почали кидати світлошумові гранати та каміння", – говорить Васильченко.

За словами потерпілого, далі силовики почали відтісняти активістів у напрямку Кріпосного провулку та закидувати їх світлошумовими гранатами.

У цей момент під ногами активіста розірвалася граната, начинена металевими предметами, осколок поранив його в ногу.

"На мені були дві алюмінієві пластини перев'язані між собою шнурками і під час вибуху вдарило в живіт, на камуфляжі вирвало кишеню, внаслідок чого поранив праву кисть і посікло осколками обидві ноги", – згадує Васильченко.

Мені ледь не ампутували ліву ногу вище від коліна

До медиків Сергій не звертався протягом кількох днів, через постійне чергування на Майдані, поки один із волонтерів не наполіг на обстеженні.

"Сім чи вісім днів я бігав з осколком у ногах, поки в Українському домі мені без наркозу його не витягли. Осколок спровокував сепсис, мені ледь не ампутували ліву ногу вище від коліна", – уточнив Васильченко.

За словами чоловіка, перших загиблих він особисто побачив 19 лютого 2014 року.

"Мені тоді довелося 10 убитих класти біля медичного пункту, який був розташований неподалік від Лядських воріт, де Архангел Михаїл стоїть. Ми їх на ноші брезентові клали", – розповів активіст.

Читайте також: До Дня Героїв Небесної Сотні UA: КУЛЬТУРА покаже документальні фільми та спецпрограми

Читайте також

"Треба включатися всім". Як розгортають тероборону та що не так у законі про "нацспротив"

"Думок не приходити не пригадую", — січневі події Революції Гідності очима фотографа

"Якщо ми не переможемо, України більше не буде". Монологи військових із передової на Луганщині

"Потерпілі, як і свідки, з’являються до сьогодні". Справи Майдану у цифрах

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди