"Кожна жертва була не статистикою". Спогади Тараса Компаніченка про Євромайдан

"Кожна жертва була не статистикою". Спогади Тараса Компаніченка про Євромайдан

"Кожна жертва була не статистикою". Спогади Тараса Компаніченка про Євромайдан

Музикант, лідер гурту "Хорея Козацька" Тарас Компаніченко в ефірі Радіо Культура пригадав музику та найважчі моменти Революції гідності. Спогади записані у межах спецпроєкту "Бути гідним".

Помаранчева революція була мирним довготривалим протестом, в якому, звичайно, було багато жертовності, багато людей перемерзло, багато людей ночували в наметах і страждали, але це досить-таки світлий спогад — як спільна дія чистих сердець може протидіяти фальсифікаціям і змінити хід історії.

Багато комунікацій, світла, любові, чаїв, глінтвейнів по кав’ярнях. Разом люди грілися, співали. Фестивальний певною мірою формат, і виключно проти махінацій, фальсифікацій, які робила влада. Утім, саме за емоцію — це перший Майдан. Світлий стоп, світла перемога, досить швидка перемога.

Тому частина людей пам’ятали, що в такий спосіб можна чогось добитися. Майдан як один з інструментів прямої демократії. Незгода з новим курсом офіційною київської влади, української влади, яка зрадила декларованому курсу на Європу.

Майдан — це жертовність. Якщо коротко сказати, це відвага, жертовність, служіння.

Ніч з 18 на 19 лютого, коли був наступ на Майдан, коли все горіло навколо, і на сцені була маленька кількість людей, серед них яких був і я. Тоді багато хто, навіть друзі, говорили: "Давай перестанемо співати. Давай переможемо, і тоді будемо співати". Тоді по нас водили лазером, були думки, що буде постріл. У ті хвилини думалося: "Тільки б не в рот".

Зрештою, вони по сцені побоялися стріляти, тому що це було надто видно все. Бо були прямі трансляції, онлайн-трансляції — це було би просто дико, священники там і артисти.

В ту ніч не було жодного політика на сцені, до речі. Тут теж певна така справжність проявляється: хто є хто і хто, коли, куди втікає, і хто куди навпаки приходить, коли небезпека.

Гімн, який співає мільйон – це незабутньо. Коли люди не знали слів і коли мільйони співають разом "Ще не вмерла…" це незабутньо. Були молитви, співали "З нами Бог", співали "Богородицю", "Роже слічную". Я намагався поєднувати старі революційні пісні Української революції з піснями, молитвами в нічних вартах — "Чи вічні революціонери?" Лисенка і Франка, "Ми сміло в бій підем за Україну", "Тарасе, ми в бій підем за Україну". Дружина моя мало в мене насильно камінь не кинула. Це вже були вбиті тоді. Вона казала: "Ні, ні в якому разі не співай. Там і голови складемо за землю рідну. Тільки позитивні співай слова".

Люди пережили страшний стрес, коли пливли труни одна за одною. Ми стояли на сцені і співали "Вічної пам’яті", "Ви жертвою в бою на рідній…", "Плине кача". Це все просто було страшно.

Якось було таке, що я співав Стуса – твір, в якому "Боже, не літості — лютості…". А там текст був такий, що "Благословенна хай буде та куля туга, що разить плоть, щоб її не марудити в перечеканні століть". Я на кілька років перестав співати цей твір, тому що після розстрілів ця благословенна куля і після тих перших жертв, які ми рахували кожну жертву і на Майдані, і в перші дні війни...

Кожна жертва була не статистикою.

Читайте більше

Спогади Кіпіані про Революцію на граніті: голодування, погрози та перемога

Сильвестров про хоровий цикл "Майдан 2014": Це велика кантата, яка закінчується колисковою"

"Кожен раз Майдан має інший образ". Спогади Прохаська про революції 1991, 2004 та 2014 років

"Ми стояли на Майдані, щоби не бути худобою, загнаною у стійло". Спогади Валерія Харчишина

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше